Рішення № 6463519, 19.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/371 19.10.09 За позовом Закритого акціонерного товариства «Трубосталь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роман Сервіс Груп» про стягнення боргу та штрафних санкцій                                суддя Самсін Р.І. Представники сторін:

від позивача Вигівська О.В. (довіреність від 20.05.2009р.);

від відповідача не з’явились;

19.10.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Трубосталь»(надалі ЗАТ «Трубосталь», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роман Сервіс Груп»(надалі ТОВ «Роман Сервіс Груп», відповідач) суми основного боргу у розмірі 75160, 12 грн., неустойки у формі пені 6474, 07 грн., інфляційні витрати 3307, 05 грн., 3% річних 809, 26 грн., згідно з розрахунком всього 84941, 25 грн..

Згідно з уточненням за вих. № 1456 від 19.10.2009р. у зв’язку з частковим поверненням грошових коштів в сумі 5000 грн., позивач просив суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, який станом на час розгляду справи становить 70165, 12 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 6 від 24.04.2008р. позивачем здійснено передплату товару, однак відповідачем свої зобов'язання виконані не у повному обсязі, грошові кошти за непоставлений товар на розрахунковий рахунок підприємства не повернуто. Станом на день вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 70165, 12 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням вимог Цивільного кодексу України. Також заявлено до стягнення суму пені за прострочення поставки, нарахування якої передбачено договором, інфляційні збитки та три проценти річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 15.06.2009р. наявна у матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 10.09.2009р..

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2008р. між ЗАТ «Трубосталь»та ТОВ «Роман Сервіс Груп»укладено договір купівлі-продажу № 6 за умовами якого останнє зобов’язувалось передати у власність покупцю продукцію, а покупець (позивач у справі) зобовязувався прийняти і оплатити продукцію на умовах договору.

За умовами договору (п. 1.2, 4.1) предметом поставки являється наступна продукція: будівельні матеріали у відповідності у відповідності асортименту, кількості та строками згідно специфікацій що являються невід’ємною частиною договору на суму 210000 грн.; покупець здійснює 100% передоплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

На виконання зобов’язань, що виникли для ЗАТ «Трубосталь»з договору № 6 від 24.04.2008р. позивачем згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-0000305 від 24.04.2008р. на користь відповідача перераховано 200000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 597 від 25.04.2008р..

Згідно з п. 5.1 договору продавець здійснює поставку продукції на протязі 60 банківських днів з моменту отримання передплати на розрахунковий рахунок.

Отримання продукції за договором підтверджується видатковими накладними № РН-0000148 від 03.07.2008р. на суму 69941, 44 грн., № РН-0000170 від 12.09.2008р. на суму 1104, 35 грн., № РН-0000176 від 16.10.2008р. на суму 2973, 60 грн., № РН-0000178 від 31.10.2008р. на суму 20542, 85 грн., № РН-0000171 від 02.10.2008р. на суму 28892, 36 грн..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Кошти в сумі 200 000 грн. сплачені позивачем як те і передбачено договором у відповідності з положенням п. 4.1 договору, сплата здійснена 25.04.2008р. без порушення встановлених строків.

В силу положень договору (п. 5.1) строк поставки товару погоджений сторонами протягом 60 банківських днів з моменту отримання передплати на розрахунковий рахунок та враховуючи наведені положення договору та перерахування коштів на рахунок відповідача в якості передплати згідно платіжного доручення № 597 від 25.04.2008р., поставка товару мала бути здійснена не пізніше 25.07.2008р..

Товар на повну суму здійсненої передплати позивачем не поставлено, заборгованість за непоставлений товар по договору становила 75165, 12 грн., відповідачем зазначеного факту не спростовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов’язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки зобов’язань з передачі товару на повну суму оплати відповідачем не виконано, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою за вих. № 9 від 11.02.2009р. про повернення сплачених грошових коштів.

Про отримання відповідачем претензії позивача та визнання факту неможливості виконання зобов’язання по договору свідчить повернення грошових коштів в сумі 3000 грн. 14.08.2009р. та 2000 грн. –21.05.2009р., що підтверджується банківськими виписками залученими до матеріалів справи.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв’язку з чим вимоги про повернення суми передоплати в розмірі 70165, 12 грн. через невиконання відповідачем умов договору № 6 від 24.04.2008р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Як про те зазначено у договорі (п. 7.2) у випадку порушення продавцем строків поставки продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період за який сплачується пеня від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки.

За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Розрахунок пені здійснений позивачем не відповідає умовам договору, вимогам ЦК України та ГК України, оскільки виходячи з наведених положень закону та договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені за період з 26.07.2008р. (від дня коли зобов’язання мало бути виконано) по 25.01.2008р. (протягом встановленого законом строку –шість місяців) у відношенні простроченої суми непоставленого товару в розмірі 75165, 12 грн.. При прийнятті рішення суд обмежений заявленими позовними вимогами, а позивачем нарахування пені проведено з 02.02.2009р., у зв’язку з чим така сума пені не може бути стягнута з відповідача в межах заявленого позову.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним договором у відповідача грошових зобов’язань не виникало, положення договору № 6 від 24.04.2008р. не передбачають зобов’язань ТОВ «Роман Сервіс Груп»щодо повернення грошових коштів в разі непоставки товару, що є предметом договору, на повну суму здійсненої оплати, не містять строку для виконання зобов’язань з повернення передплати. За вказаним договором на відповідача були покладені обов’язки з передачі покупцю будівельних матеріалів, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання негрошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання. Суд також звертає увагу позивача на те, що передбачені ст. 625 ЦК України 3 % річних за своєю правовою природою не є процентами за користування чужими грошовими коштами, можливість стягнення яких передбачена ст. 536 ЦК України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 829, 41 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312, 50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 982, 04 грн..

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 20 грн. покладаються на позивача, оскільки сплата коштів в сумі 2000 грн. здійснена відповідачем ще до подання позовної заяви до суду 21.05.2009р. (позов подано 24.06.2009р.), що відповідно свідчить про завищення позивачем суми основного боргу про який зазначено у позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роман Сервіс Груп»(юрид. адреса: 03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа 6-В, кв. 17, р/р 26007310085701 в КФ АКБ «Новий»м. Київ, МФО 322670, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34482832) на користь Закритого акціонерного товариства «Трубосталь»(11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Шатрищанська 65, р/р 2600314330 у ЖОД «Райффайзен банк Аваль»МФО 311528, ідент. код 13548581)70165, 12 грн. (сімдесят тисяч сто шістдесят п’ять гривень 12 копійок) суми попередньої оплати, 982, 04 грн. (дев’ятсот вісімдесят дві гривні 04 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 22.10.2009