Рішення № 6461124, 15.10.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" жовтня 2009 р.Справа № 16/684

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Шніт А.В.

при секретарі Шеремет В.А.

за участю представників сторін

від позивача Семенюк В.В. дов. від 30.03.2009р., Катаєв Д.Б. дор. від 08.10.2009р.

від відповідача Завадський В.Б. дов. №455 від 08.05.2009р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир спецтранс-1" (м.Житомир)

до Дочірнього підприємства "Житомирський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир)

про стягнення 51043,50 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 51043,50грн., з яких: 31745,90грн. заборгованості, 1873,01грн. інфляційних нарахувань, 281,80грн. 3% річних, 17142,79грн. пені.

Розпорядженням голови господарського суду Житомирської області №390 від 07.08.2009р. у зв'язку з необхідністю, відповідно до ст.24 Закону України "Про судоустрій України" справу №16/684 передано для розгляду судді Шніт А.В.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.08.2009р. у складі судді Шніт А.В. справу №16/684 прийнято до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2009р. подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 39544,00грн., з яких: 31745,90грн. заборгованості, 3445,87грн. інфляційних нарахувань, 594,91грн. 3%річних, 3757,32грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.10.2009р. суму заборгованості визнав. Разом з тим, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир спецтранс-1" (позивач у справі) поставив Дочірньому підприємству "Житомирський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач у справі) товар (відсів) на загальну суму 744,00грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-000073 від 06.10.2008р., №РН-000074 від 08.10.2008р. (а.с. 16,17).

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У даному випадку сторонами інший строк оплати товару не визначений.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв товар, а, отже, у нього виникло зобов'язання його оплатити.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 744,00грн.

Крім того, відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору на перевезення вантажу автотранспортом від 31.03.2008р. (а.с. 9,10), позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 38502,24грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000043, №ОУ-0000044, №ОУ-0000045, №ОУ-0000051, №ОУ-0000054 (а.с.11-15), підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками.

Відповідно до п.1, п.2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В пункті 4.2 вищезазначеного договору сторони погодили, що належні позивачу кошти за перевезення вантажу, оплачується відповідачем протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунок фактуру №СФ-0000102 від 30.11.2008р. (а.с. 60).

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову, утворилась заборгованість перед позивачем за надані транспортні послуги в сумі 31001,90грн.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 08.12.2008р. за 180 днів нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку позивача (а.с. 59) складає 3757,32грн.

При нарахуванні пені позивач обчислював з загальної суми заборгованості, а саме із суми 744,00грн. заборгованості за отриманий товар та із суми 31001,90грн. заборгованості за надані транспортні послуги.

Нараховуючи суму пені позивач послався на ст.ст. 216, 230 ГК України та п. 5.4 договору від 31.03.2008р. на перевезення вантажу автотранспортом.

Однак, господарський суд вважає, що сума пені за несвоєчасне виконання грошових нарахована на суму 744,00грн. заборгованості за отриманий товар необґрунтовано виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Абзацом 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В роз'ясненні Вищого Арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" зазначається, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Як вже зазначалось вище, за даними позивача, заборгованість в сумі 744,00грн. виникла на підставі отриманого відповідачем товару по видатковим накладним.

Таким чином, позивач сам наголошує на тому, що правочин між сторонами в письмовій формі на отримання товару не укладався.

Виходячи з вищевикладеного, у позивача не виникло право на нарахування пені відповідачу за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань на суму заборгованості за отриманий товар.

Стосовно нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору від 31.03.2008р. на перевезення вантажу автотранспортом слід зазначити наступне.

Згідно п. 5.4 договору на перевезення вантажу автотранспортом від 31.03.2008р., у випадку несвоєчасної оплати, яка передбачена цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати.

Тоді як, розрахунок пені здійснено позивачем з урахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якою передбачено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, позивач невірно провів розрахунок пені з розрахунку, вважаючи, що кількість днів у 2008 рік складає 365 днів, тоді як у 2008 році налічувалось 366 днів.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені на заборгованість за надані транспортні послуги за період з 08.12.2008р. по 06.05.2009р. (включно) (180 днів):

- за період з 08.12.2008р. по 31.12.2008р.: (31001,90 (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 366 (кількість днів у 2008 році) х 24 (кількість прострочених днів) = 487,90грн.;

- за період з 01.01.2009р. по 06.05.2009р.: (31001,90 х 24% : 365 (кількість днів у 2009 році) х 156) = 3180,03грн.

За таких умов, за вказаний період, сума пені складатиме 3667,93грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 59) за період з 08.12.2008р. по 23.07.2009р. (228 днів) 3% річних становить 594,91грн., інфляційних нарахувань - 3445,87грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних вважаючи, що кількість днів у 2008 році складає 365 днів, тоді як 2008 рік налічував 366 календарних днів.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 08.12.2008р. по 23.07.2009р. (228 днів):

- за період з 08.12.2008р. по 31.12.2008р. (31745,90 (сума боргу) х 3% х 24 (кількість прострочених днів) : 366 (кількість днів у 2008 році) = 62,45грн.;

- за період з 01.01.2009р. по 23.07.2009р. (31745,90 х 3% х 204 : 365 (кількість днів у 2009 році) = 532,29грн.

За таких умов, сума 3% річних складатиме 594,74грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Суд частково задовольняє заяву позивача про уточнення позовних вимог (а.с. 57,58).

Відповідач доказів сплати суми боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 39454,44грн., з яких: 31745,90грн. заборгованості, 3445,87грн. інфляційних нарахувань, 594,74грн. 3%річних, 3667,93грн. пені. В частині стягнення 89,39грн. пені, 0,17грн. 3% річних в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 546, 547, 625 ч. 2, 692 ч.ч.1, 2 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код 32008278 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир спецтранс-1", 10025, м.Житомир, вул. Корольова, 158, ідентифікаційний код 34788777 - 31745,90грн. заборгованості, 3445,87грн. інфляційних нарахувань, 594,74грн. 3%річних, 3667,93грн. пені, 394,54грн. витрат по сплаті державного мита, 241,55грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 89,39грн. пені, 0,17грн. 3% річних в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяШніт А.В.

Дата підписання: 22.10.2009р.

1 - в справу, 2,3- сторонам.