Рішення № 6460607, 20.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.09 р.                     Справа № 40/261                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД”, м. Київ

до відповідача Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк

про стягнення 612 576 грн. 64 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: : Федоренко Д.А. - юрисконсульт

від відповідача: Козаренко Н.Ю. - юрисконсульт

За клопотанням позивача, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України судом забезпечено гласність процесу та його повне фіксування технічними заходами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” про стягнення інфляційних за період з жовтня 2008р. по червень 2009р. у сумі 519 387 грн. 72 коп.та трьох процентів річних за період з 02.10.08р. по 12.08.09р. у сумі 93 188 грн. 92 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань, згідно договору уступки права вимоги №5 від 03.01.06р. по справі №15/8 від 27.03.08р.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що відповідно до Закону України “Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” за №2711-IV від 23.06.05р. та на підставі п.15 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню, в зв’язку з чим ВДВС зупинило виконавче провадження по справам №15/8 та №15/190.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.08р. по справі №15/8 з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” було стягнуто борг в сумі 3 599 360 грн. 52 коп., три проценти річних в сумі 41 417 грн. 29 коп. та інфляційні в сумі 350 377 грн. 19 коп. за період прострочення виконання грошових зобов’язань з 28.08.07р. до 31.12.07р., витрати по держмиту в сумі 25 500 грн. і забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., у зв’язку з чим було видано наказ.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.11.08р. по справі №15/190 з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” було стягнуто три проценти річних в сумі 80 838 грн. та інфляційні в сумі 577 758 грн. 87 коп. за період прострочення виконання грошових зобов’язань з 01.01.08р. до 01.10.08р., витрати по держмиту в сумі 6 585 грн. 97 коп. і забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., у зв’язку з чим було видано наказ.

Під час звернення з позовною заявою за відповідачем станом на 12.08.09р. рахується борг в сумі 3 599 360 грн. 52 коп.

До теперішнього часу зобов’язання щодо сплати основного боргу не виконано і тому позивач з посиланням на п. 2 ст. 625 ГПК України намагається стягнути з відповідача інфляційні за період з жовтня 2008р. по червень 2009р. у сумі 519 387 грн. 72 коп. та три процента річних за період з 02.10.08р. по 12.08.09р. в сумі 93 188 грн. 92 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань, згідно договору уступки права вимоги №5 від 03.01.06р.

Надавши належну правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов до висновку про те, що:

Рішення по справі №15/8 від 27.03.08р. про стягнення боргу не припиняє обов’язків відповідача щодо виконання грошового зобов’язання, як це зазначено у частині другій статті 631 ЦК України.

Тому грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися по день фактичного стягнення з боржника суми заборгованості, оскільки між сторонами існують матеріальні відносини (зобов’язання), на котрі розповсюджується дія ч. 2 ст. 625 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова практика, як це визначено у постанові Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606, вказує на те, що три процента річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. В цій постанові також зазначено, що стягнення з боржників інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним зобов’язанням обґрунтовані, виходячи з такого.

Відповідно до статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).

У зв’язку з тим, що неодноразово відбувалося стягнення інфляційних за іншими рішеннями господарських судів, до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 530 ЦК України. Таким чином для стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних за період від часу винесення судом рішення до набрання ним законної сили позивач повинен пред’явити вимогу в розумінні статті 530 ЦК України.

Докази по справі свідчать про те, що 27.08.09р. відповідачем було отримано вимогу, в якій позивач намагався стягнути з нього інфляційні за період з жовтня 2008р. по червень 2009р. у сумі 519 387 грн. 72 коп. та три проценти річних за період з 02.10.08р. по 12.08.09р. у сумі 92 934 грн. 30 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у справі №15/8 від 27.03.08р.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України зазначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивачем доведено, а судом оцінено, що до теперішнього часу наказ та рішення суду не виконані, а докази у справі свідчать про прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання. З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” про стягнення інфляційних за період з жовтня 2008р. по червень 2009р. у сумі 519 387 грн. 72 коп. та трьох процентів річних за період з 02.10.08р. по 12.08.09р. у сумі 93 188 грн. 92 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань, згідно договору уступки права вимоги №5 від 03.01.06р. по справі №15/8 від 27.03.08р. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” увійшло до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „ Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, надалі Реєстр, приймається судом до уваги. Однак, наявність підприємства відповідача у Реєстрі не перешкоджає розгляду спору по суті та винесення рішення у справі, незалежно від утворення заборгованості за іншими цивільно-правовими угодами.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог ст.ст. 44,49 ГПК України.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частин другої та третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 530, 598-609, 625, 631 ЦК України, ст. ст. 4-4, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 81-1, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.           

2. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ід. код 33161769, р/р 26002301768811 у філії ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД”, 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, ід. код 32962368, п/р 26008306262980 в АКБ „ТК Кредит” у м. Києві, МФО 322830, інфляційні за період з жовтня 2008р. по червень 2009р. у сумі 519 387 грн. 72 коп., три процента річних за період з 02.10.08р. по 12.08.09р. в сумі 93 188 грн. 92 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань, витрати по держмиту в сумі 6 125 грн. 76 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя