Рішення № 6461175, 15.10.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" жовтня 2009 р.Справа № 9/620

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін

від позивача Юринець А.В., дов. від02.04.2009р. №9

від відповідача Пасічник А.Й., дов. від 14.12.2007р. №128

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павелто Україна" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Малинська промислово-фінансова компанія" (м.Малин)

про стягнення 73 851,19 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 12.10.2009р. оголошувалась перерва до 14.10.2009р., в судовому засіданні 14.10.2009р. оголошувалась перерва до 15.10.2009р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 73851,19 грн. з яких: 69572,02 грн.борг, 1630,07 грн. пеня, 2244,05 грн. інфляційні нарахування, 405,05 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором за №34-07 від 20.08.2007р., в частині оплати за поставлений товар у встановлений договором строк.

Представником позивача на адресу господарського суду 22.07.2009р. надіслано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 69572,02грн. заборгованості, 10018,37 грн. інфляційних нарахувань, 1652,57 грн. 3% річних та 4574,36 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2009р. позов підтримав з врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Спір вирішується в межах збільшених позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позовна заява складена 07.04.2009р., проте останній акт приймання-передачі товару №4 підписано сторонами 09.06.2008р., у п2. якого зазначено, що вартість партії товару сплачується покупцем в термін не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки, у зв'язку з чим вважає, що право на стягнення 3% річних та пені у позивача виникло 09.07.2008р. та закінчилось 09.01.2009р. Також наголосив на тому, що згідно п.2.1 договору, та додатку №3 до нього, товар повинен повністю відповідати стандарту ГОСТ 14650-69. Кожна одиниця товару повинна мати ідентифікаційний номер, паспорт із зазначенням гарантійних зобов'язань і підтвердженням якості. Проте позивачем не було надіслано на адресу відповідача сертифікат відповідності, сертифікат якості та технічний паспорт на поставлений товар. Окрім того, у своєму відзиві відповідач стверджує, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання, у зв'язку з чим просить згідно п.3 ст.81 ГПК Україні залишити позов без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю"Павелто Україна" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Малинська промислово-фінансова компанія" (відповідач у справі) договору за №34-07 від 20.08.2007р. та додатків №1,2,3,4,7,8,9 до договору №34-07 від 20.08.2009р. (а.с.11-21) позивач поставив відповідачу товар (автозапчастини до вантажних причепів і напівпричепів) на загальну суму 352659,96 грн., що підтверджується видатковою накладною №7 від 17.03.2008р., актами приймання-передачі товару №2 від 15.03.2008р., №3 від 05.05.2008р., №4 від 09.06.2008р., (а.с.22-25), оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

В пункті 5.2 вищезазначеного договору, сторони погодили, що оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на пізніше 3 календарних днів з моменту підписання договору або відповідної специфікації в розмірі 20% від вартості відповідної партії товару. Остаточна оплата у розмірі 80% здійснюється по письмовому повідомленню продавця щодо готовності товару до поставки, але не пізніше 3 календарних днів до моменту отримання товару покупцем.

Згідно актів приймання-передачі товару, сторони погодили, що вартість партії товару сплачується покупцем в термін не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 69572,02 грн.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В пунктах 8.3 вищезазначеного договору, у випадку невиконання (прострочення) термінів поставки партії товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог розмір пені за період з 01.10.2008р. по 08.01.2009р. становить 4574,36 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно провів розрахунок пені. Період нарахування пені з 2008 - 2009р., отже необхідно врахувати, що кількість днів у 2008 році складає 365 днів, у 2008 році - 366 календарних днів.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені:

за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. за 92 дні (69572,02 (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 366 (кількість днів у 2008 році) х 92 (кількість прострочених днів) = 4197,13 грн.;

за період з 01.01.2009р. по 08.01.2009р. за 8 днів (69572,02 (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2009 році) х 8 (кількість прострочених днів) = 365,97 грн.;

Таким чином, загальна сума пені складає 4563,10 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог 3% річних становить 1652,57 грн., інфляційних нарахувань - 10018,37 грн.

Разом з тим, позивач невірно провів розрахунок 3% річних, з тих же підстав, що й при нарахуванні пені.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних:

- за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. за 92 дні (69572,02 (сума боргу) х 3% х 92 (кількість прострочених днів) : 366 (кількість днів у 2008 році) = 524,64 грн.;

- за період з 01.01.2009р. по 16.07.2009р. за 197 днів (69572,02 (сума боргу) х 3% х 197 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2009 році) = 1126,49 грн.;

Таким чином, загальна сума 3% складає 1651,13 грн.

У своєму відзиві, відповідач заперечував, щодо нарахованих позивачем пені та 3% річних.

Суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій враховує наступне.

Право на нарахування пені у позивача виникло 09.07.2008р. та закінчилось 09.01.2009р., що підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с.50).

Пеня, згідно заяви про збільшення позовних вимог (а.с.104) нарахована за період з 01.10.2008р. по 08.01.2009р. (за 100 днів), що не перевищує шестимісячного строку, передбаченого ст. 232 ГК України.

Окрім того, згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується спеціальна позовна давність, в один рік.

Щодо нарахування 3% річних, як було зазначено вище, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч.2 ст.625 ЦК України). Індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях.

Твердження відповідача, стосовно обов'язкового досудового врегулювання спору, та залишення позову без розгляду не обґрунтоване враховуючи наступне.

Досудовий (претензійний) порядок вирішення спорів спочатку дійсно мав обов’язковий характер і передбачався ст.ст. 5–9 ГПК України. Сьогодні досудовий порядок вирішення спорів регулюється ст. 222 ГК України, а ст.ст. 5–8 ГПК України мають рекомендаційний характер і залежать від домовленості сторін. Таким чином, питання про направлення або ненаправлення претензії сторони вирішують самостійно. Проте якщо у договорі передбачена можливість врегулювання спорів шляхом направлення претензії, то процедура досудового порядку вирішення господарських спорів є обов’язковою.

З матеріалів справи вбачається, що сторони в договорі №34-07 від 20.09.2007р. не передбачили обов'язковий претензійний порядок досудового врегулювання спорів.

Окрім того, слід зазначити, що п.3 ст. 81 ГПК України, за яким відповідач просить залишити позов без розгляду, виключено на підставі Закону N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005р.

Також відповідач зазначив, що позивачем не було надіслано на адресу відповідача сертифікат відповідності, сертифікат якості та технічний паспорт на поставлений товар, не зважаючи на неодноразові зауваження на адресу останнього. Проте, відповідачем не надано відповідних доказів в підтвердження зазначених обставин.

Обов’язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги. Позивач довів наявність тих обставин, на підставі яких, він просить позов задовольнити.

Згідно ст. 34 ГК України, господарський суд приймає тільки ті документи, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 85804,62грн., з яких: 69572,02 грн. боргу, 4563,10 грн. пені, 10018,37 грн. інфляційних нарахувань, 1651,13 грн. 3% річних. В частині стягнення 11,26грн. пені та 1,44 грн. 3% річних в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 546, 625, ЦК України, ст.193, ч.6 ст.232 ГК України, керуючись ст.ст. 33,34,49,82-84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Малинська промислово-фінансова компанія", 11601, Житомирська область, м.Малин, вул. Кримського,116, ідентифікаційний код 30609328 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павелто Україна", 01025, м. Київ, вул. Володимирська,7, ідентифікаційний код 33551585 - 69572,02 грн. боргу, 4563,10 грн. пені, 10018,37 грн. інфляційних нарахувань, 1651,13 грн. 3% річних, 858,05 грн. державного мита та 117,98 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяАлексєєв М.В.

Дата підписання 27.10.2009р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам