Рішення № 6466284, 22.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.09                                                                                 Справа № 13/298

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ

до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства "Лисичанськводоканал", м. Лисичанськ

про стягнення 645 135 грн. 77 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

секретар с.з.Чорна І.М.

За участю: від позивачапровідний юрисконсульт - Гуртова К.В., довіреність № 121 від 21.04.09.; від відповідача в.о. помічника директора з правових питань - ЗубковаЯ.О., довіреність № 01/0625 від 07.04.09. У судовому засіданні 15.10.2009 року було оголошено перерву до 22.10.2009 року до 11 год. 50 хв. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення заборгованості за спожиту воду у сумі 624 016 грн. 44 коп., пені у сумі 18 584 грн. 98 коп., 3% річних у сумі 2 534 грн. 35 коп.

Позивачем у судовому засіданні 22.10.2009 року було надано заяву про уточнення позовних вимог від 22.10.2009 року № 21/юр, якою позивач просить суд стягнути: заборгованість за спожиту воду у сумі 608 016 грн. 44 коп., пеню у сумі 27 151 грн. 01 коп., інфляційні нарахування у сумі 4 864 грн. 13 коп., 3% річних у сумі 3 702 грн. 47 коп.

Подана позивачем заява відповідає вимогам встановленим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом. Позовними вимогами по справі є уточнені позовні вимоги.

Відповідач відзивом на позову від 15.10.2009 року № 01/1984 позовні вимоги визнає частково у сумі 608 016 грн. 44 коп., просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені зокрема посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, та на те, що підприємство є некомерційним, метою діяльного якого є водопостачання промисловим підприємствам та населенню міст Лисичанська, Новодружеська та іншим.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що сторонами по справі укладено договір на послуги з центрального водопостачання від 18.03.2009 року № 3-09/1 (надалі за текстом Договір), відповідно до якого позивач (постачальник за договором) зобов’язується постачати відповідачу (споживачу за договором) питну воду, а відповідач своєчасно оплачувати надані йому послуг з водопостачання на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови даного договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору відповідач сплачує за надані послуги у десятиденний термін з дня отримання рахунку.

Позивачем в період з 01.06.2009 року по 31.08.2009 року відповідачу поставлено 486 368,00 м. куб води на загальну суму 820 016 грн. 44 коп.

Відповідач за отриману від позивача воду здійснив часткову оплату у сумі 212 000 грн. 00 коп., у зв’язку з чим у нього перед позивачем склалась заборгованість у сумі 608 016 грн. 44 коп.

Позивачем 01.10.2009 року подано позов. З урахуванням поданого уточнення позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту воду у сумі 608 016 грн. 44 коп., пеню у сумі 27 151 грн. 01 коп., інфляційні нарахування у сумі 4 864 грн. 13 коп., 3% річних у сумі 3 702 грн. 47 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву заборгованість у сумі 608 016 грн. 44 коп. визнав.

Сторонами складено акт звірення взаємних розрахунків, яким станом на 01.10.2009 року наявність заборгованості у сумі 608 016 грн. 44 коп. підтверджується.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті отриманих від позивача послуг з водопостачання за Договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення заборгованості за спожиту воду у сумі 608 016 грн. 44 коп., інфляційних нарахувань у сумі 4 864 грн. 13 коп. та 3% річних у сумі 3 702 грн. 47 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені у сумі 27 151 грн. 01 коп. суд вирішив наступне.

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Приймаючи до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву суд в порядку ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені з 27 151 грн. 01 коп. до 13 575 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 6 451 грн. 36 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства "Лисичанськводоканал", м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 168, ідентифікаційний код 03339851, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, ідентифікаційний код 35554719, заборгованість за спожиту воду у сумі 608 016 грн. 44 коп., інфляційні нарахування у сумі 4 864 грн. 13 коп., 3% річних у сумі 3 702 грн. 47 коп., пеню у сумі 13 575 грн. 50 коп., державне мито у сумі 6 451 грн. 36 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., наказ видати.

3. В решті відмовити.

За згодою сторони у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частини рішення.

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

27 жовтня 2009 року