Ухвала суду № 64593761, 08.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 876/10548/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Приймаченко А.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2016р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження щодо затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2016р. відмовлено в порядку п.1 ч.1 ст.109 КАС України у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» до Волинської обласної державної адміністрації /ОДА/ про визнання протиправним та скасування розпорядження щодо затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок, оскільки такий не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (а.с.1 і на звороті).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ФГ «Колос», який в апеляційній скарзі просить скасувати судову ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильної відмови у відкритті провадження у справі (а.с.22-24).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідачем по справі визначено Волинську обласну державну адміністрацію, а предметом позову є визнання протиправним та скасування незаконного розпорядження № 502 від 27.11.2012р. «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок», яким реалізовані повноваження відповідача згідно вимог ст.ст.17, 20, 93, 122-124, 151 Земельного кодексу /ЗК/ України. За таких умов заявлений позов має ознаки публічно-правового спору.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що розглядуваний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Зокрема, розглядуваний спір торкається правомірності розпорядження голови Волинської ОДА про затвердження технічної документації із землеустрою земельних ділянок, вилучення у державних підприємств, у тому числі ДП «Городоцьке лісове господарство», земельних ділянок із зміною їх цільового призначення та подальше надання в оренду Державному підприємству /ДП/ «Волиньторф» під будівництво полів видобутку торфу. Спірні землі на момент винесення оскаржуваного розпорядження відносилися до земель державного лісового фонду і перебували в користуванні позивача.

Висновки суду першої інстанції щодо неналежності розглядуваного спору до юрисдикції адміністративних судів колегія суддів вважає обґрунтованими, з наступних підстав.

Згідно розпорядження голови Волинської ОДА № 502 від 27.11.2012р. «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок» вилучено із землекористування ДП «Городоцьке лісове господарство» земельні ділянки площею 45,5 га боліт за межами населених пунктів Городоцької сільської ради Маневицького району та площею 56,5 га боліт за межами населених пунктів Прилісненської сільської ради Маневицького району та надано їх із зміною цільового призначення в землі промисловості в оренду на 5 років ДП «Волиньторф» під будівництво полів видобутку торфу (а.с.32).

Відповідно до листа ДП «Волиньторф» № 1347 від 09.11.2016р. на спірні земельні ділянки з 08.08.2013р. поширюються дії договорів оренди, укладені між Волинською ОДА і ДП «Волиньторф», на 5 років з правом пролонгації. Також ДП «Волиньторф» зареєстровано право оренди на спірні ділянки, що стверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.08.2013р. за №№ 98543907236, 98547207236 (а.с.36-37, 103, 104).

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України також визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень відповідно до п.7 ч.1 тієї самої статті - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, при вирішенні питання, до юрисдикції якого суду відноситься ця справа, суд першої інстанції має виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов.

Правовідносини вилучення земельних ділянок із постійного користування регулюються приписами Земельного кодексу /ЗК/ України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, відповідно до ст.141 вказаного Кодексу підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно ст.149 зазначеного Кодексу земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Таким чином, до повноважень відповідача належить вирішення питання про вилучення за згодою землекористувачів земельних ділянок спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Окрім цього, згідно положень рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Таким чином, прийняте головою Волинської ОДА розпорядження № 502 від 27.11.2012р. «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок» (як суб'єктом владних повноважень) є ненормативним актом місцевого органу виконавчої влади, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного (господарського) законодавства.

Спірне рішення є ненормативним актом, що застосовується одноразово із прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів; таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, у разі прийняття місцевим органом виконавчої влади (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення такого органу, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016р. (справа N 21-5421а16).

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування відповідачем вимог чинного законодавства, заявлені позовні вимоги, які стосуються оскарження рішення місцевого органу виконавчої влади, не носять характеру публічно-правового спору і не підпадають під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), а юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення таких.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої ухвали не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість винесеної ухвали та відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки в ухвалі суду наведені вірні мотиви та обґрунтування щодо неможливості розгляду справи у порядку КАС України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи, підставно і обґрунтовано прийняв рішення про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, ухвала суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків ухвали суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2016р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 803/1722/16 залишити без задоволення, а згадану ухвалу суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська