Рішення № 6464215, 20.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/177 20.10.09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №23/177                                                                                                    20.10.2009 За позовомПриватного підприємства "Галкон" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Брайт"

Простягнення 17 565,33 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю. Представники сторін:

Від позивача:представник Сухицький В.В. (довіренність від 08.09.2009 року)

Від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ Приватне підприємство "Галкон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт" заборгованості за договором поставки №108-08 від 26.05.2008 року у сумі 17565,33 грн. (у тому числі 12993,62 грн. суми основної заборгованості, 2691,48 грн. пені та 1880,23 грн. інфляційних втрат). Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 року порушено провадження у справі № 23/177 та призначено її до розгляду на 29.09.2009 року.

Разом з позовною заявою Позивачем було подано клопотання про забезпечення позову. Оскільки Позивачем не було доведено наявності обставин, що могли утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд відмовив у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у зв’язку з неявкою представника Відповідача у судове засідання розгляд справи № 23/177 було відкладено на 20.10.2009 року.

Перед початком розгляду справи по суті представника Позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також порядком оскарження протоколу судового засідання.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання 20.10.2009 року представник Відповідача повторно не з’явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва по справі № 23/177 від 25.09.2009 року та від 29.09.2009 року не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідач повідомлявся про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом документу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, про поважність причин зазначених обставин суд не повідомив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника Позивача у судовому засіданні 20.10.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 26.05.2008 року було укладено договір №108-08, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставити, а Відповідач - прийняти та оплатити меблеві вироби в асортименті, кількості та за цінами вказаними у додатках (специфікаціях) до договору, які є його невід’ємною частиною. Датою поставки вважається дата накладної приймання-передачі продукції.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору №108-08 від 26.05.2008 року, 08.09.2008 року Позивачем було поставлено та змонтовано замовлені Відповідачем меблеві вироби загальною сумою 35993,62 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №М00000034 від 08.09.2008 року на суму 26222,14 грн., №М00000035 від 08.09.2008 року на суму 9771,48 грн. та актом прийому-передачі виконаних робіт. Від імені Відповідача видаткові накладні підписані уповноваженою особою згідно довіреності серії ЯПЗ №520195/146 від 08.09.2008 року без зауважень щодо якості та строків поставки продукції (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Таким чином, судом встановлено, що Позивач передав у власність Відповідача на передбачених договором умовах продукцію на суму 35993,62 грн.

Відповідно до пункту 4.1. договору №108-08 від 26.05.2008 року Відповідач зобов’язався здійснити оплату загальної вартості продукції протягом 12 робочих днів з дати закінчення монтажу останньої партії продукції. Форма оплати - банківський переказ коштів на поточний рахунок Позивача. Тобто, Відповідач повинен був оплатити поставлену продукцію до 24.09.2008 року включно.

Відповідно до наданих Позивачем виписок з банківського рахунку, Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача грошові кошти у сумі 23000,00 грн., тобто Відповідач частково розрахувався за поставлену йому меблеву продукцію.

Таким чином, факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем у сумі 12993,62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 12993,62 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання у строки, встановлені п.4.1 договору №108-08 від 26.05.2008, тобто порушив строки виконання зобов’язання щодо оплати виконаних Позивачем робіт.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до пункту 5.1. Договору №108-08 від 26.05.2008 року за прострочення терміну оплати продукції Відповідач зобов’язався сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати, і відшкодувати заподіяні цим простроченням збитки у повному обсязі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки у договорі не встановлено більш тривалий строк нарахування пені, то пеня підлягає стягненню лише за період у 6 місяців з моменту виникнення права на її стягнення.

Крім того, Позивачем помилково визначено початок прострочення оплати 22.09.2008 року, оскільки відповідно до п. 4.1. договору №108-08 від 26.05.2008 року Відповідач зобов’язався здійснити оплату загальної вартості продукції протягом 12 робочих днів з дати закінчення монтажу останньої партії продукції.

Таким чином, позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені підлягають частковому задоволенні у сумі 1765, 57 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок позовних вимог Позивача в частині стягнення інфляційних втрат суд не може погодитись з наведеним розрахунком.

Нарахування інфляційних втрат проводиться не на кожну календарну дату, а в середньому - на місяць, тому індекс інфляції застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом певного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує Ѕ кількості днів у даному місяці (лист Верховного суду України від 03.04.1997 року N 62-1997 року «Рекомендації щодо порядку застосування індексів при інфляції при розгляді судових справ»).

Таким чином, Позивачем помилково нараховано інфляційні втрати за кожен день прострочення. Отже позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 1523,58 грн., нараховані за місяці в яких прострочення перевищувало Ѕ кількості днів у даному місяці.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов приватного підприємства "Галкон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт" підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт" (02154, м. Київ, вул. Курчатова, 6, кв. 47, ідентифікаційний код 30682130) на користь приватного підприємства "Галкон" (81160, Львівська область, Пустомитівський район, смт. Щирець, вул. І.Франка, 13, ідентифікаційний код 32392978) суму основного боргу у розмірі 12993,62 грн. (дванадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто три гривні 62 копійок), пеню у розмірі 1765,57 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят п’ять гривень 57 копійок), інфляційних втрат у сумі 1528,58 грн. (одна тисяча п’ятсот двадцять вісім гривень 58 копійок), державне мито у сумі 162,88 грн. (сто шістдесят дві гривні 88 копійок) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 23.10.2009 року.