Рішення № 6463737, 19.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/438 19.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» до Приватного підприємства «Кристал-Файр КВ» про стягнення 74340,25 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Мутей Л.Ю. –представник по довіреності від 20.05.2008р.

від відповідача: Ворона О.М. –директор

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Кристал-Файр КВ»заборгованості за Договором поставки № 18 від 29.01.2007р. в розмірі 74340,25 грн., в тому числі: 71057,96 грн. основного боргу, 3282,29 грн. 3% річних та судові витрати.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на виконання укладеного між сторонами договору № 18 від 29.01.2007р. позивач помилково повторно перерахував відповідачу 71057,96 грн. 20.12.2007р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути безпідставно отримані грошові кошти. Однак, відповідач відповіді на лист позивача не надав, кошти позивачу не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2009р. порушено провадження по справі № 53/438, розгляд справи призначено на 07.09.2009р.

          Представник відповідача надав відзив № 2808/09-1 від 28.06.2009р. на позовну заяву, в якому зазначив, що платіжними дорученнями № 176 від 20.12.2007р. на суму 30000,00 грн. та № 177 на суму 41057,96 грн. відповідач перерахував позивачу суму коштів у розмірі 71057,96 грн.

          В судовому засіданні 07.09.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 28.09.2009р. та за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

          Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2009р. подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 46923,72 грн. повторно помилково перерахованих коштів на погашення заборгованості за договором № 18 від 29.01.2007р.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином суд приймає до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –46923,72 грн.

В судовому засіданні 28.09.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 19.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судовому засіданні вимоги позивача визнав в повному обсязі та заявив клопотання про відстрочку виконання рішення суду на дев’ять місяців у зв’язку з скрутним фінансовим становищем.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.10.2009р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.01.2007р. між Приватним підприємством «Кристал-Файр КВ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора»(покупець) був укладений договір поставки № 18, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар у відповідності до умов даного договору (п. 1.1. договору № 18 від 29.01.2007р.).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 3.4. договору № 18 від 29.01.2007р. покупець здійснює оплату товару через 45 календарних днів.

Станом на 28.11.2007р. позивач мав заборгованість за поставлений згідно з договором № 18 товар перед відповідачем в розмірі 3084,10 грн.

Платіжним дорученням № 105613 від 28.11.2007р. відповідач оплатив 4789,82 грн. в якості погашення вказаної вище заборгованості. Таким чином у позивача виникла переплата на суму 1705,72 грн.

З 28.11.2007р. поставок товару відповідачем позивачу більше не здійснювалось, однак, позивач помилково перерахував відповідачу ще 45218,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень долучених до матеріалів справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Таким чином відповідач безпідставно отримав від позивача суму коштів у розмірі 46923,72 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо оплати поставленого ПП «Кристал-Файр КВ», на виконання умов договору № 18 від 29.01.2007р., товару, внаслідок чого у нього виникла переплата у розмірі 46923,72 грн., яка відповідачем станом на 19.10.2009р. не повернута.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та підписав з позивачем акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 12.10.2009р. за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 46923,72 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Також зазначені положення застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов ТОВ «Фора»щодо стягнення з ПП «Кристал-Файр КВ»основного боргу у розмірі 46923,72 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні відповідач порушив перед судом клопотання про відстрочку виконання рішення суду строком на дев’ять місяців.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєї ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 12.09.1996р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, матеріальні інтереси сторін, а також скрутне фінансове становище відповідача суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення суду на шість місяців до 29.04.2010р.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 46923,72 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –46923,72 грн. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 469,24 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 274,17 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 712, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193, 264 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Кристал-Файр КВ»(02232, м. Київ, вул. Лісківська, 2/71, кв. 213, код ЄДРПОУ 33739362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5; код ЄДРПОУ 32294897) 46923 (сорок шість тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 72 коп. основного боргу, 469 (чотириста шістдесят дев’ять) грн. 24 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відстрочити виконання рішення суду до 29.04.2010р.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фора»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5; код ЄДРПОУ 32294897) з Державного бюджету України державне мито в сумі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 17 коп., що перераховане платіжним дорученням № 449571 від 07.07.2009р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.