Рішення № 6464841, 30.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/347 30.09.09                      Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/347

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко ЛТД"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз"

простягнення 485450 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Шевченко В.М. від відповідача- не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:           

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марко ЛТД" (надалі –ТОВ "Марко ЛТД") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз" (надалі –ТОВ "Торговий дім "Камаз") про стягнення 385040 грн. основної заборгованості, 45716,58 грн. пені, 7145,32 грн. відсотків річних, 3000 грн. вартість неповернутої тари, 358,54 грн. пені за прострочення платежу за неповернуту тару, 58,56 грн. відсотків річних за несвоєчасне повернення тари.

В обґрунтування пред’явлених вимог ТОВ "Марко ЛТД" посилається на неналежне виконання ТОВ "Торговий дім "Камаз" договору поставки № 15-07/08 від 15.07.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2009 р. розгляд справи відкладався.

Клопотання позивача, викладене в позовній заяві, про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 485450,64 грн., судом не задовольняється оскільки позивач не довів належним чином, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідач 27.08.2009 р. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив про часткове визнання позовних вимог у сумі 385040 грн. основної заборгованості, але просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 45716,58 грн. пені, 7145,32 грн. відсотків річних, 3000 грн. вартість неповернутої тари, 358,54 грн. пені за прострочення платежу за неповернуту тару, 58,56 грн. відсотків річних за несвоєчасне повернення тари.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2008 р. між ТОВ "Марко ЛТД" (постачальник) та ТОВ "Торговий дім "Камаз" (покупець) укладено договір поставки № 15-07/08 (надалі –договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі специфікацією (додаток № 1 до договору) позивач поставив відповідачу товар (піноутворювач TRIDOL) у кількості 36000 кг., на загальну суму 721440 грн., що підтверджується видатковими накладними (в матеріалах справи).

Відповідач частково оплатив товар, і заборгованість відповідача перед позивачем склала 385040 грн., що відповідачем не заперечується.

Відповідач надіслав позивачу гарантійний лист № 311 від 23.07.2008 р., в якому гарантував останньому оплату поставленого товару.

Відповідно до п. 5.4. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 45 днів з дати поставки товару.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 385040 грн. за договором № 15-07/08 від 15.07.2008 р. документально підтверджується, відповідачем визнається, а тому підлягає стягненню.

Згідно з п. п. 2.3., 4.2., 5.2. договору товар поставляється в тарі (ємкостях по 1000 л.). Тара не входить до вартості товару і повинна бути повернута продавцю у термін не пізніше 30 календарних днів з дня відвантаження. Ціна тари складає 600 грн. за 1 шт. і до вартості товару не входить. Загальна вартість тари складає 21600 грн.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідач не повернув позивачу тару на суму 3000 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3000 грн. збитків за неповернуту тару, судом задовольняються.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 45716,58 грн. пені, 7145,32 грн. відсотків річних, 358,54 грн. пені за прострочення платежу за неповернуту тару, 58,56 грн. відсотків річних за несвоєчасне повернення тари.

Згідно з п. 6.3. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, виходячи з зазначених норм законодавства та зважаючи на те, що договором не передбачено стягнення пені за зобов’язання покупця повернути тару, яке не є грошовим, позовні вимоги в частині стягнення 358,54 грн. пені за прострочення платежу за неповернуту тару не підлягають задоволенню.

Разом з тим, пеня за прострочення платежу за договором передбачена п. 6.3 договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату товару є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком суду в розмірі 45610,65 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених обставин, стягненню підлягають за розрахунком суду 7085,70 грн. відсотків річних.

Оскільки ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає сплату відсотків річних тільки за грошове зобов’язання, вимога позивача про стягнення 58,56 грн. відсотків річних за несвоєчасне повернення тари задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 44131 грн. витрат на адвокатські послуги.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Воронковим В.О. 12.05.2009 р. (копія посвідчення адвоката знаходиться в матеріалах справи) укладено угоду № 12/юр про надання правової допомоги адвоката.

Зважаючи на те, що позивач не надав суду платіжних документів про понесення витрат на послуги адвоката відповідно до угоди № 12/юр від 12.05.2009 р., вимога про стягнення витрат на адвокатські послуги задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз" (02105, м. Київ, вул. Усенко, 8, код 31570627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко ЛТД" (65014, м. Одеса, вул. Канатна, 42, код 30284125) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 385040 грн. основного боргу, 3000 грн. збитків за неповернуту тару, 45610,65 грн. пені, 7085,70 грн. відсотків річних, 4377,36 грн. державного мита, 281,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.          

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 19.10.2009 р.