Рішення № 6464952, 19.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/415-53/319 19.10.09 За позовом Приватного підприємства «Замок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інітіа»

про стягнення 32304,81 грн. та зобов’язання вчинити певні дії

                                                                       Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Суцкова Т.Є.- представник по довіреності № 1/170609 від 16.06.2009р.

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

09 вересня 2008р. Приватне підприємство «Замок»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інітіа»заборгованості за Договором № 0306/08 від 03.06.2008р. про надання послуг в розмірі 32304,81 грн., в тому числі 29951,00 грн. –основний борг, 1427,80 грн. –пеня, 356,94 грн. –3% річних, 239,61 грн. –збитки від інфляції та зобов’язання вчинити певні дії.

06 листопада 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ініта»звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Замок»збитків в розмірі 26500,00 грн. у зв’язку з неналежним виконанням ТОВ «Ініта»взятих на себе за Договором № 0306/08 від 03.06.2008р. про надання послуг обов’язків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2008р. у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого Господарського суду України від 14.05.2009р. у касаційну скаргу Приватного підприємства “Замок” задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008р. в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2009р. справу прийнято до провадження суддею Грєховою О.А., справі присвоєно № 25/415-53/319 та призначено розгляд справи на 22.06.2009р.

15.06.2009 року справу було скеровано до Вищого Господарського суду України для направлення до Верховного Суду України для розгляду касаційної скарги ТОВ «Інітіа»на постанову ВГСУ від 14.05.2009р.

Ухвалою Верховного Суду України від 02.07.2009 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого Господарського суду України від 14.05.2009 року. Матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва.

Господарським судом міста Києва ухвалою суду від 18.08.2009р. розгляд справи призначено на 07.09.2009р.

Ухвалою суду від 07.09.2009р. прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 34608,12 грн., в тому числі 29951,00 грн. –основний борг, 1816,70 грн. –пеня, 1073,31 грн. –3% річних, 1767,11 грн. –збитки від інфляції.

У зв’язку з нез’явленням в судові засідання 07.09.2009р. та 05.10.2009р. представника відповідача розгляд справи відкладено на 05.10.2009р. та 19.10.2009р. відповідно.

В судове засідання 19.10.2009р. представник позивача з’явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 969373 від 13.10.2009р., наданою позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 01.06.2009р., від 18.08.2009р., від 07.09.2009р. та від 05.10.2009р. про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень та реєстри відправки кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.10.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009р. скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2008 року по справі № 25/415 в частині відмови у задоволенні первісного позову, в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Вищий господарський суд України в постанові № 25/415 вказав, що ТОВ «Ініта»визнало факт надання послуг позивачем та ТОВ «Інітіа»не доведено порушення ПП «Замок»умов договору щодо якості наданих послуг, натомість суд першої інстанції не врахував, що в такому випадку ТОВ «Інітіа»повинно виконати своє зобов’язання за договором щодо оплати отриманих послуг.

Враховуючи постанову Вищого господарського суду України № 25/415, Господарський суд міста Києва витребував у позивача та відповідача по справі додаткові докази та пояснення з приводу зазначених в постанові Вищого господарського суду України доводів.

З огляду на вищенаведене суд встановив.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

03 червня 2008 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено Договір про надання послуг № 0306/08 (надалі - Договір), відповідно до якого Виконавець (позивач) зобов’язується за завданням Замовника (відповідача) надати послуги по організації і проведенню заходу 06 червня 2008 року на території бази відпочинку «Десна», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Новоселки, Оринина Гора №2. Згідно з п. 3.1 Договору позивач надає відповідачу наступні послуги: суборенда території (договірна вартість яких складає 104828,50 грн.) та послуги з харчування (договірна ціна за яке складає 44926,50 грн.).

Умови договору свідчать, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з пунктом 3.2 Договору загальна вартість послуг позивача визначається у сумі 149755,00 грн.

Відповідно до п. 3.3.1 Договору розрахунок відповідача за одержані послуги здійснюється у вигляді попередньої оплати до надання послуг у розмірі 80% від загальної вартості послуг не пізніше 06.06.2008р на підставі наданих позивачем рахунку-фактури.

Другий платіж відповідач повинен був перерахувати по факту прийняття послуг та їх результатів, як остаточна оплата у розмірі 20% від суми загальної вартості, протягом 3-х банківських днів з моменту одержання рахунку-фактури, пред’явленого позивачем на підставі підписаного Сторонами Акту (п. 3.3.2 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000013 від 04.06-2008р. на суму 149755,00 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідач на виконання умов п.3.3.1 Договору 05.06.2008року перерахував на розрахунковий рахунок позивача попередню оплату в розмірі 80% від суми послуг, що становить 119804,00 грн., що підтверджено наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №40 від 05.06.2008р.

Позивач на підтвердження виконання умов Договору надав суду акт здачі-приймання робіт № 0000011 від 06.06.2008р. на суму 149755,00 грн. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Суд, дослідивши акт здачі-приймання робіт № 0000011 від 06.06.2008р. (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) встановив, що цей документ підписаний лише повноважним представником виконавця (позивача) та проставлено його печатку. Зі сторони замовника –Товариства з обмеженою відповідальністю «Інітіа»зазначений Акт не підписано.

Як зазначав представник позивача та вбачається з матеріалів справи Акт здачі-приймання робіт № 0000011 від 06.06.2008р. був направлено відповідачу поштовим відправленням. На підтвердження здійснення поштового відправлення вищенаведеного акту здачі-приймання робіт № 0000011 від 06.06.2008р. позивачем було надано належним чином завірену копію витягу з «Журналу реєстрації вихідної кореспонденції ПП «Замок».

Представник відповідача під час нового розгляду справи по суті в жодне судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не подав, обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин справи повідомлених суду позивачем не надав, правом на судовий захист не скористався.

Крім того, відповідач хоч і відмовився підписувати акт виконаних робіт, факт надання послуг позивачем визнав.

Наявні в матеріалах справи докази відповідача в обґрунтування неякісності наданих позивачем послуг були спростовані рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2008р. залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009р.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати наданих послуг (п. 3.3.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ПП «Замок»щодо стягнення з ТОВ «Ініта» основного боргу за договором № 0306/08 від 03.06.2008р. у розмірі 29951,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1073,31 грн. 3% річних, 1767,11 грн. інфляційних витрат та 1816,70 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 5.4 Договору несвоєчасна оплата Замовником вартості послуг за п. 3.3 цього Договору спричиняє сплату ним на поточний рахунок Виконавця пеню з розрахунку облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення.

Позивач надав суду розрахунок пеню за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 1816,70 грн. відповідно до пункту 5.4 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1816,70 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1073,31 грн. та збитків від інфляції в сумі 1767,11 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

          1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інітіа»(03040, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 70; код ЄДРПОУ 25280503, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства «Замок»(07362, Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Платила, 10; код ЄДРПОУ 32925881) 29951 (двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят одна) грн. 00 коп. основного боргу, 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 70 коп. –пені, 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 31 коп. –3% річних, 1767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 11 коп. –збитків від інфляції, 346 (триста сорок шість) грн. 08 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.