Ухвала суду № 64593760, 02.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 р. Справа № 876/9102/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Палайда-Тис О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року у адміністративній справі №466/4998/16-а за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Просить скасувати постанову адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради №12/2 від 19.05.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП, та провадження по адміністративній справі закрити за відсутністю складу правопорушення.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року позов задоволено. Скасовано постанову адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради №12/2 від 19.05.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. Провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема зазначає, що позивач вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, її вина доводиться протоколом та поясненнями особи, яка придбала пиво. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, адмінкомісією було дотримано норми КУпАП, позивач викликалась на засідання, однак не з'явилась. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав, зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а постанову суд без змін. Крім того пояснила, що пиво не продавала, а покупець зайшов у магазин, поклав гроші та прилавок та сам узяв з холодильнику пляшку пива та вийшов. Адмінкомісією не було враховано що вона вперше притягається до адмінвідповідальності, справу розглянуто у її відсутності та допущено ряд процесуальних порушень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Постановою адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради №12/2 від 19.05.2016 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 700 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що гр. ОСОБА_1 21.04.2016 року о 09.30 год. у магазині «Продукти» на вул. Шевченка,370а, здійснила продаж пива ємністю 0,5 л, чим допустила порушення рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.12.2010 року №1768.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП є неправомірним, оскільки викладена у постанові суть правопорушення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 156 КУпАП, якою не передбачена відповідальність за продаж алкогольних напоїв у заборонений час та допущено ряд процесуальних порушень.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар).

Таким чином, викладена у постанові адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради №12/2 від 19.05.2016 року суть правопорушення не передбачає відповідальність за ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Вирішуючи правомірність оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Частиною 1 ст. 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення (ч.2 ст. 283 КУпАП).

В постанові про адміністративне правопорушення відсутній висновок комісії про встановлені обставини та склад правопорушення вчиненого позивачем та докази на його підтвердження.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення, враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Як вбачається із змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення зі сторони особи, яка виносила постанову, допущено ряд процесуальних порушень, зокрема, не зазначено доказів, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, протоколи виявлення, знищення, не враховано обставини, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Крім цього, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженим органом - адміністративною комісією при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради було порушено права особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

В ході розгляду даної справи відповідачем, на якого у даному випадку покладений обов'язок доказування, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КупАП, тобто не доведено факт продажу алкогольного напою у заборонений час, а саме вчинення цієї дії, оскільки позивач це заперечує та вказує на те, що покупець сам залишив кошти на прилавку, нічого не сказавши, взяв пиво із холодильнику та вийшов з магазину.

Статтею 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що відповідач таке прийнято необґрунтовано, без дотриманням вимог КУпАП, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП є неправомірним, оскільки викладена у постанові суть правопорушення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 156 КУпАП, якою не передбачена відповідальність за продаж алкогольних напоїв у заборонений час та допущено ряд процесуальних порушень, тому оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року у адміністративній справі №466/4998/16-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 07.02.2017р.