Рішення № 6465893, 19.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.09                                                                                 Справа № 13/265

За позовом приватного горно-промислового підприємства «ШМель», м. Краснодон Луганської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Луг Бур», м. Брянка Луганської області

про стягнення 43 462 грн. 66 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Представники: Від позивачаМельник Н.С. дов. № 62 від 21.05.09 р. Від відповідачане прибув.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Чорна І.М. У судовому засіданні 12.10.2009 р. була оголошена перерва до 11 год. 40 хв. 19.10.09 р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення суми несплачених відсотків за період з січня 2009 р. по серпень 2009 р. в сумі 4 000 грн. 00 коп., втрат від інфляції –3 429 грн. 79 коп., 3 % річних –36 032 грн. 87 коп. Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві від 16.10.2009 р. зокрема посилаючись на неправомірність вимоги про стягнення відсотків за серпень 2009 р., безпідставність вимог про стягнення відсотків в розмірі 3 % річних, оскільки договором встановлений інший їх розмір, а строк дії договору сплив.

Позивач заявою від 16.10.2009 р. № 15/03-20 змінив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму несплачених відсотків за період прострочення з січня 2009 р. по жовтень 2009 р. включно в сумі 5 000 грн. 00 коп., суму інфляційних нарахувань в сумі 3 777 грн. 23 коп., та 3 % річних в сумі 3 603 грн. 29 коп.

Зазначена заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та приймається судом.

19.10.2009 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з відрядженням юрисконсульта до міста Одеса.

З врахуванням того, що відповідач надав письмовий відзив по справі, спливом строку вирішення спору встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд відхиляє зазначене клопотання.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що 27.07.04 між сторонами по справі був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу позику в сумі 50000 грн. 00 коп., яку відповідач був зобов’язаний повернути в строк до 31 грудня 2004 року.

Відповідно до п. 2.2., 2.3. договору відповідач зобов’язався сплачувати позивачу щомісячно 1,25 % від розміру позики не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценті повинні бути нараховані.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.03.2009 р. та постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 р. по справі № 6/241 за участю тих самих сторін, було встановлено, що відповідач прострочив повернення позики в сумі 40000 грн. 00 коп. і з нього на користь позивача був стягнутий борг в сумі 40000 грн. 00 коп., відсотки в сумі 8 000 грн. 00 коп. за період з жовтня 2007 р. по грудень 2008 року, інфляційні нарахування в сумі 29 318 грн. 92 коп. за період з січня 2005 р. по січень 2008 р.

Рішення суду набрало законної сили, але на цей час відповідачем не виконано.

Позивач звернувся з позовом в якому, з врахуванням заяви від 16.10.2009 р., просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму несплачених відсотків за період прострочення з січня 2009 р. по жовтень 2009 р. включно в сумі 5 000 грн. 00 коп., суму інфляційних нарахувань в сумі 3 777 грн. 23 коп. за період з січня 2009 р. по вересень 2009 р. включно, та 3 % річних в сумі 3603 грн. 29 коп. за період з 01.07.2006 р. по 31.07.2009 р.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Правомірність укладеного сторонами договору позики, та неналежне виконання його відповідачем було встановлено судами при розгляді справи № 6/241 за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено факт невиконання на цей час відповідачем грошового зобов’язання за договором позики від 27.07.04 р. в сумі 40000 грн. 00 коп.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення відсотків за користування позикою відповідно до 2.2. договору за період з січня 2009 р. по вересень 2009 р. є обґрунтованими.

Вимога позивача щодо стягнення відсотків за жовтень 2009 року судом відхиляється оскільки відповідно до п. 2.3. договору відповідач повинен сплатити відсотки за жовтень 2009 р. не пізніше 5 листопада 2009 року і на момент прийняття судом рішення відсутнє порушення зазначеного зобов’язання з боку відповідача.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи відповідача стосовно того, що договором встановлений інший розмір процентів судом відхиляється, оскільки в договорі сторони встановили процент за користування позикою, а не за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання.

Позивачем заявлена вимога про стягнення втрат від інфляції в сумі 3 777 грн. 23 коп. за період з січня 2009 р. по вересень 2009 р. включно.

Зазначена вимога задовольняється судом частково в сумі 3 645 грн. 98 коп. оскільки при розрахунку втрат від інфляції позивачем не була врахована дефляція, яка мала місце у спірний період, а саме в липні, серпні 2009 р.

Позивачем заявлена також вимога про стягнення 3 % річних в сумі 3 603 грн. 29 коп. за період з 01.07.2006 р. по 31.07.2009 р. Зазначена вимога задовольняється судом в повному обсязі.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача належить стягнути 4 500 грн. 00 коп. процентів за користування позикою, втрати від інфляції - 3 645 грн. 98 коп., та 3 % річних –3 603 грн. 29 коп., в решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 117 грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 63 грн. 79 коп., в решті на позивача.

Повернути позивачу з державного бюджету України надмірне сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луг Бур», Луганська область, м. Брянка, вул. Щетиніна, 2а, ідентифікаційний код 32540305, на користь приватного гірничо-промислового підприємства «ШМель», Луганська область, м. Краснодон, вул. Першокінна, 6/1, ідентифікаційний код 25359618, 4 500 грн. 00 коп. процентів за користування позикою, втрати від інфляції у сумі 3 645 грн. 98 коп., 3 % річних у сумі 3 603 грн. 29 коп., державне мито у сумі 117 грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 63 грн. 79 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

4. Повернути приватному гірничо-промисловому підприємству «ШМель», Луганська область, м. Краснодон, вул. Першокінна, 6/1, ідентифікаційний код 25359618, з державного бюджету України надмірне сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 грн. 00 коп. за квитанцією № 2700661 від 17.08.2009 р.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення скріплене відтиском гербової печатки суду.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

26 жовтня 2009 року