Рішення № 64663207, 07.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1066/17

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Калараш А.А.

Заїкіна А.П.

при секретарі Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення (треті особи - управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Нікітюк Оксана Михайлівна)за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року,

встановила:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення (треті особи - управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Нікітюк Оксана Михайлівна).

При цьому, позивач вказав, що 24 березня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 20,2 кв.м., відповідно до умов якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 купив вказане майно.

Договір купівлі-продажу від 24 березня 2011 року був посвідчений нотаріально, але майнові права набувача за правочином не були належним чином зареєстровані.

06 жовтня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 був укладений інший договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 20,2кв.м., відповідно до умов якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_7 купила вказане майно.

Договір купівлі-продажу від 06 жовтня 2011 року був посвідчений нотаріально, а також набуті майнові права ОСОБА_7 були належним чином зареєстровані.

Укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 позивач ОСОБА_3 вважає таким, що порушує його майнові права на спірну квартиру, у зв'язку з чим він звернувся в суд з даним позовом, в якому, уточнивши заявлені вимоги, остаточно просив витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та передати її на користь ОСОБА_3, скасувати запис реєстру прав власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнати за ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру та усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення з ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення.

В судовому засіданні:

- позивач у судове засідання не з'явився, від представника особи надійшла заява про підтримання заявленого позову з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ч.2 ЦПК України;

- відповідач у відкрите судове засідання не з'явилась, від представника особи надійшла заява про заперечення проти заявленого позову з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ч.2 ЦПК України;

- відповідач ОСОБА_5 у відкрите судове засідання не з'явився.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення (треті особи управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Нікітюк Оксана Михайлівна) - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову суд першої інстанції, на підставі ст.ст. 158, 182, 202, 203, 256, 257, 261, 267, 334, 388, 655, 657 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виходив з наступного.

24 березня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 20,2 кв.м., посвідчений приватний нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Михайлюченко С.О., під реєстровим №349, відповідно до умов якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 купив вказане майно (а.с. 08).

Пункт 10 договору містив зазначення, що право власності у покупця на відчужувану квартиру виникає з моменту державної реєстрації договору в установленому порядку.

Проте, майнові права набувача у встановленому законом порядку зареєстровані не були.

06 жовтня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 20,2кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нікітюк О.М., під реєстровим №349, відповідно до умов якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_7 купила вказане майно (а.с. 119).

Майнові права набувача були належним чином зареєстровані, про що свідчать відмітка про реєстрацію в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 25 жовтня 2011 року та витяг про державну реєстрацію прав №31788470 від 25 жовтня 2011 року (а.с. 09,50).

Суд першої інстанції з метою забезпечення ОСОБА_3 права на доступ до суду, поновив останному встановлені законом строки позовної давності для звернення до суду з вищевказаним позовом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 3 ч.ч. 1, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав є обов'язковою.

Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ст. 4 ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Ст. 388 ЦК України, на яку посилається позивач ОСОБА_3, як на підставу своїх вимог, надає право на витребування майна його власнику.

Між тим, позивач не був власником спірної квартири, не набув права власності на об'єкт нерухомого майна на умовах, визначених законом.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі вищевказаного, районний суд не встановив передбачених законом підстав для задоволення відповідних позовних вимог ОСОБА_3

Судова колегія вважає, що з вищевказаним рішенням суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до невірного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 1-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 та ч. 3 ст. 640 ЦК України (у редакції, яка діяли на момент придбання позивачем квартири 24), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, вважається укладеним з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація правочинів у 2011 році здійснювалася у відповідності з Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671.

(Постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів №824 (824-2012-п) від 05 вересня 2012 року).

Пунктом 6 вказаного Тимчасового порядку було передбачено, що державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Відповідно до п. 9 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, дата та час внесення відповідного запису до реєстру вважаються датою державної реєстрації правочину, тобто моментом, з якого договір купівлі-продажу визнається укладеним (ч. 1 ст. 210, ст. 657 ЦК України).

При цьому, посилаючись до на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, суд не звернув уваги що зміни щодо реєстрації прав набрали чинності згідно із Законом України Про внесення змін до Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 11 лютого 2010 № 1878-УІ, згідно до перехідних положень якого:

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу І та пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Встановити, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Реєстрація нерухомого майна, яка здійснювалася до вступу в силу з 01 січня 2013 року змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, була підтвердженням наявності в особи права власності на нерухоме майно. Документи про реєстрацію не установлювали права власності, а лише визнавали і підтверджували існування того факту, що вже відбувся раніше - факту виникнення права власності на нерухоме майно.

Таким чином, в законодавстві відбулись зміни щодо переходу від реєстрації правочину до реєстрації прав.

Захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, що дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред'явити також позов про визнання його права власності.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Матеріалами справи не містять волі позивача на відчуження належної йому квартири.

Той факт, щоОСОБА_3 не провів державну реєстрацію права власності вказує лише на неможливість нею розпорядитися.

При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те,що договір купівлі-продажу є виконаним, здійснена оплата вартості майна,яке передано позивачу.

Реєстрація права власності - це не виникнення самого права, а визнання і підтвердження такого права. Реєстрація права власності є похідною від встановленого факту виникнення права.

Отже, ОСОБА_3 має право на захист свого володіння відповідно до положень ст. 396 ЦК України.

ОСОБА_7, також, має право на захист свого права шляхом пред'явлення відповідного позову до ОСОБА_5

На підставі усього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1-4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення (треті особи: управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Нікітюк Оксана Михайлівна) - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення (треті особи: управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Нікітюк Оксана Михайлівна) - задовольнити частково.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та передати її на користь ОСОБА_3.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року по даній справі є підставою для скасування запису реєстру прав власності на нерухоме майно про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) здійсненого на підставі договору купівлі-продажу, 1961, від 06 жовтня 2011 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нікітюк О.М.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з зазначеної квартири ОСОБА_4, без надання іншого житлового приміщення.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення (треті особи: управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Нікітюк Оксана Михайлівна) - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області С.П. Гайворонський

А.А. Калараш

А.П. Заїкін