Рішення № 64621544, 01.02.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.2017р. Справа №905/3388/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191158

про стягнення 1404387,57 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 гол. юрисконс.

від відповідача: не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва з 25.01.2017р. по 01.02.2017р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь про стягнення 1404387,57 грн, у тому числі, пені 1337511,97 грн, 3% річних 66875,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за критерієм пошуку «код ЄДРПОУ: 00191158» на теперішній час організаційно-правову форму відповідача визначено як приватне акціонерне товариство.

Водночас, відповідно до відомостей, які містяться у статуті Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», найменування Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» викладене як Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» у звязку зі зміною типу товариства.

Разом з цим, у судовому засіданні 01.02.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».

Відтак, враховуючи зазначене, судом розглядається позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення 1404387,57 грн, у тому числі, пені 1337511,97 грн, 3% річних 66875,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р. купівлі-продажу природного газу, що стало підставою для нарахування пені та 3% річних.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, який надійшов до господарського суду 25.01.2017р., проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що у звязку із несвоєчасним оформленням Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» акту приймання-передачі природного газу за червень 2015 року, відповідач був позбавлений можливості виконати належним чином свої зобовязання щодо оплати спожитого газу.

Одночасно, у відзиві Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» вказувало на те, що у відповідності до вимог Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» на нарахування та стягнення пені встановлено мораторій, який розповсюджується на весь час прострочення виконання зобовязання щодо оплати спожитого у червні 2015 року природного газу.

У клопотанні без номеру та дати, яке надійшло до господарського суду 25.01.2017р., відповідач просив у разі задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, вирішити питання про зменшення суми неустойки на 95%, а також відстрочити виконання рішення до 31.07.2017р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 22.06.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №089лс-04/548-ПР.

За приписами п.1.1 вказаного договору продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За правилами п.2.1 договору №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р. продавець передає покупцеві у червні 2015 року газ обсягом до 5940 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 7388,20 грн, крім того ПДВ 20% - 1477,64 грн, всього з ПДВ 8865,84 грн.

Відповідно до п.11 договору №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р. останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.06.2015р. і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування до повного погашення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р. позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі природного газу (на території, підконтрольній Українській владі) (з урахуванням послуги на транспортування) б/н від 30.06.2015р. у червні 2015 року на суму 52663089,60 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Відтак, зобовязання з оплати газу за поставкою червня 2015 року на суму 52663089,60 грн мало бути виконано не пізніше 14.07.2015р. включно.

При цьому, як свідчать матеріали справи, за товар на суму 52663089,60 грн, який було отримано у червні 2015 року, відповідач повністю розрахувався лише 31.07.2015р.

Відомості про дати та суми оплат містяться у розрахунку Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до позову, довідці «Операції по підприємству «Азовсталь ПАТ» з 01.06.2015р. по 31.08.2016р.» позивача та не спростовані відповідачем.

Відтак, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що фактичне перерахування вартості природного газу за поставкою червня 2015 року на суму 52663089,60 грн було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р.

Стосовно посилань відповідача на те, що у звязку із несвоєчасним оформленням Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» акту приймання-передачі природного газу за червень 2015 року, відповідач був позбавлений можливості виконати належним чином свої зобовязання щодо оплати спожитого газу, суд зазначає наступне.

Згідно з п.3.4 договору №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р. покупець зобовязався не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як вказує відповідач, акт б/н від 30.06.2015р. був отриманий Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» 30.07.2015р.

Проте, за висновками суду, виходячи з того, що обсяг та ціна газу, який був фактично отриманий відповідачем у червні 2015 року, є тотожними узгодженим сторонами в договорі №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р. показникам, приймаючи до уваги, що акт складається саме покупцем (тобто, станом на 30.06.2015р. відповідач був обізнаний з обсягом належного до виконання зобовязання), позивач при зверненні до суду з розглядуваним позовом правомірно зазначав про наявність прострочки з 15.07.2015р.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р. у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов?язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 1337511,97 грн пені за період з 15.07.2015р. по 30.07.2015р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Як було зазначено судом вище, у клопотанні без номеру та дати, яке надійшло до господарського суду 25.01.2017р., відповідач просив у разі задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, вирішити питання про зменшення суми неустойки на 95%.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту п.3.17.4 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За висновками суду, Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь», хоча і порушені строки оплати газу, які встановлені договором №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р., але відповідач не ухилявся від виконання договірних зобов'язань та вчиняв дії, що були спрямовані на проведення розрахунків з позивачем.

Водночас, позивачем, крім заявленої суми пені, застосовано до відповідача такий вид відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.

За таких обставин, враховуючи приписи діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р., враховуючи незначність прострочення, відсутність в діях відповідача прямого умислу на порушення зобовязання, ступінь виконання зобовязання за договором (оплата за спірною поставкою здійснена у повному обсязі), суд дійшов висновку, про можливість зменшення розміру неустойки на 50%, а отже з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає стягненню пеня в сумі 668755,99 грн.

Водночас, дія Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» не розповсюджується на правовідносини, що існують між позивачем та відповідачем за договором №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р. з огляду на наступне.

Приписами ч.2 ст.2 вказаного нормативно-правового акту встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Закон набрав чинності 07.02.2015р.

Водночас, з п.1.2 договору №089лс-04/548-ПР від 22.06.2015р. вбачається, що газ, який продається за цим договором, міг бути використаний відповідачем виключно для власних потреб; покупець є кінцевим споживачем. Тобто, у даному випадку, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» споживало природний газ не як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що на правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, дія зазначеного вище мораторію не розповсюджується, внаслідок чого твердження відповідача про застосування приписів вказаного закону України до уваги судом не приймаються.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 66875,60 грн за період з 15.07.2015р. по 30.07.2015р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, зясувавши обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені та 3% річних, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, заслухавши сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені (з урахуванням зменшення) підлягають частковому задоволенню на суму 668755,99 грн з одночасним задоволенням вимог про стягнення 3% річних на заявлену позивачем суму у розмірі 66875,60 грн.

Відносно клопотання відповідача без номеру та дати, яке надійшло до господарського суду 25.01.2017р., про надання відстрочки виконання рішення до 31.07.2017р., суд зазначає наступне:

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити його виконання.

Підставою для вчинення вказаних дій є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Одночасно, судом також повинні прийматися до уваги можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на: неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі у зв??язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції, що суттєво відобразилось на фінансовому стані підприємства; заборгованість державного бюджету України перед Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» по сплаті податку на додану вартість; наявність станом на 05.10.2016р. заборгованості підприємств-контрагентів відповідача у розмірі 10534742 тис. грн, зниження обсягів виробництва та цін реалізації товарної металопродукції.

На підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи накази №532 від 12.11.2015р., №605 від 25.12.2015р. «Про заходи в період зниження обсягів виробництва та погіршення фінансово-економічного стану комбінату»; акт №4 від 31.12.2014р., №3 від 29.12.2014р. на списання до витрат шлак подрібнений доменний для будівництва доріг фр.0-400 мм ЦПМШ; акти №63 від 26.02.2015р., №26 від 30.01.2015р., №77 від 27.02.2015р., №28 від 30.01.2015р., №33 від 30.01.2015р. на списання товарно-матеріальних цінностей до витрат повязаних з відновленням обєктів після військових дій; акт від 15.01.2015р. на списання до витрат товарно-матеріальних цінностей ЦСП у січні 2015р.; акти на списання до витрат товарно-матеріальних цінностей по РХО за січень, лютий, березень, квітень 2015р.; акти від 11.02.2015р., від 23.03.2015р. на списання до витрат товарно-матеріальних цінностей ЦВС у лютому, березні 2015р.; акт від 27.03.2015р. на списання до витрат дроту; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за січень-вересень 2015р.; договори №155-ЭН від 06.12.2013р., №152-ЭН від 06.12.2013р., №158-ЭН від 06.12.2013р., №145-ЭН від 01.10.2013р. на користування енергоресурсами; баланс (звіт про фінансовий стан) від 31.12.2015р.; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015р.

Приймаючи до уваги фінансові показники відповідача, з огляду на всі фактичні обставини справи, суд не вбачає підстав для надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2017р. по справі №905/3388/16, внаслідок чого клопотання Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» у цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п.4.3 постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За таких обставин, виходячи з того, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, з огляду на наявність обставин зменшення розміру неустойки, судовий збір в сумі 21065,81 грн, сплачений Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на підставі платіжного доручення №4009275 від 21.11.2016р., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (0,09 грн) в порядку норм ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь про стягнення 1404387,57 грн, у тому числі, пені 1337511,97 грн, 3% річних 66875,60 грн, задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваної суми пені до 668755,99 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню - 668755,99 грн, 3% річних 66875,60 грн, а також судовий збір в сумі 21065,81 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 01.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 06.02.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця