Ухвала суду № 64611530, 07.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №646/7961/14-ц Головуючий суддя І інстанції - Журавель В.А.

Провадження №22-ц/790/104/17 Суддя доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: право власності

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 лютого 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів: - Кокоші В.В., Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Брулевича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 червня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виділ майна в натурі,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виділ в натурі 26/100 частин у домоволодінні АДРЕСА_1.

Після уточнення позову, 15 квітня 2016 року просила: - виділити їй у домоволодінні АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 271 кв.м. з окремим виїздом з боку АДРЕСА_1 та границями і конфігурацією, яка зазначена червоним кольором у 1 варіанті поділу у Додатку №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №3760/9318;

- виділити їй в натурі 26/100 частин у домоволодінні АДРЕСА_1, у тому числі 26/100 житлових будівель, що складаються з приміщень: приміщення У (сіни), площею 4,7 кв.м, приміщення 1-2 (кухня), площею 11,2 кв.м, приміщення 1-4 (санвузол), площею 4,4 кв.м, приміщення 1-9 (кухня), площею 4,3 кв.м, приміщення 1-5 (коридор), площею 5,6 кв.м, приміщення 1-6 (житлова кімната), площею 11,5 кв.м, приміщення 1-8 (житлова кімната), площею 13,6 кв.м, приміщення 4-1 (коридор), площею 3,0 кв.м, приміщення 4-2 (кухня), площею 8,2 кв.м, приміщення 4-3 (санвузол), площею 2,9 кв.м, приміщення 4-4 (житлова кімната), площею 11,2 кв.м, приміщення 4-5 (житлова кімната), площею14,6 кв.м; 26/100 частини надвірних будівель, в тому числі, дворовий водопровід №2 та ворота №10

В судовому засіданні першої інстанції позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, представник відповідача ОСОБА_5 визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник проти позову заперечували, пояснили, що приміщення, на які претендує позивач, та які були розташовані у житловому будинку літ. «А-1» з прибудовами, на теперішній час не існують, вони знищені, знецінені, а тому не можуть бути виділені в натурі як частка у праві власності на нерухомість, тому позивачу достовірно відомо про неможливість виділу в натурі належної їй частки у спільній частковій власності на домоволодіння, оскільки вона сама знищила це майно та замість нього у 2007 році на всій земельній ділянці, яка знаходиться у її користуванні, розпочала будівництво самочинного об'єкта нерухомості. Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19.03.2013 року ОСОБА_3 зобов'язано демонтувати розпочату будівництвом споруду та відновити становище, яке існувало до самочинного будівництва.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування судом обставин по справі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Судовим розглядом суду першої інстанції встановлено, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.04.2011 року, ідеальні частки в праві власності на спірне домоволодіння по АДРЕСА_1 визнані у розмірі: за ОСОБА_3 - 26/100 частин, за ОСОБА_4 - 57/100 частин, за ОСОБА_5 - 17/100 частин.

За ОСОБА_3 визнане право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 271 кв.м. з окремим в'їздом з боку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 -площею 154 кв.м. з окремим в'їздом, за ОСОБА_5 -площею 146 кв.м. з окремим в'їздом зі сторони АДРЕСА_1. Зобов'язано Управління Держкомзему видати новий акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 / а. с. 12-13/.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст.183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.03.2013 року, поновлено порушене право власника ОСОБА_4 на частку домоволодіння за АДРЕСА_1 та усунуто перешкоди у користуванні належним їй житловим будинком літ. «Л-2» домоволодіння у вигляді самочинно розпочатої будівництвом співвласником ОСОБА_3 споруди на місці житлового будинку літ. «А-1» із зобов'язанням ОСОБА_3 припинити самочинне будівництво у зазначеному домоволодінні.

Зазначеним рішенням встановлено, що власником ОСОБА_3 у домоволодінні по АДРЕСА_1 знесені квартири №4 та № 1 житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 95,2 кв.м, які знаходились у її користуванні. Замість них існує самочинно розпочата прибудова з габаритними розмірами, які не співпадають та значно перевищують розміри знесених житлових прибудов та приміщень та складають більше 240 кв. м. З житлового будинку літ. «А-1» залишилась тільки одна квартира за № 2, яку займає власник ОСОБА_5

Згідно висновку, проведеної 25.09.2015 року ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса за клопотанням позивача, судової будівельно-технічної експертизи за №3760/9318, зазначено, що частина житлового будинку літ. «А-1», що входить до складу загальної часткової власності співвласників, яка знаходилась у фактичному користуванні ОСОБА_3 і в якій раніше знаходились квартири №1 та №4, на даний час розібрана, на даний час виділити в натурі житлові приміщення, які існують тільки у технічному паспорті, не уявляється можливим.

Експерт прийшов до висновку, що технічна можливість розподілу житлового будинку між співвласниками, відсутня, як відсутня й технічна можливість виділу в натурі 26/100 частки ОСОБА_3, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва / а. с. 127-148/.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, переходить право власності, користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника ( землекористувача).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що за встановлених обставин відсутності технічної можливості виділу в натурі 26/100 частки ОСОБА_3 із спільної часткової власності у домоволодінні по АДРЕСА_1 за відсутності нерухомості, на яку вона претендує, виділення земельної ділянки позивачу також неможливо у зв'язку з тим, що ділянка, якою вона користується та на якій почала самочинне будівництво, змінила своє цільове призначення, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належали ОСОБА_3 У теперішній час самочинна прибудова до житлового будинку літ. «А-1» не має статусу та за законом підлягає зносу.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені в рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.С. Кіпенко

судді колегії В.В. Кокоша

О.А. Кружиліна