Рішення № 64669706, 02.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження:№ 22ц/790/210/17Головуючий 1 інст. Яковенко А.О. Справа № 625/61/16-ц Доповідач Карімова Л.В.

Категорія:сімейні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Баранкової В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коломацького районного суду Харківської області від 23 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Коломацької районної державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобовязання останньої не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з їх неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1та визначити способи участі його (позивача) у вихованні сина.

В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 остання проживає із сином окремо, і на користь якої він за рішенням суду сплачує аліменти на утримання сина, батьківських прав щодо якого не позбавлений, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має всі умови для спілкування з дитиною. Приблизно з червня 2015 року ОСОБА_3 перешкоджає йому у спілкуванні з сином, повертає подарунки, за вигаданими підставами відмовляє у зустрічах.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що вон не перешкоджає позивачу спілкуватися із сином, останній сам ухиляється від цього, сплачує аліменти у мінімальному розмірі. Вважала, що заявлений позов є передумовою для того, щоб не виконувалося рішення суду про поділ спільного майна подружжя.

Представник третьої особи проти задоволення позову не заперечував, зазначав, що спір між сторонами щодо участі у вихованні дитини вже був предметом розгляду службою у справах дітей Коломацької РДА, якою був визнаний порядок спілкування батька із сином.

Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 23 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобовязано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_4 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено наступні способи участі ОСОБА_4 у вихованні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1:

- особисте спілкування: побачення три рази на тиждень, а саме: пятниця, субота та неділя з 10-00 год. до 18-00 год. за місцем проживання, перебування позивача два рази на місяць;

- спільний відпочинок: один місяць літніх канікул ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проводить з ОСОБА_4;

- необмежене спілкування ОСОБА_4 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто, засобами телефонного та іншого засобу звязку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином;

- в день побачення з сином ОСОБА_4 має право забирати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з дому/дитячого садка особисто;

Зобовязано ОСОБА_3 своєчасно надавати ОСОБА_4 точну інформацію щодо фактичного місця проживання, навчання, перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити про це позивача особисто.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору у розмірі 275,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5М,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, просить скасувати рішення районного суду, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково. Надати право ОСОБА_4 брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5, спілкуватися з ним три рази на тиждень: у пятницю, суботу та неділю з 10:00 год. до 13:00 год. за місцем проживання дитини в присутності матері дитини до досягнення дитиною семирічного віку.

Вказує на те, що вона не чинить жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною, однак позивач більше року не спілкується з сином, ОСОБА_5, не приймає участі у його вихованні, не інтересується станом його здоровя .

Вислухавши пояснення учасників процесу, що зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; б) як розподілити між сторонами судові витрати.

Задвольняючи позов ОСОБА_4О частково, суд першої інстанції виходив з того, що спілкування дитини з батьком буде сприяти повноцінному вихованню дитини та її розвитку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.08.2007 року, мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає із матірю .

Заочним рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 12.08.2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1\ частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 червня 2014 року до досягнення дитиною повноліття.

Розпорядженням голови Коломацької РДА Харківської області від 10.02.2015 року № 30 було надано право батькові ОСОБА_4, брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з покладенням на батьків певних обовязків.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

У відповідності до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Умовами повноцінного виховання дитини є постійний контакт з батьками та контакт з іншими родичами. Вказана стаття закріплює право на спілкування в широкому розумінні, яке включає в себе не тільки особисті зустрічі, але й спілкування по телефону, поштою, електронною поштою та іншими засобами зв'язку.

Частиною 1 ст. З Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Зазначені вимоги законодавства при вирішенні цього спору були враховані судом першої інстанції, яким була надана правильна правова оцінка доказам у справі, а саме: позитивній характеристики з місця роботи ОСОБА_4, акту від 12.05.2016 року дослідження житлово-побутових умов позивача за адресою: Харківська область, смт. Коломак, пров. Космічний, 4, відповідно до якого взаємовідносини між членами сім'ї доброзичливі; створені усі умови для комфортного перебування сина ОСОБА_6.

Як вбачається з показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в суді першої інстанції вони не бачили ОСОБА_4 в місці проживання дитини більше року, однак вказані свідчення відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України не є достатнім доказом неналежного ставлення ОСОБА_4 до дитини та небажання приймати участь у її вихованні, без врахування інших обставин справи.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що немає підстав для усунення батька від спілкування з дитиною. Дитина має рости під опікою і відповідальністю обох батьків, тому в інтересах ОСОБА_5 буде встановити порядок спілкування дитини з батьком.

Однак колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із задоволенням позову ОСОБА_4 в частині порядку визначення його участі у вихованні сина, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розвязання спору на підставі відомостей , одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

На порушення вимог цієї норми права суд першої інстанції не витребував від органу опіки та піклування письмовий висновок щодо розвязання спору, що потягло за собою неповне зясування обставин, які є підставою для визначення способу участі батька у спілкуванні із сином.

Відповідно до наданого до суду апеляційної інстанції висновку від 26грудня 2016 року Коломацької районної державної адміністрації як органу опіки та піклування останній в інтересах малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 вважав необхідним визначити спосіб участі у його вихованні батька ОСОБА_4, надавши можливість (до досягнення дитиною шкільного віку) спілкуватися з ним три рази на тиждень ( у пятницю, суботу та неділю з 10:00 до 13:00 години) без присутності матері.

Колегія суддів вважає, що вказаний висновок органу опіки та піклування, який підтриманий представником цього органу в судовому засіданні апеляційної інстанції, є достатньо обгрунтованим і може бути покладений в основу рішення суду апеляційної інстанції в частині визначення порядку спілкування ОСОБА_4 із неповнолітнім сином.

Частиною другою ст. 159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому суд повинен враховувати й вимог ст.141 СК України щодо рівності прав та обов'язків батька та матері щодо дитини.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність перешкод для відвідування дитиною без присутності матері житлового приміщення, де проживє позивач.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням відносин, які в даний час склалися між сторонами по справі, а також насамперед інтересів дитини, зустрічі батька із сином за відсутності матері в повній мірі будуть відповідати інтересам дитини, оскільки дитина п"ятирічного віку є достатньо самостійною, психологічно сформованою особистістю.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про необхідність її участі при спілкуванні дитини із батьком та небажання батька брати участь у виховані дитини, нічим не доведені та спростовуються матеріалами справи та поясненнями сторін в судовому засіданні першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині изначення порядку особистого спілкування ОСОБА_4 з сином, а саме: три рази на тиждень, а саме: пятниця, субота, неділя з 10:00 год. до 13:00 год. за місцем проживання батька за адресою: Харківська область, смт. Коломак, пров. Космічний, будинок № 4.

В іншій частині рішення районного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Коломацького районного суду Харківської області від 23 серпня 2016 року змінити в частині визначення порядку особистого спілкування ОСОБА_4 з сином ОСОБА_5.

Встановити порядок спілкування ОСОБА_4 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, три рази на тиждень, а саме: пятниця, субота, неділя з 10:00 год. до 13:00 год. за місцем проживання батька за адресою: Харківська область, смт. Коломак, пров. Космічний, 4.

В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: