Рішення № 6460598, 22.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.09 р.                     Справа № 16/241                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТВП Вектор-ВС” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод електротехніки” м.Донецьк

про стягнення 70841,42 грн. та витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 10000,00грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: не з’явився

від відповідача: Постернак І.М. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2009р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТВП Вектор-ВС” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод електротехніки” м.Донецьк про стягнення 70841,42 грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 68370,71грн., 3% річних в розмірі 556,33грн., суми індексу інфляції в розмірі 1914,38грн., та витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 10000,00грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 01.09.2009р. – 09год. 30хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні, довіреності на отримання товару, рахунки-фактури, вимоги № 352 від 25.02.2009р. та № 405 від 21.05.2009р., несвоєчасну оплату прийнятого товару, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем були нараховані штрафні санкції.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 49 999,99грн., 3% річних в розмірі 962,85грн., суми індексу інфляції в розмірі 2666,46грн., та витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 10000,00грн.

Під час розгляду справи позивач надав до суду клопотання б/н від 22.10.09р. та просить, у зв’язку з погашенням суми основного боргу в повному обсязі, стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 556,33грн., суми індексу інфляції в розмірі 1914,38грн., та витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 10000,00грн.

Відповідач у відзиві за № 390 від 15.09.2009р. та доповненні до відзиву за № 444 від 05.10.2009р. заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість та відсутність у позивача права вимоги щодо стягнення вказаних у позові сум.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до видаткових накладних № РН-0002944 від 02.10.08р., № РН-0002972 від 06.10.08р., № РН-0003057 від 13.10.08р., № РН-0003103 від 16.10.08р., № РН-0003323 від 31.10.08р., № РН-0000170 від 12.02.09р., № РН-0000265 від 27.02.09р. позивач здійснив поставку товару на користь відповідача на загальну суму 109674,94грн.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Таким чином, між сторонами склалися цивільні правовідносини відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами його представників на вказаних накладних, згідно довіреностей № 155 від 02.10.2008р., № 171 від 03.10.2008р., № 211 від 16.10.2008р., № 232 від 31.10.2008р., № 36 від 12.02.2009р., № 62 від 27.02.2009р.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем на оплату відповідачем отриманого за накладними товару були виставлені рахунки-фактури за № СФ-4051 від 01.10.2008р., № СФ-4109 від 03.10.2008р., № СФ-00352 від 04.02.2009р.

Позивач, у зв’язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару, направив на адресу відповідача вимоги за № 352 від 25.02.2009р. та № 405 від 21.05.2009р. Відповіді на вимоги у матеріалах справи відсутні.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжних доручень за № 2017 від 08.01.2009р. на суму 2000,00грн., № 1576 від 11.02.2009р. на суму 15000,00грн., № 1625 від 26.02.2009р. на суму 2304,23грн., № 1628 від 27.02.2009р. на суму 22000,00грн., № 1907 від 03.07.2009р. на суму 7000,00грн., № 1916 від 08.07.2009р. на суму 7000,00грн., №1985 від 03.08.2009р. на суму 4370,72грн., від 15.09.2009р. на суму 42304,22грн., № 2210 від 22.10.2009р. на суму 7695,77грн. відповідач сплатив суму основного боргу в повному обсязі (109674,94грн.).

Позивач у клопотанні б/н від 22.10.09р. підтвердив факт оплати відповідачем суми основного боргу в повному обсязі.

Зважаючи на погашення суми основного боргу в повному обсязі, суд дійшов висновку, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню, відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Стосовно заявлених вимог про стягнення суми 3% річних в розмірі 556,33грн., суми індексу інфляції в розмірі 1914,38грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимога про сплату суми основного боргу була отримана відповідачем 03.03.2009р., що підтверджується поштовим повідомленням № 7093, то обов’язок щодо виконання вимоги наступив 10.03.2009р., а сума 3% річних нарахована позивачем з 11.03.2009р. по 17.06.2009р. (на день підготовки позовної заяви), що не суперечить вимогам ст.530 Господарського процесуального кодексу України.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, розмір 3% річних складає 556,33грн. та сума індексу інфляції становить 1914,38грн.

Наданий позивачем розрахунок визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 10000,00грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Тобто, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Лата Н.Ф. підтверджуються договором про надання адвокатських послуг № 11/06-09 від 11.06.2009р., відповідно до п.1 якого Виконавець зобов’язується надати комплекс юридичних послуг з питань, що зазначені в пункті 1.2. цього договору, а Замовник зобов’язується прийняти роботу і сплатити винагороду.

Згідно пункту 1.2. договору про надання адвокатських послуг до складу комплексу послуг консультаційно-правового характеру включаються:

1.2.1. консультація з правових питань, поставлених Замовником з приводу подання позовної заяви до Господарського суду Донецької області до ТОВ „Донецький завод електротехніки” щодо стягнення заборгованості;

1.2.2. підготовка позовної заяви до Господарського суду Донецької області до ТОВ „Донецький завод електротехніки” щодо стягнення заборгованості;

1.2.3. представництво інтересів Замовника в Господарському суді Донецької області по справі щодо стягнення заборгованості з ТОВ „Донецький завод електротехніки”.

Таким чином, згідно умов укладеного договору, на адвоката покладається обов’язок здійснити не тільки дії, що пов’язані з розглядом справи, але й консультаційні послуги відносно захисту прав та інтересів замовника в господарському суді.

Відповідно до пункту 3.1. договору про надання адвокатських послуг, вартість послуг за договором визначається в сумі 10 000,00грн.

Сплата позивачем адвокатських плуг за вказаним договором підтверджується платіжним дорученням за № 24 від 07.07.2009р. на суму 10000,00грн, призначенням платежу за яким є сплата за консультаційні послуги за договором № 11-06/09 від 11.06.2009р. про надання адвокатських послуг.

Відповідно до пункту 3.2. договору про надання адвокатських послуг, Виконавець після надання Замовнику послуг, вказаних в п.1.2., надає Замовнику два примірники Акта прийомки-передачі наданих послуг, які Замовник в дводенний термін підписує та повертає один примірник Виконавцю.

Однак, матеріали справи не містять вказаного акту Акта прийомки-передачі наданих послуг, та будь-яких інших доказів в підтвердження того, які ж саме дії здійснені адвокатом Лата Н.Ф. в процесі розгляду справи № 16/241.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Лати Н.Ф. у всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи № 16/241, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 10000,00грн. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь в одному судовому засіданні (15.09.2009р.), невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі № 16/241, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 5000,00грн.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 10000,00грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 5000,00грн.

Суд звертає увагу позивача, що до розрахунку суми основного боргу на час звернення до суду 08.07.2009р. не були враховані оплати відповідача здійснені згідно платіжних доручень: № 1625 від 26.02.09р. – сума 7695,77грн., № 1907 від 03.07.09р. – сума 7000,00грн.

Оскільки спір виник саме з вини відповідача та повне погашення суми основного боргу було проведено після звернення позивача до суду (після звернення позивача до господарського суду відповідачем була сплачена сума 53674,94грн. у рахунок погашення боргу), тому витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням проведених під час розгляду справи оплат суми боргу.

На підставі ст.ст.525, 530, 615, 625, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Припинити провадження у справі стосовно позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод електротехніки” м.Донецьк суми основного боргу в розмірі 68370,71грн., відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТВП Вектор-ВС” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод електротехніки” м.Донецьк про стягнення 3% річних в розмірі 556,33грн., суми індексу інфляції в розмірі 1914,38грн., та витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 10000,00грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод електротехніки” м.Донецьк (юридична адреса: вул.Югославська, 14, м.Донецьк, 83008; фактична адреса: вул.Рибалко, 16, м.Макіївка, Донецької області, 86118; ЄДРПОУ 34533724; р/р 26003054557000 в АКІБ „УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТВП Вектор-ВС” м.Київ (вул.Бориспільська, 11А, офіс 604, м.Київ, 02093; ЄДРПОУ 33738463; р/р 26005028648081 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012) суму 3% річних в розмірі 556,33грн., суму індексу інфляції в розмірі 1914,38грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 561,45грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 249,65грн., витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 22.10.2009р.

Суддя Манжур В.В.                               

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2,

У справу № 16/241

вик. Єрохіна В.В.