Рішення № 6461122, 15.10.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" жовтня 2009 р.Справа № 8/1273

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача Мамедов А.В. - дов. №13/92 від 30.12.08р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "С.В.Л." (с. Зарічани Житомирського району)

про стягнення 38371,31 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області зпозовом про стягнення з відповідача на свою користь 38371,31 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №22 від 17.10.08р., з яких 33405,80 грн. - сума основного боргу, 2918,52 грн. - пеня, 376,70 грн. - 3% річних та 1670,29 грн. - штраф.

В процесі судового розгляду справи позивач декілька раз зменшував позовні вимоги. Згідно останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог, наданої представником позивача в судовому засіданні, позивач просить суд стягнути з відповідача 28405,80 грн. основного боргу, 2918,52 грн. пені, 376,70 грн. 3% річних та 1670,29 грн. штрафу, а всього на суму 33371,31 грн.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №22 від 17.10.08р., товарно-транспортні накладні, довіреності, заяви про зменшення розміру позовних вимог, статут, свідоцтво про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.08р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №22 від 17.10.08р. (а.с. 9-12), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) товар, а відповідач зобов'язаний прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, кількість, асортимент та строк поставки продукції, визначається сторонами на кожну партію окремо і відображається ними у специфікаціях до даного договору.

Згідно з п.3.1 договору, продукція передається покупцю в кредит з відстроченням платежу.

Покупець зобов'язується провести повну оплату вартості продукції, наданої на умовах відстрочки платежу, не пізніше 29 календарних днів з дня її отримання (п.3.2 договору).

Пунктом 3.3 даного договору сторони передбачили, що оплата за продукцію здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок продавця.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 55405,80 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями (а.с.16-24).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 28405,80 грн., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 14.10.09р.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 28405,80 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в заяві про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь 376,70 грн. 3% річних, 2918,52 грн. пені та 1670,29 грн. штрафу.

Відповідно до п.6.1 договору, якщо покупець не виконує у строк, передбачений п.3.2 договору, свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленої продукції, він зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості поставленої та неоплаченої продукції, 3% річних та 5% штрафу за прострочення оплати вартості переданої продукції.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок вказаних зобов'язань, суд вважає, що 3% річних, пеня та штраф нараховані правильно та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зменшені позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "С.В.Л.", 12440, Житомирська область, Житомирський район, с. Зарічани, вул. Північна, 28, р/р 260013493401 ЖФАБ Енергобанк, МФО 311603, код ЄДРПОУ 25309595

на користь Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" 10008, м.Житомир, вул. 1-го Травня, 38, р/р 2600501524042 у відділенні "Укрексімбанку м. Житомира, МФО 311324, код ЄДРПОУ 00375504:

- 28405,80 грн. - основного боргу;

- 2918,52 грн. - пені;

- 376,70 грн. - 3% річних;

- 1670,29 грн. - штрафу;

- 383,71 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його прийняття.

СуддяДавидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу