Ухвала суду № 64662231, 13.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1414/1821/2012 13.02.2017 13.02.2017 13.02.2017

Провадження №22-ц/784/470/17

Справа №1414/1821/2012

Провадження №22-ц/784/470/17 Головуючий у першій інстанції: Селіщева Л.І.

Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

13 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю: заявника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2012 року, постановлену за поданням відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області (далі - ВДВС Жовтневого РУЮ) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,

встановила:

У квітні 2012 року державний виконавець ВДВС Жовтневого РУЮ звернувся із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3

Заявник вказував, що на виконанні ВДВС Жовтневого РУЮ заходилась вимога про сплату боргу № Ф120у від 20 жовтня 2010 року, видана Управлінням Пенсійного фонду України у Жовтневому районі Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 758 грн. 26 коп. 04 березня 2011 року відкрито виконавче провадження.

У період з грудня 2011 року по березень 2012 року ОСОБА_3 було направлено повідомлення про проведення виконавчих дій, та за результатами неодноразових виїздів за місцем його проживання, його не виявлено.

Посилаючись на те, що боржник умисно не виконує виконавчий документ, законні вимоги державного виконавця та намагається затягнути процес виконання, державний виконавець просив суд тимчасово обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2012 року подання задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань за судовим рішенням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на недоведеність ухилення від виконання зобов'язань та виконання ним зобов'язань перед стягувачем та ДВС, просив ухвалу суду скасувати.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 має перед стягувачем заборгованість, тому дійшов висновку про наявність підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду як підставою для встановлення обмежень не погоджується.

Так, порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон).

-2-

Положеннями статті 6 Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (пункт 5).

Відповідно до статті 377-1 ЦПК України та пункту 18 частини 3 статті 11 Закону «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на час виникнення спору, такі питання вирішуються судом за поданням державного виконавця погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За змістом зазначених норм підставою встановлення обмеження є доведеність факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, встановлених судовим рішенням.

Оскільки поняття «ухилення» законодавчо не визначено та має оціночний характер, судова практика вважає ухиленням з об'єктивної сторони діяння або бездіяльність боржника, які полягають в навмисному чи іншому свідомому невиконанні обов'язку (Верховний Суд України. Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України 01 лютого 2013 року).

На підставі наведеного можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Форма та зміст подання державного виконавця мають відповідати вимогам пунктів 11.1-11.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), в тому числі, містить відомості про характер та розмір невиконаного зобов'язання боржником, а також підтвердження факту ухилення боржника від виконання обов'язку.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у ВДВС Жовтневого РУЮ перебувало зведене виконавче провадження, до складу якого входило виконавче провадження №24910515, вимога про сплату боргу № Ф120у від 20 жовтня 2010 року, що видана Управлінням Пенсійного фонду України у Жовтневому районі Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3758 грн. 26 коп.

Звертаючись з поданням у березні 2012 року та обґрунтовуючи необхідність тимчасового обмеження ОСОБА_3 у виїзді за межі України, державний виконавець посилався, як на не виявлення боржника за місцем проживання 07 та 19 грудня 2011 року, 10 січня та 19 березня 2012 року, так і невиконання письмового повідомлення, направленого боржнику 29 грудня 2011 року (а.с.9). За його змістом боржника зобов'язано бути присутнім при проведення виконавчих дій 10 січня 2012 року, надати доступ до всього майна, з метою його опису та арешту, надати достовірні відомості про свої доходи та майно.

Між тим, матеріали справи не містять відомостей про належне виконання державним виконавцем положень ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (редакції Закону від 21 квітня 1999 року №606 - ХIV), а саме направлення ОСОБА_3 копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відсутні докази отримання постанови про відкриття виконавчого провадження боржником.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що державним виконавцем при зверненні до суду із поданням, не надано доказів того, що ОСОБА_3 у визначеному законом порядку повідомлений про відкриття виконавчого провадження за вказаною вище вимогою та строком його добровільного виконання, як то передбачено ч. 1 ст. 31 вищезазначеного Закону.

-3-

Крім того, отримання боржником повідомлення про вчинення виконавчих дій від 29 грудня 2011 року не підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини.

До того ж, документи, які надані державним виконавцем не підтверджують саме факт ухилення боржника від виконання зобов'язань. Державним виконавцем як при зверненні до суду із поданням, так і під час розгляду судом першої інстанції подання не надано доказів вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі Миколаївської області боргу в розмірі 758 грн. 26 коп. Так, посилання державного виконавця на акти від 07 та 19 грудня 2011 року, 10 січня та 19 березня 2012 року, в яких зазначено, що за адресою місця проживання боржника не виявлено, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені акти не підтверджують факту свідомого ухилення боржника ОСОБА_3 від виконання вимоги та не свідчить про вжиття державним виконавцем всіх заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Інших доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язання, покладеного на нього вимогою, державним виконавцем не надано, як до суду першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Отже, державним виконавцем на момент звернення до суду з поданням, не надано доказів на підтвердження факту свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання виконавчого документу про стягнення з нього на користь Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі Миколаївської області боргу в розмірі 758 грн. 26 коп., та відомості про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання, тому відсутні підстави для застосування тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

З урахуванням викладеного, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2012 року слід скасувати, як таку, що постановлена з порушенням вимог норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 319, 377-1 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2012 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Відмовити в задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

Т.В. Серебрякова