Ухвала суду № 64631207, 01.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/791/17 Справа № 201/10031/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» за участю третьої особи приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 16 вересня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу м. Дніпропетровська ОСОБА_3 вчинений виконавчий напис та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 4983, за яким у безспірному порядку пропонується стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором №DNZ0AE000092554 від 21 травня 2008 року у розмірі 72 027,43 доларів США, яка складається з: залишку заборгованості за кредитом у розмірі 13 238,19 доларів США; заборгованості за відсотками у розмірі 5 333,92 доларів США; комісії у розмірі 1 244,39 доларів США; пені у розмірі 18 590,59 доларів США; штрафу (фіксована частина) у розмірі 250 доларів США; штрафу (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 3 370,35 доларів США. Окремо підлягають стягненню витрати повязані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1700 грн.

Зазначає, що про існування даного виконавчого напису дізнався лише у червні 2016 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 48910410, яке було відкрито на підставі цього виконавчого напису.

Вважає, що виконавчий напис вчиненим з грубим порушенням строків встановлених чинним законодавством, а тому просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 16 вересня 2015 року, таким що не підлягає виконанню.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу м. Дніпропетровська ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 4983 від 16 вересня 2015 року про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів у загальному розмірі 72 027,43 доларів США за кредитно-заставним договором №DNZ0AE000092554 від 21 травня 2008 року та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1 700 грн., таким, що не підлягає виконанню (а.с.86-89).

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с. 144-148).

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16 вересня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу м. Дніпропетровська ОСОБА_3 вчинений виконавчий напис від 16 вересня 2015 року та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 4983, за яким у безспірному порядку пропонується стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором №DNZ0AE000092554 від 21 травня 2008 року у розмірі 72 027,43 доларів США, яка складається з: залишку заборгованості за кредитом у розмірі 13238,19 доларів США; заборгованості за відсотками у розмірі 5 333,92 доларів США; комісії у розмірі 1 244,38 доларів США; пені у розмірі 18 590,59 доларів США; штрафу (фіксована частина) у розмірі 250,00 доларів США; штрафу (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 3 370,35 доларів США. Окремо підлягають стягненню витрати повязані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1 700 грн.(а.с. 11).

Також було встановлено, що 21 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладений кредитно-заставний договір №DNZ0AE000092554, за умовами якого банк надав, а позивач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 13 209,61 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,04 річних, строком до 17 травня 2013 року та обовязковою сплатою періодичних платежів з «14» по «18» число кожного місяця (а.с. 12-20).

Так, з тексту виконавчого напису вбачається, що звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису ПАТ КБ «Приватбанк» просить вчинити виконавчий напис за кредитно-заставним договором №DNZ0AE000092554 від 21 травня 2008 року про стягнення заборгованості у розмірі 72 027,43 доларів США, яку складають, в тому числі, штраф (фіксована частина) у розмірі 250,00 доларів США та штраф (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 3370,35 доларів США, проте з виписки по рахунку боржника станом на 01 вересня 2015 року (а.с. 21-22) жодного рядку про нарахування штрафів у відповідній сумі не вказано.

Наведене свідчить про надання банком неповної інформації та документів приватному нотаріусу, що має наслідком порушення при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Глави 13 Порядку № 296/5, згідно якого на нотаріуса покладається обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Окрім того, кредитно-заставний договір №DNZ0AE000092554 укладений між сторонами 21 травня 2008 року, позивачем перестали виконуватись належним чином зобовязання за кредитним договором у лютому 2009 року, а виконавчий напис був вчинений 16 вересня 2015 року, тобто після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають письмовим матеріалам справи та узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу (далі ЦК) України позичальник за кредитним договором зобовязаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах, встановлених договором.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 цього Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог цивільного законодавства та у встановлений зобовязанням строк.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок), перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 п.п.2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р.№296/5 (далі Порядок) передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобовязання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року (п.п.3.1 п.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

У відповідності до підп.2.1. п.2 Глави 16 Порядку № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

- дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

- строк, за який має провадитися стягнення;

- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Між тим, у виконавчому написі нотаріуса від 16 вересня 2015 року не зазначено, на підставі яких документів його вчинено, лише вказано, що грошові суми, які пропонується стягнути, є боргом ОСОБА_2 за кредитно-заставним договором №DNZ0AE000092554 від 21 травня 2008 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 11).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Глави 13 Порядку № 296/5 на нотаріуса покладається обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної, дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Крім цього, з виконавчого напису нотаріуса вбачається, що строк, за який провадиться стягнення, становить сім років три місяці одинадцять дні, а саме з 21 травня 2008 року по 01 вересня 2015 року (а. с. 11), хоча згідно з випискою із рахунка боржника наданої нотаріусу і на підставі якої нарахована заборгованість, наведений у ній розрахунок заборгованості починається з 21 червня 2009 року, а не з 01 вересня 2015 року, що теж свідчить про відсутність ознаки безспірності заборгованості.

Також із вказаної виписки вбачається, що прострочена заборгованість за кредитом виникла у 21 червня 2009 року, і з цього ж дня йому нараховувалися проценти на вказану заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже право вимагати дострокового повернення позики та процентів виникло у банку принаймні з червня 2012 року, а заборгованість позичальника, яку запропоновано стягнути за виконавчим написом нотаріуса, нарахована до 01 вересня 2015 року, тобто за період часу, який перевищує трирічну позовну давність, що прямо суперечить вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

За змістом п. 2.3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих банком повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

З матеріалів справи вбачається, що письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором банк надіслав ОСОБА_2 14 вересня 2015 року (а. с. 54-55), а виконавчий напис нотаріус вчинив 16 вересня 2015 року, тобто без дотримання встановленого тридцятиденного строку, що також є порушенням законодавства.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до правильного висновку про те, що оскільки нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням чинного законодавства, то його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги про вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку та Переліку документів повністю спростовуються встановленими судом та наведеними вище обставинами справи.

Те ж саме стосується і доводів про невідповідність висновків суду з підстав безспірності заборгованості ОСОБА_2, оскільки нарахування штрафу не є обовязковим реквізитом банківської виписки, спростовуються відсутністю в матеріалах справи розрахунку заборгованості, замість якої наявна виписка з рахунку боржника, в якій наведені відомості, які не відповідають умовам укладеного між сторонами договору.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі зясував права та обовязки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_5

ОСОБА_6