Рішення № 6460605, 20.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.09 р.                     Справа № 40/259                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД”, м. Київ

до відповідача Державного підприємства „МАКІЇВВУГІЛЛЯ”, м. Макіївка

про стягнення 72 025 грн. 70 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: : Федоренко Д.А. - юрисконсульт

від відповідача: Луковка І.А. – юрисконсульт, Головня Є.О. - юрисконсульт

У судовому засіданні, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України з 11-07 год. до 11-42 год. 20.10.09р. було оголошено перерву.

За клопотанням позивача, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України судом забезпечено гласність процесу та його повне фіксування технічними заходами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „МАКІЇВВУГІЛЛЯ” про стягнення інфляційних за період з січня 2008р. по червень 2009р. у сумі 71 949 грн. 55 коп. та трьох процентів річних за період з 24.01.08р. по 12.08.09р. у сумі 9 716 грн. 99 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу №05748 від 22.11.05р. згідно рішення у справі №40/32 від 22.03.07р.

До прийняття рішення по справі, позивач, згідно ст. 22 ГПК України, уточнив свої позовні вимоги та намагається стягнути з відповідача інфляційні за період з лютого 2008р. по червень 2009р. в сумі 62 308 грн. 72 коп., та три процента річних за період з 24.01.08р. по 12.08.09р. в сумі 9 716 грн. 98 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем при розрахунку була нарахована сума інфляційних за січень 2008р., яка вже була стягнута за рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.08р. по справі №4/13, а при розрахунку трьох процентів річних ним було допущено помилку, а саме вказано 366 днів замість 365 днів.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем необґрунтовано нараховано інфляційні, тобто ним застосовано дефляцію, яка не підлягає стягненню.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки фіксування дефляції в окремі місяці відповідно знижує індекс інфляції, який розраховується за весь період прострочення виконання грошового зобов’язання та має наслідки зменшення суми, яка підлягає стягненню в порядку індексації.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 22.03.07р. рішенням господарського суду Донецької області по справі №40/32 з Державного підприємства „МАКІЇВВУГІЛЛЯ” на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” було стягнуто борг в сумі 208 852 грн. 10 коп., витрати по держмиту в сумі 2088 грн. 53 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., у зв’язку з чим було видано наказ.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.08р. по справі №4/13 позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства „МАКІЇВВУГІЛЛЯ” на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” інфляційних за період з 12.02.06р. по 23.01.08р. у сумі 50 959 грн. 90 коп., трьох процентів річних за період з 12.02.06р. по 23.01.08р. у сумі 12 187 грн. 81 коп., державного мита у сумі 631 грн. 47 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. були задоволені, в зв’язку з чим видано наказ.

Під час звернення з позовною заявою за відповідачем станом на 12.08.09р. рахується борг в сумі 208 852 грн. 10 коп.

До теперішнього часу зобов’язання щодо сплати основного боргу не виконано і тому позивач з посиланням на п. 2 ст. 625 ГПК України намагається стягнути з відповідача, з урахуванням уточнень: інфляційні за період з лютого 2008р. по червень 2009р. у сумі 62 308 грн. 72 коп., та три процента річних за період з 24.01.08р. по 12.08.09р. у сумі 9 716 грн. 98 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань, договором купівлі-продажу №05748 від 22.11.05р.

Надавши належну правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов до висновку про те, що:

Рішення по справі № 40/32 від 22.03.07р. про стягнення боргу не припиняє обов’язків відповідача щодо виконання грошового зобов’язання, як це зазначено у частині другій статті 631 ЦК України.

Тому грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися по день фактичного стягнення з боржника суми заборгованості, оскільки між сторонами існують матеріальні відносини (зобов’язання), на котрі розповсюджується дія ч. 2 ст. 625 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова практика, як це визначено у постанові Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606, вказує на те, що три процента річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. В цій постанові також зазначено, що стягнення з боржників інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним зобов’язанням обґрунтовані, виходячи з такого.

Відповідно до статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).

У зв’язку з тим, що неодноразово відбувалося стягнення інфляційних за іншими рішеннями господарських судів, до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 530 ЦК України. Таким чином для стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних за період від часу винесення судом рішення до набрання ним законної сили позивач повинен пред’явити вимогу в розумінні статті 530 ЦК України.

Докази по справі свідчать про те, що 27.08.09р. відповідачем було отримано вимогу, в якій позивач намагався стягнути з нього інфляційні за період з січня 2008р. по червень 2009р. в сумі 71 949 грн. 55 коп. та три проценти річних за період з 24.01.08р. по 12.08.09р. в сумі 9 706 грн. 48 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у справі 40/32 від 22.03.07р.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивачем доведено, а судом оцінено, що до теперішнього часу наказ та рішення суду не виконані, а докази у справі свідчать про прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання. З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства „МАКІЇВВУГІЛЛЯ” інфляційних за період з лютого 2008р. по червень 2009р. у сумі 62 308 грн. 72 коп. та три проценти річних за період з 24.01.08р. по 12.08.09р. у сумі 9 716 грн. 98 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу №05748 від 22.11.05р. у справі №40/32 від 22.03.07р. підлягають задоволенню.

Згідно чинного законодавства зменшення розміру стягуваної суми в частині позову не розглядається судом.

Витрати по державному миту та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони згідно частини п’ятої статті 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частин другої та третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 530, 598-609, 625, 631 ЦК України, ст. ст. 4-4, 22, 32, 33, 34, 44, частиною п’ятою ст. 49, 81-1, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „МАКІЇВВУГІЛЛЯ”, 86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, 2, ід. код 32442295, р/р 26004040000264 в АБ „Укрбізнесбанк”, МФО 335980, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД”, 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, ід. код 32962368, р/р 26008306262980 в АКБ „ТК Кредит” у м. Києві, МФО 322830 з лютого 2008р. по червень 2009р. у сумі 62 308 грн. 72 коп., та три процента річних за період з 24.01.08р. по 12.08.09р. у сумі 9 716 грн. 98 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань, витрати по держмиту в сумі 720 грн. 26 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя