Рішення № 6463741, 19.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/493 19.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд» про стягнення 15516,75 грн. та зобов’язання укласти договір майнового страхування

                                                                                Суддя                     Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Кошовець М. М. –представник за довіреністю № 3566 від 10.08.2009р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд»заборгованості за Договором № 080326-53/ФЛ-Ю-А від 26.03.2008р. в розмірі 15516,75 грн., в тому числі 13990,00 грн. –штраф, 1616,75 грн. –збитки та зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ Цембуд»укласти договір майнового страхування предмету лізингу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2009р. порушено провадження по справі № 53/493, розгляд справи призначено на 21.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009р. у зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі розгляд справи було відкладено на 12.10.2009р.

У зв’язку з неподанням позивачем витребуваних доказів, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009р. розгляд справи було відкладено до 19.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні усно уточнив позовні вимоги та зазначив, що у прохальній частині позовної заяви було допущено технічну описку, а саме замість стягнути 13990,00 грн. штрафу, зазначено стягнути 13900,00 грн. штрафу. Позивач просив врахувати зазначене при винесенні рішення.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 21-10/7171-5 від 14.10.2009р. про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 03.09.2009р., від 21.09.2009р. та від 12.10.2009р. про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.10.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

26.03.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі-Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд» (далі - Відповідач) було укладено Договір фінансового лізингу № 080326-53/ФЛ-Ю-А (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов’язувався передати Відповідачу у платне користування на умовах фінансового лізину майно, зазначене у специфікації до Договору, яка є невід’ємною його частиною.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства та невиконання відповідачем взятих на себе за договором фінансового лізингу обов’язків щодо укладення договору страхування майна переданого в лізинг.

Згідно зі ст.. 13 Закону України «Про фінансовий лізинг»№ 723/97-ВР від 16.12.1997р. предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором.

Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

          В ст.. 7 «Страхування» договору фінансового лізингу № 080326-53/ФЛ-Ю-А сторони погодили, що лізингоодержувач зобов’язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна (укласти відповідний договір страхування) на наступних обов’язкових умовах:

          - страхова компанія обирається лізингоодержувачем за погодженням з лізингодавцем (п. 7.1.1 договору);

          - страхові ризики: пошкодження, втрата або знищення майна (укупність вказаних ризиків), спричинені дорожньо-транспортною пригодою, пожежею, вибухом, ударом блискавки, падінням предметів або їхніми уламками, стихійними лихами, протиправними діями третіх осіб, викраденням або іншим незаконним заволодінням майном та/або його розукомплектування (п. 7.1.2 договору);

          - призначення лізингодавця вигодонабувачем протягом всього періоду страхування (п. 7.1.3 договору);

          - період страхування: з 28.03.2008р. (але в будь-якому випадку не пізніше моменту передачі майна лізингоодержувачу відповідно до п. 4.1 цього договору) по 28.04.2013р. (п. 7.1.4 договору);

          - максимальний розмір безумовної франшизи: за ризиком «Дорожньо-транспортна пригода»- сума у гривнях, яка становить 0 (нуль) відсотків від страхової суми, за ризиком «Стихійні лиха»- сума у гривнях, яка становить 0 (нуль) відсотків від страхової суми, за ризиком «Протиправні дії третіх сторін»- сума у гривнях, яка становить 0 (нуль) відсотків від страхової суми, за ризиком «Незаконне заволодіння»- сума у гривнях, яка становить 7 (сім) відсотків від страхової суми (п. 7.1.5 договору);

          - страхова сума: не менша ніж загальна вартість майна на момент укладення цього договору, вказана у п. 3.2 цього договору, чи остаточна загальна вартість майна –якщо вона буде визначена сторонами за цим договором (п. 7.1.6 договору);

          - місце страхування: вся територія України (п. 7.1.7 договору).

Відповідно до п. 7.7 Договору фінансового лізингу № 080326-53/ФЛ-Ю-А лізингоодержувач за власний рахунок здійснює обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в розумінні Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») до моменту передачі йому майна. Таке страхування проводиться страховою компанією, погодженою з лізингодавцем.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст. 225 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору фінансового лізингу № 080326-53/ФЛ-Ю-А відповідач уклав договір № 280001-010-0258/08 добровільного страхування наземного транспорту від 27.03.2008р. строком на один рік до 28.03.2009р. (п. 10 Договору добровільного страхування), тоді як умовами договору фінансового лізингу № 080326-53/ФЛ-Ю-А передбачено страхування майна строком до 28.04.2013р. (п. 7.1.4 договору).

Лізингоодержувач зобов’язаний протягом усього строку лізингу підтримувати чинність договорів страхування майна та обов’язкової цивільно-правової відповідальності (п. 7.9 Договору фінансового лізингу № 080326-53/ФЛ-Ю-А).

За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача укласти договір добровільного страхування наземного транспорту строком до 28.04.2013р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 11.2.5 Договору фінансового лізингу № 080326-53/ФЛ-Ю-А лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме сплачує лізингодавцю за порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, п. 5.3, 5.5 цього договору –штраф у розмірі 10 % від загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідач не надав доказів того, що він вживав усіх необхідних заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Таким чином заявлений до стягнення штраф у розмірі 13990,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач також просить суд стягнути з відповідача 1616,75 грн. збитків, сплачених позивачем в якості страхового внеску на підставі укладеного позивачем та ЗАТ «ВіЕйБі Стархування»договору № 28001-010-0119/09 добровільного страхування наземного транспорту від 16.02.2009р.

Згідно із ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом встановлено, що 16.02.2009р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»та ЗАТ «ВіЕйБі Страхування»було укладено договір № 28001-010-0119/09 добровільного страхування наземного транспорту. Згідно з розділом 5 вказаного договору позивачем було застраховано транспортний засіб Suzuki New Grand Vitara, номер кузова JSAJTA74V00216175, д.н. АА0546 НС, 2008 р.в., об’єм двигуна 1,6, тобто майно, що є предметом лізингу за договором фінансового лізингу № 080326-53/ФЛ-Ю-А, укладеного між позивачем та відповідачем по справі.

На доказ сплати страхового платежу за договором добровільного страхування наземного транспорту № 280001-010-0119/09 від 16.02.2009р. в розмірі 1616,75 грн. позивач надав оригінал платіжного доручення № 2724 від 09.06.2009р.

Згідно з п.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов’язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку з неправомірною поведінкою боржника.

Отже, необхідною умовою для відшкодування збитків є порушення відповідачем умов зобов’язання, або вчинення господарського правопорушення та причинний зв’язок між таким порушенням зобов’язання та збитками.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 1616,75 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідач правом на судовий захист не скористався, обґрунтованих заперечень позовних вимог позивача не надав.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд»укласти договір добровільного страхування наземного транспорту, а саме автомобіля Suzuki New Grand Vitara, номер кузова JSAJTA74V00216175, д.н. АА0546 НС, 2008 р.в., об’єм двигуна 1,6 на умовах визначених в статті 7 Договору фінансового лізингу № 080326-53/ФЛ-Ю-А від 26.03.2008р. з 10.09.2009р. до 28.04.2013р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд»(01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10; ідентифікаційний код 35210922 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21; ідентифікаційний код 33880354) 13990 (тринадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто) грн.. 00 коп. штрафу, 1616 (одна тисяча шістсот шістнадцять) грн.. 75 коп. збитків, витрати по сплаті державного мита в сумі 241 (двісті сорок одна) грн. 06 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.