Рішення № 6464838, 01.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/538 01.10.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрелітжитлобуд» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Дніпро» ПроСтягнення 21938,20 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Бордунова Н.О. –дов.

Від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Дніпро» 20000 грн. суму позики, 500 грн. індексу інфляції, 163,68 грн. 3% річних, 1274,52 грн. пені., а всього 21938,20 грн. заборгованості за договором про надання зворотної фінансового допомоги від 02.02.20098р.

Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелітжитлобуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-Дніпро»було укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги.

На підставі п.1.1. договору позивач зобов'язувався надати відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі, а останній зобов'язувався повернути її на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що розмір позики становить 20 000 (двадцять тисяч) грн. Зазначена сума по додатковій згоді сторін може бути змінена з обов’язковим внесенням відповідних змін до дійсного договору.

Відповідно до п.2.1.1. договору, позикодавець зобов’язується передати позичальнику суму, зазначену у п.1.2. дійсного договору, в узгоджених сторонами обсязі та строки. Позика надається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивальника.

Сума позики була перерахована на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 04.02.2009 року.

Відповідно до п.2.1.2. договору строк надання позики обраховується з моменту зачислення грошових коштів на поточний рахунок позичальника до 02.04.2009р.

Строк надання позики закінчився 02.04.2009 року, однак на час розгляду справи відповідач кошти позивачу не повернув, про причини неповернення суд не повідомив.

Відповідно до 2.2.1. договору, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики. В даному випадку позичальник зобов’язаний після отримання письмової вимоги, протягом п’яти банківських днів повернути суму позики позикодавцю платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок. Позикодавець не несе відповідальності за збитки, котрі були нанесені або могли бути нанесені позичальнику в результаті дострокового повернення позики.

Матеріалами справи доведено, що 10 квітня 2009 року позивачем було направлено претензію № 10/04-2009 на адресу відповідача, в якій позивач пропонував відповідачу повернути кошти в розмірі 20 000 грн., а також пеню. Відповіді на направлену претензію позивач не отримав.

Відповідно до п.2.3.1. договору позичальник зобов’язується здійснити повернення грошових коштів позикодавцю в узгоджених сторонами обсязі та строк. Кінцевий строк повернення грошових коштів по даному договору зазначений у п.2.1.2. дійсного договору позика повертається у безготівково у порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок позикодавця.

За невиконання або неналежне виконання дійсного договору, сторони несуть відповідальністю у відповідності з дійсним законодавством України.

Відповідно до п.3.2. договору у випадку порушення кінцевого строку повернення грошових коштів (п.2.3.1. дійсного договору), позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі діючого на момент прострочен6ня подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованих грошових коштів за кожний день прострочення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ст. 1046 ГК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1050 ГК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, із змісту якої вбачається, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитор зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь чає прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Отже, заборгованість відповідача складає 20 000 грн., і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3.2. договору у випадку порушення кінцевого строку повернення грошових коштів (п.2.3.1. дійсного договору), позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі діючого на момент прострочен6ня подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованих грошових коштів за кожний день прострочення.

Отже, порушення відповідачем умов передбачених п. 3.2 Договору від 02.02.2009, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 1274,52 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Крім того, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 163,68 грн. та 500 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-Дніпро» (01103, м. Київ, б-р Дружби Народів, 26/1, кв. 62, код ЄДРПОУ 23495665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелітжитлобуд»(67844, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул.. Дукова, буд. 5) 20000 грн. основного боргу по фінансовій допомозі, 500 грн. індексу інфляції, 163,68 грн. 3 % річних, 1274,52 грн. пені, 219,38 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко