Рішення № 6459307, 22.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.09 р.                     Справа № 14/333пд                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Промекс-

2”, ЄДРПОУ 34854844, м.Ясинувата

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі

Донецької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства

„Райффайзен Банк Аваль”, ЄДРПОУ 23346741, м.Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрАгроПромБуд”, ЄДРПОУ 33360088,

м.Ясинувата

про розірвання договору, визнання припиненими правовідношення та спонукання

виконати дії

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Яворський А.М.-по дов.

від відповідача: Таран Д.В.-нач. юр. від.

від третьої особи: Шарий А.М.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

                                                            Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 13.45 год. 22.10.2009р.

по 13.55 год. 22.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Промекс-2”, м.Ясинувата, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м.Донецьк, про:

- визнання договору №07/12-п2/10/9-4/4 суборенди приміщення, що укладено між позивачем та відповідачем 01.07.2007р., розірваним з 01.09.2009р.;

- визнання припиненими правовідношення між позивачем та відповідачем за договором №07/12-п2/10/9-4/4 суборенди приміщення від 01.07.2007р.;

- спонукання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 136,2 кв.м., що розташоване за адресою: м.Ясинувата, вул.Школьна, 36, протягом 15 днів від своїх працівників, свого майна та заборонити даній особі користуватися цим приміщенням.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на припинення між сторонами правовідносин за договором суборенди №07/12-п2/10/9-4/4 від 01.07.2007р., внаслідок розірвання договору оренди №07.07.01/02-с від 01.07.2007р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Одночасно, відповідачем заявлене клопотання про відкладення розгляду справи та надання її для ознайомлення.

Ухвалою від 01.10.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „УкрАгроПромБуд”, м.Ясинувата.

Третя особа надала письмові пояснення по суті спору без номера та дати, що надійшли на адресу суду 13.10.2009р., в яких підтримала правову позицію позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 01.07.2007р. між позивачем та ТОВ „УкрАгроПромБуд” був підписаний договір оренди приміщення №07.07.01/02-с, згідно з яким сторонами були врегульовані правовідносини, пов’язані з передачею ТОВ „УкрАгроПромБуд” позивачу у тимчасове платне користування для здійснення позивачем його статутної діяльності, зокрема, приміщення площею 136,2 кв.м., розташованого за адресою: м.Ясинувата, вул.Школьна, 36.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписом ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно із ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Строк орендного користування за договором №07.07.01/02-с від 01.07.2007р. встановлений сторонами з 01.07.2007р. по 31.05.2010р. (п.1.3 договору).

Відповідно до ст.761 Цивільного кодексу України наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

В п.3.2 договору оренди №07.07.01/02-с від 01.07.2007р. передбачене право позивача здавати орендовані приміщення повністю або частково в суборенду.

01.07.2007р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №07/12-п2/10/9-4/4 суборенди приміщення від 01.07.2007р., згідно з умовами якого врегульовані правовідносини, пов’язані з передачею позивачем відповідачу у тимчасове платне користування для здійснення відповідачем його статутної діяльності приміщення площею 136,2 кв.м., розташованого за адресою: м.Ясинувата, вул.Школьна, 36.

В п.1.2 договору №07/12-п2/10/9-4/4 від 01.07.2007р. зазначено, що приміщення, яке орендується, знаходиться у користуванні позивача згідно з договором оренди №07.07.01/02-с від 01.07.2007р. між позивачем та ТОВ „УкрАгроПромБуд”.

За таких обставин, за висновками суду, відповідач на момент підписання договору суборенди №07/12-п2/10/9-4/4 від 01.07.2007р. знав про ті обставини, що позивач не є власником приміщення площею 136,2 кв.м., розташованого за адресою: м.Ясинувата, вул.Школьна, 36, а також є користувачем цього майна на підставі договору оренди №07.07.01/02-с від 01.07.2007р., який має право передавати майно в суборенду.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В п.2.1 договору суборенди №07/12-п2/10/9-4/4 від 01.07.2007р. встановлений обов’язок позивача в 10-денний строк після набрання строку договором надати приміщення, яке орендується, відповідачу за актом приймання-передачі.

01.07.2007р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі, за яким позивач передав, а відповідач прийняв майно – нежитлове приміщення загальною площею 136,2 кв.м., розташоване за адресою: м.Ясинувата, вул.Школьна, 36.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, позивачем було виконано свої зобов’язання перед відповідачем за договором суборенди.

Як встановлено судом, 01.09.2009р. між позивачем та ТОВ „УкрАгроПромБуд” було підписано додаткову угоду до договору оренди №07.07.01/02-с від 01.07.2007р.

Згідно з вказаною додатковою угодою позивач та ТОВ „УкрАгроПромБуд” дійшли згоди розірвати договір №07.07.01/02-с від 01.07.2007р.

Відповідно до ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору.

За таких обставин, за висновками суду, з 01.09.2009р. припинились зобов’язання позивача та ТОВ „УкрАгроПромБуд” за договором оренди №07.07.01/02-с від 01.07.2007р.

Як наслідок, з 01.09.2009р. також припинилось й право позивача на надання в суборенду відповідачу нежитлового приміщення загальною площею 136,2 кв.м., розташованого за адресою: м.Ясинувата, вул.Школьна, 36.

Відповідно до ст.774 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Згідно із ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Виходячи зі змісту вказаних статей, договір піднайму є похідним від договору найму, внаслідок чого його строк не може перевищувати строку договору найму.

Таким чином, в разі дострокового припинення (розірвання) договору найму договір піднайму також автоматично припиняється.

На підставі викладеного, враховуючи розірвання з 01.09.2009р. договору оренди №07.07.01/02-с від 01.07.2007р., за висновками суду, договір суборенди №07/12-п2/10/9-4/4 від 01.07.2007р., що був укладений між позивачем та відповідачем, є також розірваним з 01.09.2009р., а зобов’язання сторін за вказаним договором – такими, що припинились з 01.09.2009р.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Одночасно, згідно п.5.1 договору суборенди №07/12-п2/10/9-4/4 від 01.07.2007р. протягом 15 днів після закінчення строку дії договору, відповідач зобов’язаний здати позивачу за актом приймання-передачі приміщення з отриманим від нього обладнанням, інвентарем та іншим майном, в повному порядку зі всіма проведеними в ньому поліпшеннями.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст.785 Цивільного кодексу України, а також умови підписаного між сторонами договору суборенди №07/12-п2/10/9-4/4 від 01.07.2007р., обов’язок відповідача повернути позивачу орендоване майно виникає протягом 15 днів після закінчення строку дії цього договору.

Листом від 22.09.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №7 щодо звільнення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Ясинувата, вул.Школьна, 36. При цьому, у вказаній вимозі позивачем було повідомлено відповідача про розірвання договору оренди №07.07.01/02-с від 01.07.2007р. та припинення договору суборенди №07/12-п2/10/9-4/4 від 01.07.2007р. Направлення позивачем вказаного листа відповідачу підтверджується списком №1011 поштових відправлень, копія якого надана до матеріалів справи (а.с.35).

За висновками суду, свої зобов’язання з повернення позивачу орендованого майна у встановлені строки відповідач всупереч вимог ст.ст.525, 526, 785 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконав.

На підставі викладеного, позовні вимоги про спонукання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 136,2 кв.м., що розташоване за адресою: м.Ясинувата, вул.Школьна, 36, від своїх працівників, свого майна підлягають задоволенню.

Згідно із ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується строк виконання зобов’язаною стороною певних дій.

Враховуючи узгоджені сторонами в договорі суборенди №07/12-п2/10/9-4/4 від 01.07.2007р. строки повернення відповідачем орендованого майна позивачу, за висновками суду, відповідач зобов’язаний звільнити спірне нежитлове приміщення протягом 15 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Позов в частині вимог про визнання договору від 01.07.2007р. №07/12-п2/10/9-4/4 суборенди приміщення розірваним з 01.09.2009р., визнання припиненими правовідношення між позивачем та відповідачем за договором від 01.07.2007р. №07/12-п2/10/9-4/4 суборенди приміщення, про встановлення заборони відповідачу користуватися спірним приміщенням підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом.

Проте, за висновками суду, предмет позову – визнання договору розірваним, визнання правовідносин припиненими, встановлення заборони на вчинення певних дій - не передбачені як способи захисту ні чинним законодавством, ані договором суборенди №07/12-п2/10/9-4/4 від 01.07.2007р. Тобто, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів не відповідає за своїм змістом матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначених законом.

Враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати підлягають віднесенню на останнього в повній сумі.

Клопотання від 22.10.2009р. №24/32-14600 відповідача про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення. Зокрема, як встановлено, провадження по цій справі було порушене 01.10.2009р. Ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 05.10.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №12188184.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За змістом ст.59 Господарського процесуального кодексу України надіслання відзиву на позов є правом відповідача.

Таким чином, з моменту отримання ухвали про порушення провадження по справі відповідач мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відзиву на позов. Проте, як встановлено судом, відповідач наданими йому правами не скористався.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Промекс-2”, м.Ясинувата до Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м.Донецьк задовольнити частково.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м.Донецьк протягом 15 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили звільнити нежитлове приміщення площею 136,2 кв.м., що розташоване за адресою: м.Ясинувата, вул.Школьна, 36, від своїх працівників, свого майна.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Промекс-2”, м.Ясинувата витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Промекс-2”, м.Ясинувата до Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м.Донецьк відмовити.

В судовому засіданні 22.10.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя