Рішення № 6464947, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/250-53/320 12.10.09 За позовом Приватного підприємства «Восход-України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Ексклюзив ГМБХ» про стягнення 15336,00 грн.

                                                                       Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

          Позовні вимоги заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Ексклюзив ГМБХ» заборгованості за поставку товару за видатковою накладною в розмірі 15336,00 грн. основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2008 року позов задоволено.

Постановою Вищого Господарського суду України від 28.05.2009 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Ексклюзив ГМБХ» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2008р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 12.06.2009р. справу прийнято до провадження суддею Грєховою О. А., справі присвоєно № 24/250-53/320 та призначено розгляд справи на 06.07.2009р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 17.08.2009р.

Заступником Голови Господарського суду міста Києва ухвалою суду від 17.08.2009р. продовжено строк вирішення спору на місяць за заявою судді Грєхової О. А.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 17.08.2009р. та 14.09.209р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 14.09.2009р. та на 05.10.2009р. відповідно.

В судовому засіданні 05.10.2009р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.10.2009р.

Ухвалою суду від 05.10.2009р. продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін.

В судове засідання 12.10.2009р. представники сторін не з’явилися.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2009р. скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2008 року по справі № 24/250 з наступним підстав.

Вищим господарським судом України в постанові № 24/250 зазначено, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання по справі; судом першої інстанції не було з’ясовано чи перебували сторони у договірних відносинах та не досліджено їх правову природу, а також, суд першої інстанції не звернув уваги, що в накладній № В-00000034 від 19.01.2007р. вказана умова продажу - попередня оплата.

Враховуючи постанову Вищого господарського суду України № 24/250, Господарський суд міста Києва витребував у позивача по справі додаткові докази по справі, а саме довідку статистики відповідача станом на день слухання справи, рахунок-фактуру № В-00000027 та виписки з банківського рахунку позивача, який вказаний в рахунку-фактурі та видатковій накладній № В-00000034 від 19.01.2007р.

З огляду на вищенаведене суд встановив.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивач поставив відповідачу по справі товар на суму в розмірі 15336,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином завіреною копією накладної № В-000000034 від 19.01.2007р. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

При дослідження матеріалів справи суд встановив, що в накладній № В-000000034 від 19.01.2007р. зазначена умова платежу –попередня оплата.

Також необхідно зазначити, що накладна № В-000000034 від 19.01.2007р. видавалася позивачем на підставі рахунку-фактури № В-00000027 від 19.01.2007р.

Таким чином, можна зробити висновок, що відповідач по справі повинен був провести попередню оплату за поставлений товар, відповідно до накладної № В-000000034 від 19.01.2007р., на підставі рахунку-фактури № В-00000027 від 19.01.2007р.

Оскільки, накладна № В-000000034 та рахунок-фактура № В-00000027 датована 19.01.2007 роком, то суд приходить до висновку, що оплата по накладній № В-000000034 повинна була здійснитися 19.01.2007р.

Позивач по справі надав суду виписки з особистого банківського рахунку, який вказаний в накладній та рахунку-фактурі, за 19.01.2007р. та за 22.01.2007р., з яких не вбачається надходження коштів зі сторони відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що попередня оплата по видатковій накладній № В-000000034 від 19.01.2007р. не була здійснена.

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензію № 1 від 30.01.2008р. з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар. На доказ направлення претензії позивач надав суду належним чином завірені копії: опису вкладення в цінний лист від 22.09.2009р. та фіскального чеку № 8432 від 22.09.2009р.

Однак, відповідач відповіді на вищевказану претензію не надавав та заборгованість за поставлену продукцію не сплатив.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 02.10.2009р. оплати позивачу поставлений товар у сумі 15336,00 грн.

Однак, відповідач, як у строк 02.10.2009р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо оплати отриманої продукції в сумі 15336,00 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання по оплаті отриманої згідно накладних продукції, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 15336,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15336,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

          1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Ексклюзив ГМБХ" (04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35; код ЄДРПОУ 24248957) на користь Приватного підприємства "Восход-України" (08703, Київська обл., м. Обухів-3, а/с-30; код ЄДРПОУ 14279843) 15 336 (п’ятнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 153 (сто п’ятдесят три) грн. 36 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А