Постанова № 64621011, 31.01.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Справа № 910/12140/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Картере В.І.,

Євсікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ Експобанк" Кашути Д.С.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 року

у справі № 910/12140/16

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ Експобанк" Волощука І.Г.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії

про визнання кредитором

за участю представників сторін:

позивача: Янко І.О.

відповідача: ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ Експобанк" Волощука І.Г. звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії, в якому з урахуванням заяви про уточнення (зміну) предмету позову № 1101/2383 від 19 липня 2016 року просило:

- визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" в розмірі 113 878 664,11 грн.;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в розмірі 113 878 664,11 грн.;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії включити до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в розмірі 113 878 664,11 грн., з яких: 14 054 000 грн. - вимоги, що забезпечені заставою.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору кредитної лінії № 01/07 від 19 січня 2007 року та наявністю у відповідача перед позивачем заборгованості за зазначеним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 серпня 2016 року (суддя: Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволено. Визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" в розмірі 113 878 664,11 грн. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в розмірі 113 878 664,11 грн., включити до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в розмірі 113 878 664,11 грн., з яких: 14 054 000 грн. - вимоги, що забезпечені заставою.

Місцевий господарський суд виходив з того, що наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором кредитної лінії № 01/07 від 19 січня 2007 року є доведеною, позивач звернувся до голови комісії з припинення ТОВ "Даском" із заявою про визнання кредиторських вимог в межах строку для заявлення кредиторами своїх вимог, а рішення ліквідатора ТОВ "Даском" про відмову у задоволенні кредиторських вимог ПАТ "ЕБ "Експобанк" є безпідставним. При цьому, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у даній справі заявлені в межах строку позовної давності, яка, як встановлено судом, переривалась частковою сплатою відповідачем заборгованості за кредитним договором та пред'явленням банком позову про стягнення заборгованості і згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності для захисту позивачем своїх прав розпочався заново з 02 березня 2016 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 року (колегія суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий, Разіна Т.І., Чорна Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 26 серпня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Рішення господарського суду міста Києва від 26 серпня 2016 року в частині повернення Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Експобанк" з Державного бюджету України судового збору у розмірі 202 566 грн. залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності. При цьому, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності не переривався, оскільки часткова сплата заборгованості за кредитним договором була здійснена не боржником за кредитним договором, а його поручителем - ОСОБА_8, така сплати була здійснена за межами та після припинення поруки, а докази уповноваження відповідачем ОСОБА_8 на часткове погашення боргу в зазначений період відсутні. За висновком суду, не переривало перебігу строку позовної давності і звернення позивача до суду, оскільки таке звернення було здійснено після спливу строку позовної давності.

Не погодившись із зазначеними рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ Експобанк" Кашути Д.С. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 року, а рішення господарського суду міста Києва від 26 серпня 2016 року залишити без змін. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 19 січня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Експобанк" (кредитор), правонаступником якого є позивач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Даском" (позичальник, відповідач) укладено договір кредитної лінії № 01/07 (далі за текстом - Договір кредитної лінії, кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язався відкрити кредитну лінію на ім'я позичальника та надати останньому кредити, загальний розмір яких повинен не перевищувати 3 000 000 дол. США, а позичальник зобов'язався повернути кредитору кредити, сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних та комісію за кредитне обслуговування.

Угодою від 16 січня 2009 року до договору кредитної лінії сторони збільшили розмір ліміту кредиту до 4 400 000 дол. США, розмір процентної ставки за користування кредитом до 17% та визначили термін закінчення дії кредитної лінії - 13 лютого 2009 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії 31 січня 2007 року між сторонами був укладений іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме: будівля складу бланків та квитків (в літері Б) загальною площею 2 678,30 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. та зареєстрований в реєстрі за № 427.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії 22 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Даском" (позичальник) та ОСОБА_8 (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником договору кредиту.

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" у зв'язку з невиконанням позичальником умов Договору кредитної лінії звернувся до суду з позовною заявою про стягнення боргу за кредитним договором. Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2012 року у справі №1013/8999/2012 позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" заборгованість за Договором кредитної лінії в сумі 4 471 499,85 доларів США та 13 865 002,64 грн.

Зазначене рішення суду не було виконано відповідачем в наданий для самостійного виконання строк, тому його було виконано в примусовому порядку та проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: будівлі складу бланків та квитків (в літері Б), загальною площею 2 678,30 кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А. Переможцем прилюдних торгів визнано позивача. Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) №14/1/44 станом на 11 березня 2014 року ціна продажу об'єкту нерухомого майна становила 14 054 000 грн.

12 березня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. внесено запис №492916 про право власності позивача на зазначене майно.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 червня 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" задоволено частково; заочне рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено з огляду на пропуск строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом. Відмовляючи у стягненні кредитної заборгованості з ОСОБА_8, як поручителя, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що порука з 09 січня 2010 року є припиненою на підставі ст.559 ЦК України.

Постановою Верховного Суду України від 02 березня 2016 року судові рішення попередніх судових інстанцій у справі №1013/8999/2012 в частині позовних вимог ПАТ "КБ "Експобанк" до ТОВ "Даском" про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії скасовані, а провадження у справі в цій частині закрито у зв'язку з тим, що розгляд зазначених позовних вимог належить до юрисдикції господарських судів. В частині позовних вимог ПАТ "КБ "Експобанк" до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії судові рішення попередніх судових інстанцій залишені без змін.

На підставі постанови Правління Національного банка України № 41 від 22 січня 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №15 від 26 січня 2015 року "Про початок процедури ліквідації АТ "КБ" Експобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №245 від 29 грудня 2015 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації до 31 березня 2017 року включно та призначено уповноваженою особою даного Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Волощуку І.Г. строком до 31 березня 2017 року включно.

Будівлю складу бланків та квитків (в літері Б) загальною площею 2 678,30 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, було включено до складу ліквідаційної маси позивача з метою його реалізації за найвищою вартістю у найкоротший строк для спрямування коштів на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року у справі №910/14578/14 визнано недійсним протокол №14/1/44 від 11 березня 2014 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки): будівлі складу бланків та квитків (літера Б), загальною площею 2678,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А і належить відповідачу.

Позивач стверджує, що відповідач шляхом обману, 13 січня 2016 року зареєстрував право власності на будівлю складу бланків та квитків (в літері Б), загальною площею 2 678,30 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, за собою, що підтверджується інформаційною довідкою № 55285258 від 16 березня 2016 року, у зв'язку з чим позивач протиправно був позбавлений права власності на нерухоме майно, передане в іпотеку та придбане ним на прилюдних торгах 11 березня 2014 року.

Позивач посилається на те, що він не отримав задоволення своїх вимог за Договором кредитної лінії, а заборгованість відповідача за Договором кредитної лінії, яка станом на 20 квітня 2016 року становила 113 878 664,11 грн., перед ним залишилася не погашеною.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо, що відповідач з 01 квітня 2016 року перебуває в стані припинення, головою комісії з припинення (ліквідатором) призначено ОСОБА_8, встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - до 12 червня 2016 року.

25 квітня 2016 року позивач направив голові комісії з припинення (ліквідатора) відповідача ОСОБА_8 заяву №1101/1335 про визнання кредиторських вимог, в якій просив визнати його кредитором на суму 113 878 664,11 грн. та включити до реєстру вимог кредиторів.

31 травня 2016 року на адресу позивача надійшло рішення ліквідатора відповідача про відмову у задоволенні його кредиторських вимог у зв'язку із скасуванням судового рішення про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії та на підставі ст.ст.256-258 ЦК України.

За твердженням позивача, його вимоги до відповідача є дійсними, оскільки Верховним Судом України було скасовано судові рішення та одночасно надано право заявити свої вимоги до відповідача в порядку господарського судочинства. Тому рішення ліквідатора ОСОБА_8 про відмову у задоволенні кредиторських вимог є протиправним.

З огляду на викладене Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" звернувся з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Частинами 3, 5, 6 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може ставити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вважаються погашеними: вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом; вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено; вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується.

Як встановлено судами, відповідач за рішенням його учасників з 01 квітня 2016 року перебуває в стані припинення; рішенням учасників ТОВ "Даском" встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - до 12 червня 2016 року.

Позивач 25 квітня 2016 року (тобто у межах строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог) звернувся до голови комісії з припинення відповідача ОСОБА_8 (ліквідатора) із заявою №1101/1335 про визнання кредиторських вимог на суму 113 878 664,11 грн. за зазначеним вище договором кредитної лінії № 01/07 та просив включити його до реєстру вимог кредиторів.

Проте, рішенням ліквідатора відповідача від 26 травня 2016 позивачу було відмовлено у задоволенні його кредиторських вимог у зв'язку із скасуванням судового рішення про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії та на підставі ст.ст.256-258 ЦК України з огляду на сплив строку позовної давності.

Крім того, клопотання про застосування строку позовної давності було також заявлено відповідачем і у даній справі.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. (256 ЦК України)

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов Договору кредитної лінії в редакції додаткової угоди від 16 січня 2009 року строк дії кредиту, наданого позивачем відповідачу за договором кредитної лінії № 01/07, закінчився 13 лютого 2009 року, відповідно право пред'явити вимогу про погашення кредиту за зазначеним договором кредитної лінії у позивача виникло 14 лютого 2009 року. Отже, строк позовної давності почав свій перебіг 14 лютого 2009 року та закінчився 14 лютого 2012 року, а з позовом у даній справі Публічне акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" звернулося до господарського суду міста Києва в червні 2016 року.

Встановивши наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про сплив строку позовної давності до позовних вимог у даній справі.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку належить, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. (п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_8, як поручителем відповідача за договором поруки від 22 жовтня 2008 року та солідарним з ним боржником за договором кредитної лінії № 01/07, були вчинені дії з часткового погашення прострочених відсотків за договором кредитної лінії № 01/07, а саме:

- 31 березня 2011 року було сплачено 2 000 дол. США;

- 06 грудня 2011 року було сплачено 500 дол. США;

- 28 квітня 2012 року було сплачено 500 дол. США.

Таким чином, погашення прострочених відсотків за договором кредитної лінії № 01/07 було здійснено поручителем боржника на виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки від 22 жовтня 2008 року, укладеним між ПАТ "КБ "Експобанк" (позивач), як кредитором, фізичною особою ОСОБА_8, як поручителем, та ТОВ "Даском" (відповідач), як позичальником.

Пунктом 1.2. договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі як і позичальник, зокрема за повернення кредиту згідно договору кредиту № 01/07 від 19 січня 2007 року у встановлений договором кредиту строк, сплату процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному договором кредиту, штрафів, пені, неустойки, інших платежів, що передбачені умовами договору кредиту, у випадках та розмірі, що передбачені договором кредиту.

Таким чином, підписавши зазначений договір поруки, ТОВ "Даском", як боржник за договором кредиту, надав згоду іншій особі, своєму поручителю - ОСОБА_8 на виконання останнім обов'язків боржника за кредитним договором, який здійснивши 31 березня 2011 року, 06 грудня 2011 року та 28 квітня 2012 року часткову сплату прострочених відсотків за договором кредитної лінії № 01/07, діяв як солідарний боржник, що свідчить про виконання ним договірних зобов'язань та визнання своєї відповідальності перед банком. Однак, суд апеляційної інстанції не врахував наведеного, у зв'язку з чим помилково зазначив про те, що ОСОБА_8, здійснюючи часткове погашення боргу 31 березня 2011 року, 06 грудня 2011 року та 28 квітня 2012 року дів без згоди боржника на вчинення таких дій.

Крім того, слід зазначити, що обставини припинення поруки за договором поруки від 22 жовтня 2008 року були встановлені в рішенні апеляційного суду Київської області лише 28 жовтня 2014 року, а в матеріалах справи відсутні докази звернення поручителя до банку з вимогами про повернення проведених зазначених вище платежів, що свідчить про те, що поручитель станом на дати проведення ним платежів вважав поруку за договором поруки від 22 жовтня 2008 року дійсною та підтвердив своїми діями її дійсність, чого не було враховано апеляційним господарським судом, який дійшов помилкового висновку про сплив строку позовної давності до позовних вимог у даній справі.

Натомість колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позовна давність у спірних правовідносинах переривалась у зв'язку з частковою сплатою поручителем заборгованості за кредитним договором № 01/07 від 19 січня 2007 року, а також пред'явленням банком позову до Ірпінського міського суду Київської області про стягнення боргу за зазначеним кредитним договором, а позовна давність відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після її переривання почалась заново.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги у даній справі заявлені в межах строку позовної давності.

Крім того, місцевий господарський суд встановив, що відповідач не повернув у визначений договором строк суму виданого йому банком кредиту та несвоєчасно і не в повному обсязі сплачував проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 113 878 664,11 грн., з яких: 112 132 961,60 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 1 745 702,51 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, яка є непогашеною.

Встановивши зазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що ліквідатор відповідача безпідставно відмовив позивачу у визнанні його кредиторських вимог, у зв'язку з чим суд правильно визнав позовні вимоги у даній справі обґрунтованими та вірно, з дотриманням норм матеріального і процесуального права задовольнив їх.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом.

Проте постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає, висновки апеляційного господарського суду не відповідають нормам чинного законодавства та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ Експобанк" Кашути Д.С. задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 року скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 26 серпня 2016 року у справі № 910/12140/16 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 14, ідентифікаційний код 31281256) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, ідентифікаційний код 09322299) 4 960,80 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривен вісімдесят копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді В.І. Картере

О.О. Євсіков