Рішення № 6462696, 11.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/62 11.08.09 За позовом Приватного підприємства "Гранд- сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС - БУД" про стягнення 10 807,95 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача – Іщенко В.С. дов № б/н від 05.05.09

від відповідача –не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

18.06.09 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 10 807,95 грн.

Позов обґрунтований неповерненням передоплати здійсненої в сумі 9960,00грн. та відповідальністю за неналежне виконання умов договору у вигляді пені.

22.06.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/62, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 02.07.09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.09 та 22.07.09 розгляд справи відкладено на 11.08.09, через неявку представника відповідача, невиконання вимог ухвал.

В судовому засіданні 11.08.09 представник позивача надав пояснення по суті позову та зазначив, що сторонами невиконані умови договору і вказав на втрату інтересу сторін по справі до цього договору і просив стягнути з відповідача грошові кошти перераховані в якості передплати.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, поважні причини неявки представника господарському суду не повідомив, вимог ухвали Господарського суду міста Києва не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за адресами вказаними у позовній заяві, договорі та довідці ЄДРПОУ: юридична адреса - місцезнаходження відповідача: 04028, Київ, пр.Правди, 90, поштова/фактична адреса 03037, м. Київ, вул. Освіти,18 про що свідчать відмітки на процесуальних документах у справі.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі 27.06.08 був укладений договір поставки №27/06-02 відповідно до умов якого (п.1.1.) відповідач зобов'язався поставити товар у кількості і за найменуваннями згідно умов додаткової угоди передавши при цьому видаткові і податкові накладні, а позивач прийняти її та оплатити.

Сторони погодили (п.10.2) особливості продукції, яка має відповідати оригінал-макету переданому відповідачем протягом 21 календарного дня з моменту здійснення 70-відстокової передоплати (п.5.1) та затвердженому позивачем.

Інші 30 № вартості товару позивач повинен був перерахувати протягом 5 банківських днів з дня відвантаження продукції.

На виконання умов договору 27.06.08 сторони уклади додаткову угоду № 1 до договору про поставку пакетів "банан" з посиленою ручкою (HDPE), розміром 43смх60смхМ4см, товщиною 60 мікрон кількістю кольорів 1+1 в кількості десять тисяч штук загальною вартістю 13800,00грн. в т.ч. 2300,00грн ПДВ 20%. В угоді сторони погодили строк поставки товару: 21 календарний день з моменту затвердження оригінал-макету та передплати.

З неналежне виконання умов договору сторони встановили взаємну відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

01.09.08 платіжним дорученням №599 позивач здійснив оплату 70% вартості пакетів у сумі 9660,00грн.(п.5.1) копія долучена до матеріалів справи.

За твердженням позивача жодних дій з боку відповідача направлених невиконання договірних зобов'язань відповідачем не вчинено.

За своєю правовою природою договір поставки №27/06-02 від 27.06.08 є змішаним договором поставки та підряду.

Відповідач порушив умови договору, оригінал-макет у встановлений договором і додатковою угодою №1 позивачу на затвердження не передав, про зміну обставин виконання договору позивача не повідомив.

Втративши інтерес до договору позивач звернувся до відповідача з вимогами про повернення передоплати: лист №101701 від 17.10.08, лист №112108/01 від 21.11.08. В якості доказів надсилання цих вимог позивачем надано повідомлення про вручення поштового відправлення про одержання 24.11.08 листа направленого на адресу ТОВ"АС-БУД" у м. Києві пр.Правди,90 п.Стародубцевою за довіреністю.

На вимоги про повернення передоплати відповідач не відреагував, кошти не повернув, відповідь не надіслав.

Господарському суду належних доказів, які б заперечували доводи і обставини викладені позивачем не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що він виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Із змісту цієї статті випливає, що під простроченням боржника розуміється невиконання ним дій, що забезпечують виконання зобов'язання у встановлений строк. Прострочення боржника має місце, зокрема, коли боржник за зобов'язаннями у договорі поставки, вчасно не дав необхідних розпоряджень / документів. У результаті цього кредитор (контрагент за договором), який здійснив переоплату, очікував на узгодження матеріалів у строк та не забезпечив подальше виготовлення продукції для її наступної своєчасної передачі покупцю. Тобто виникнення цих обставини безпосередньо пов'язане із тими діями, що не були здійснені боржником.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо переоплати та подання оригінал-макету, його повернення та виконання оплати вартості отриманої продукції (п. 1 угоди), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, зобов'язання вчасно не виконав, в зв’язку з чим відповідач втратив інтерес та просив повернути переоплату, яку відповідач не повернув.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення передоплати в розмірі 9660,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а в частині різниці пред'явлених та передплачених (9960,00 - 9660,00) 300,00 грн. - безпідставним.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 259,50 грн. та втрати від інфляції в сумі 1220,86 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідач припустився прострочення повернення переоплати, а тому позивач на підставі п.7.3 договору просить стягнути з відповідача пеню яка за розрахунками позивача становить 1147,95грн.

Господарським судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо повернення передоплати, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, однак сума 1147,95 обрахована помилково, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення грошових коштів визнаються судом частково обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 1091,15 грн., в іншій вимога про стягнення пені є безпідставною.

Позивач просить господарський суд покласти на відповідача судові витрати.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС - БУД" (04028, м. Київ, пр.Правди, 90 код ЄДРПОУ 21512690) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Приватного підприємства "Гранд- сервіс" (м. Київ, вул.Салютна,4-а кв.1 код ЄДРПОУ 30523953) 9660 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят),00грн., пеню в сумі 1091(одну тисячу дев'яносто одну),15 грн., державне мито в сумі 107(сто сім),51 грн., витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 310(триста десять ),86грн.

3.В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя І.Д. Курдельчук