Рішення № 6461844, 01.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.09 Справа № 18/216/09

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Алвіста інвест” (49087, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 25)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробнича фірма “Інтерметтрейд” (69096, м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, буд. 15/41)

про стягнення 30 118,26 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Турчин К.Р. довіреність б/н від 01.10.2009 р. паспорт серія АЕ 523161 від 14.02.1997 р.

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 12.08.2009 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Алвіста інвест” з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробнича фірма “Інтерметтрейд” про стягнення 30 118,26 грн., а саме: 30000,00 грн. основного боргу та 118,26 грн. 3 % річних, на підставі ст.ст. 623, 625, 641, 642 ЦК України.

Ухвалою суду від 14.08.2009 року порушено провадження у справі № 18/216/09, судове засідання призначено на 01.10.2009 р.

У судовому засіданні 01.10.2009 року, представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача не прибув до суду, про причини не явки суд не повідомив.

Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, була направлена на адресу відповідача, яка зазначена у позові, хоча до суду і повернулася, але із відміткою “про закінчення терміну зберігання”. Таким чином відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

01.10.2009 р. розгляд справи закінчений і, за згодою представника позивача, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами та без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

Факсимільним шляхом товариство з обмеженою відповідальністю “Науково виробнича фірма “Інтерметтрейд” (надалі –відповідач) надіслало товариству з обмеженою відповідальністю “Алвіста інвест” (надалі –позивач) рахунок-фактуру № СФ-0000059 від 17.06.2009 р. на суму 54000,00 грн. для внесення попередньої оплати за товар: лист х/к 08КП 1,51250х2520 мм, лист х/к 08КП 2,0х1250х2510 мм, лист г/к 3пс 2,0х1000х2000 мм.

Позивач, здійснив попередню оплату за товар, що підтверджується: платіжними дорученнями № 373 від 18.06.2009 р. на суму 30000 грн.; № 387 від 19.06.2009 р. на суму 12000 грн.; № 400 від 19.06.2009 р. на суму 6000 грн.; № 407 від 22.06.2009 р. на суму 6000 грн., які разом складають 54 000 грн.

Як з’ясовано судом, хоча позивач і перерахував відповідачу повну вартість товару, відповідач не поставив позивачу товар, який був вже оплачений з боку позивача.

Листом від 27.06.2009 р. вих. № 27/06 позивач просив відповідача здійснити повернення передоплати за не відвантажений товар у розмірі 54000 грн. протягом 5-ти банківських днів.

Відповідач надіслав позивачу гарантійного листа № 68 від 08.07.2009 р., в якому гарантував, що повернення грошових коштів у розмірі 54 000 грн. буде здійснено з 08.07.2009 р. до 10.07.2009 р. у повному обсязі.

Відповідачем повернення грошових коштів, а саме передоплати за непоставлений товар, було здійснено не повністю, платіжне доручення № 143 від 09.07.2009 р. на суму 10000 грн.; платіжне доручення № 149 від 10.07.2009 р. на суму 4000 грн.; платіжне доручення № 159 від 14.07.2009 р. на суму 5000 грн. та платіжне доручення № 25, від 04.08.2009 р. на суму 5000 грн., що в сумі складають 24 000 грн.

Позивачем відповідачу була направлена претензія № 20/07 від 20.07.2009 р., де позивач просив відповідача погасити заборгованість, яка існує у відповідача у розмірі 30000 грн., протягом 3-х банківських днів, відповідач вказану претензію залишив без реагування і задоволення.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 30000,00 грн. заборгованості (попередньої оплати) обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою рахунка-фактури № СФ-0000059 від 17.06.2009 р. на суму 54000,00 грн. та платіжних доручень, де вказані: назва, ціна, кількість товару, умови його продажу, суми, перераховані в якості попередньої оплати, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору… Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Згідно статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. ... Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Факт не повернення відповідачем 30000,00 грн. передоплати, представником позивача документально підтверджений в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення із відповідача 30000,00 грн. заборгованості (попередньої оплати) є обґрунтованими, а позов, в цій частині, таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 3 % річних у сумі 118,26 грн., за період часу з 04.07.2009 р. по 10.08.2009 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних, суд вважає необґрунтованим, а вимогу про стягнення цієї суми із відповідача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки сторони не визначили строк виконання зобов’язання, то воно вважається таким, що підлягає виконанню (згідно із положеннями Цивільного кодексу України, зокрема ст. 530 ЦК України) у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги позивачем. На думку суду, керуючись ст. 530 ЦК України, позивач мав право просити стягнення 3 % річних починаючи з 15.08.2009 р. (претензія вих. № 20/07 від 20.07.2009 р. направлена 04.08.2009 р., до того ж враховується 3 дні поштового пробігу та 7 днів на її виконання).

Щодо стягнення із відповідача 2000 грн. витрат на послуги адвоката, то:

відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються в т.ч. з оплати послуг адвоката.

Згідно з п. 10 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/78 від 04.03.1998 р., зі змінами: витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

За таких умов вбачається, що законодавцем чітко передбачений склад судових витрат, куди входять лише послуги адвоката, а не будь-які інші юридичні послуги.

Представником позивача, в якості надання послуг адвоката, наданий договір на представлення інтересів в суді від 29.09.2009 р., який укладено ТОВ “Алвіста Інвест” та ТОВ “Інвест Торгпром”, представлений договір свідчить, про представлення інтересів позивача у суді певною організацією, а не адвокатом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, на підставі договору на представлення інтересів в суді від 29.09.2009 р. необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробнича фірма “Інтерметтрейд” (69096 м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, буд. 15/41, код ЄДРПОУ 33610226, р/р 26001016839980 у ФБ “Фінанси та Кредит”, МФО 313731) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Алвіста інвест” (49087, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 25, код ЄДРПОУ 36208123, р/р 26000060366099 КБ “Приватбанк” м.Дніпропетровськ, МФО 305299) 30 000 (тридцять тисяч) грн. основного боргу, 300 (триста) грн. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 21.10.2009 р.