Рішення № 6460602, 21.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.09 р.                     Справа № 16/258                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіссані Груп” м.Горлівка, Донецької області

про стягнення суми штрафу в розмірі 11317,40грн. та суми збитків в розмірі 489,92грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Поспєлов О.С. – за довіреністю

від відповідача: Мірошниченко С.А. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.08.2009р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіссані Груп” м.Горлівка, Донецької області про стягнення суми штрафу в розмірі 11317,40грн. та суми збитків в розмірі 489,92грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 17.09.2009р. – 10год. 00хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу від 07.07.2008р., акт прийому-передачі майна від 30.07.2008р., договору добровільного страхування наземного транспорту від 30.07.2008р., платіжне доручення № 3787 від 30.07.2009р., неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

07.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тіссані Груп” (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 080707-28/ФЛ-Ю-А, згідно умов якого Позивач передав Відповідачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім лізингових платежів, про що був складений акт прийому-передачі від 30.07.08р.

Згідно ст.13 Закону України „Про фінансовий лізинг” витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором. Тотожні умови передбачені у вищевказаному договорі.

Відповідно до п.7.1. договору фінансового лізингу відповідач зобов’язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування Майна (укласти відповідний договір страхування) на обов’язкових умовах, вказаних в договорі фінансового лізингу.

Відповідно до ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно пункту 7.1.4. договору фінансового лізингу період страхування визначений з 22.07.2008р. (але в будь-якому випадку не пізніше моменту передачі Майна Лізингоодержувачу відповідно пункту 4.1. цього договору) по 29.08.2013р.

Із матеріалів справи вбачається, 30.07.2008р. між Закритим акціонерним товариством „ВіЕйБі Страхування” (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тіссані Груп” (Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту за № 050101-010-0340/08, строк дії якого становив до 30.07.2009р. Після закінчення строку дії зазначеного договору добровільного страхування наземного транспорту відповідачем не виконані зобов’язання за договором фінансового лізингу щодо страхування предмету лізингу.

А тому, у зв’язку із закінченням строку дії договору добровільного страхування наземного транспорту за № 050101-010-0340/08 від 30.07.2008р., враховуючи необхідність безперервного майнового страхування предмету лізингу, між Закритим акціонерним товариством „ВіЕйБі Страхування” (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту за № 280001-010-0793/09 від 30.07.2009р., згідно умов якого Страховик прийняв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування Вигодонабувачу, а якщо його не визначено, то Страхувальнику за шкоду, пов’язану з пошкодженням, знищенням чи втратою застрахованого транспортного засобу, а Страхувальник зобов’язався сплачувати страховий платіж у визначені строки та виконувати умови договору. Строк, на який застрахований предмет лізингу згідно вказаного договору, становить з 31.07.2009р. по 30.10.2009р.

Позивачем згідно платіжного доручення за № 3787 від 30.07.2009р. був оплачений страховий платіж в розмірі 489,92грн., у зв’язку з чим він зазнав збитків у вигляді додаткових понесених витрат, оскільки відповідачем невиконаний передбачений договором обов’язок щодо страхування предмету лізингу.

Згідно положень ст.224 Господарського кодексу України додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною входять до складу збитків.

Зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи підтвердження відшкодування позивачеві понесених ним, у зв’язку з укладенням договору добровільного страхування предмету лізингу, додаткових витрат, та матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем додаткових витрат з вини відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми збитків в розмірі 489,92грн.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення суми штрафу в розмірі 11317,40грн., суд дійшов висновку про відмову в цій частині вимог з наступних підстав:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на умови пункту 11.2.5. договору фінансового лізингу, який передбачає відповідальність Лізингоодержувача у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків загальної вартості майна на момент укладення договору за кожен випадок порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3., 5.5. договору, а саме: необхідність страхування Майна.

Отже, вказаний пункт договору передбачає відповідальність у вигляді штрафу за відсутність договору страхування стосовно предмету лізингу, а в даному випадку Лізингодавець самостійно застрахував передане в лізинг майно, згідно договору від 30.07.2009р.

Зважаючи на вищевикладене, суд встановив відсутність у позивача правових підстав для нарахування штрафу, а тому вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 11317,40грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.13 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст.22, 525, 615 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіссані Груп” м.Горлівка, Донецької області про стягнення суми штрафу в розмірі 11317,40грн. та суми збитків в розмірі 489,92грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіссані Груп” м.Горлівка, Донецької області (пр.Перемоги, 16, м.Горлівка, Донецька область, 84617; ЄДРПОУ 35323870; п/р 26005052102110 в „Приватбанк”, МФО 335515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ (вул.Дегтярівська, 21-г, м.Київ, 04119; код 33880354; п/р 26002262400276 в ВАТ „ВіЕйБі Банк” в м.Києві, МФО 380537) суму збитків в розмірі 489,92грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 4,90грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 9,79грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 21.10.2009р.

Суддя Манжур В.В.                               

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2, у справу 1,

Вик. Єрохіна В.В.