Постанова № 64592908, 02.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1596/15 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ТОВ «ІТЦ» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим (правонаступником якої є Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області) від 27 грудня 2013 року № 0016782270 та № 001672270.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що надав первинні та інші документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій із ТОВ «ВБК «Аквілон».

Під час судового засідання представник позивача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «ІТЦ» задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд встановив, що ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим провела невиїзну перевірку ТОВ «ІТЦ» з питань взаємовідносин з ТОВ «ВБК «Аквілон» за період з липня по листопад 2012 року та відображення їх у податковій звітності, за результатами якої склала акт від 16 грудня 2013 року № 10704/10/22.7/34309090.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року № 0016792270, яким нарахував позивачу податкові зобов'язання з податку на додатку вартість на загальну суму 1045345 грн. 50 коп., з яких 696897 грн. 00 коп. - за основним платежем та 348448 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 27 грудня 2013 року № 0016782270, яким нарахував позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 244960 грн. 25 коп., з яких 195925 грн. 00 коп. - за основним платежем та 48981 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішення податкового органу, ТОВ «ІТЦ» звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Згідно з матеріалами справи, між ТОВ «ІТЦ» та ТОВ «ВБК «Аквілон» були укладені договори підряду від 09 липня 2012 року № 2012/09-07, від 04 вересня 2012 року № 2012/04-09 та від 21 вересня 2012 року № 2012/21-09.

У зв'язку з оплатою робіт, обумовлених вказаними договорами та отриманням податкових накладних від ТОВ «ВБК «Аквілон», позивач задекларував податковий кредит у розмірі 696897 грн. 00 коп. До витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, позивач відніс 696896 грн. 91 коп.

Податковий орган вважає, що ТОВ «ВБК «Аквілон» фактично не виконувало робіт, обумовлених договорами підряду, у зв'язку з чим позивач не мав права декларувати показники податкової звітності за операціями із вказаним контрагентом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ІТЦ» суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні ТОВ «ВБК «Аквілон» були підписані не уповноваженими особами. Також суд першої інстанції зазначив, що обов'язковою умовою виникнення права на податковий кредит та витрати є повне фактичне виконання господарських операцій, яке підтверджене відповідними доказами. Надані позивачем докази, на переконання суду першої інстанції, є неповними та не достатніми для висновку про правомірне формування показників податкової звітності за операціями із ТОВ «ВБК «Аквілон».

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно акту перевірки від 16 грудня 2013 року № 10704/10/22.7/34309090 висновок податкового органу про те, що ТОВ «ВБК «Аквілон» не здійснювало та не могло фактично здійснювати господарських операцій. Такий висновок обґрунтований із посиланням на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 23 вересня 2013 року № 26/08-26-22-01/35596331 про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВБК «Аквілон». Згідно із зазначеним актом ТОВ «ВБК «Аквілон» перебуває на стадії ліквідації відповідно до постанови від 17 червня 2013 року про визнання банкрутом. Під час виходу за юридичною адресою підприємства було встановлено відсутність ліквідатора Венської О.О. На письмовий запит податкового органу документи для проведення перевірки не було надані. З огляду на викладене у акті від 23 вересня 2013 року № 26/08-26-22-01/35596331 зазначено про не підтвердження поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників.

Інших доводів, які б вказували на незаконність декларування позивачем податкового кредиту та витрат, акт перевірки від 16 грудня 2013 року № 10704/10/22.7/34309090 не містить.

Надаючи оцінку зазначеним доводам відповідача колегія суддів виходить з того, що сама по собі неможливість проведення перевірки ТОВ «ВБК «Аквілон» не є достатнім доказом того, що вказане товариство не здійснювало господарських операцій із ТОВ «ІТЦ». Крім того, господарські операції між ТОВ «ІТЦ» та ТОВ «ВБК «Аквілон» відбувалися у період з липня по листопад 2012 року, в той час як акт про неможливість перевірки № 26/08-26-22-01/35596331 був складений майже через рік - 23 вересня 2013 року.

Разом з тим, з огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат за операціями з ТОВ «ВБК «Аквілон», позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню відповідно до договорів підряду та можуть підтвердити їх фактичне виконання.

Відповідно до договору підряду від 09 липня 2012 року № 2012/09-07 ТОВ «ВБК «Аквілон» зобов'язувалося виконати комплекс робіт з реконструкції системи зовнішньої дощової каналізації та очисних споруд на об'єкті, що належить на праві власності ТОВ «ІТЦ» та розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Об'їзна дорога Ялта-Євпаторія, 20. За договорами підряду від 04 вересня 2012 року № 2012/04-09 та від 21 вересня 2012 року № 2012/21-09 ТОВ «ВБК «Аквілон» зобов'язувалося виконати на цьому ж об'єкті роботи з реконструкції системи обхідного дренажу та водовідведення дощових і ґрунтових вод навколо підпірних стін, а також роботи із реконструкції асфальтобетонного покриття.

Відповідно до умов вказаних договорів оплата робіт здійснювалася шляхом перерахування авансових платежів.

Під час проведення перевірки було встановлено, що у період з липня по листопад 2012 року ТОВ «ІТЦ» перерахувало ТОВ «ВБК «Аквілон» у якості попередньої оплати кошти у розмірі 4181381 грн. 46 коп.

Разом з тим, відповідно до актів виконаних робіт, вартість робіт які були виконані ТОВ «ВБК «Аквілон» та прийняті ТОВ «ІТЦ» складає 1119574 грн. 00 коп. Фактичне виконання зазначених робіт підтверджується такими первинними документами: актами приймання виконаних будівельних робіт, складеними за формою КБ-2в; підсумковою відомістю ресурсів, складеною за формою КБ-3, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/і затрати/, складеною за формою КБ-3.

На підтвердження отримання від ТОВ «ВБК «Аквілон» робіт у зазначеному обсязі позивач, окрім первинних документів, надав суду лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10 жовтня 2016 року № 40-402-16/9945, згідно якого ТОВ «ВБК «Аквілон» були видані ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ № 490081 терміном дії з 31 серпня 2009 року по 31 серпня 2012 року та серії АД № 075257 терміном дії з 22 серпня 2012 року по 22 серпня 2017 року.

Відповідно до п. 5 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1396 для отримання ліцензії суб'єкт господарювання подає відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт.

Положеннями п. 8 Порядку передбачено здійснення перевірки невідповідності поданих суб'єктом будівельної діяльності документів ліцензійним умовам та неспроможності виконувати роботи згідно з поданим переліком.

Таким чином, наявність у ТОВ «ВБК «Аквілон» ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури дає підстави для висновку про те, що зазначене підприємство було забезпечене ресурсами, необхідними для виконання робіт, передбачених договорами підряду від 09 липня 2012 року № 2012/09-07, від 04 вересня 2012 року № 2012/04-09 та від 21 вересня 2012 року № 2012/21-09.

Крім того, позивач надав суду копії звітів ліквідатора ТОВ «ВБК «Аквілон» Венської О.О. станом на лютий 2016 року та вересень 2016 року, у яких відображений, у тому числі, перелік майна підприємства. Зазначені звіти також підтверджують наявність у ТОВ «ВБК «Аквілон» майна, необхідного для виконання будівельних робіт.

Також позивач надав суду копію договору № 1 від 25 липня 2012 року про надання послуг на здійснення технічного нагляду. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 зобов'язувався здійснювати технічний нагляд за виконанням генпідрядником (підрядником) робіт на об'єкті за адресою: м. Сімферополь, вул. Об'їзна дорога Ялта-Євпаторія, 20. Кваліфікація ОСОБА_3, як інженера технічного нагляду, підтверджується кваліфікаційним сертифікатом серії АТ № 000604 від 12 травня 2012 року.

На підтвердження здійснення технічного нагляду ОСОБА_3 за роботами, які виконувалися ТОВ «ВБК «Аквілон» позивач надав суду копії загальних журналів робіт № 1, № 2/09-2012, № 4/08.2012 (у журналах зазначено назву будівельної організації ТОВ «ВБК «Аквілон»), а також актів огляду прихованих робіт. У зазначених журналах містяться записи про хід виконання робіт ТОВ «ВБК «Аквілон», у тому числі, записи про зауваження та про заборону виконання робіт, передбачених договором підряду від 04 вересня 2012 року № 2012/04-09 до отримання проекту (робочої документації).

До матеріалів справи також приєднані звіти з поточного контролю щільності насипного ґрунту на ділянці реконструкції дощової каналізації. Згідно вказаних звітів відповідний контроль здійснювало ПП «НПФ «Супремум Еко-С» на замовлення ТОВ «ВБК «Аквілон».

З приєднаних до матеріалів справи доказів вбачається, що інша частина робіт, оплачених позивачем, не виконувалася ТОВ «ВБК «Аквілон» або не була прийнята замовником у зв'язку з неналежною якістю.

Так, до матеріалів справи приєднаний висновок експертного дослідження № 2462 від 14 лютого 2013 року, складений Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України. У вказаному висновку відображені результати проведення будівельно-технічного дослідження незакінчених будівельних робіт з реконструкції дощової каналізації, системи дренажу і асфальтобетонного покриття на території за адресою: м. Сімферополь, вул. Об'їзна дорога Ялта-Євпаторія, 20, які проводяться за договорами підряду, укладеними із ТОВ «ВБК «Аквілон».

У висновку експертного дослідження № 2462 від 14 лютого 2013 року зазначено інформацію про обсяг, якість і вартість робіт, які були виконані та прийняті позивачем та про обсяг, якість і вартість робіт виконаних робіт, які не прийняті замовником.

Згідно вказаного висновку експертне дослідження було проведене на основі договірної і виконавчої документації, робочого проекту, а також огляду об'єкта будівництва.

Оцінивши зазначені письмові докази за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вони підтверджують укладення договорів від 09 липня 2012 року № 2012/09-07, від 04 вересня 2012 року № 2012/04-09 та від 21 вересня 2012 року № 2012/21-09 з метою досягнення обумовлених у них результатів. Також матеріалами справи підтверджується фактичне виконання частини робіт, передбачених зазначеними договорами.

Відтак, висновок податкового органу про те, що договори підряду були укладені між ТОВ «ІТЦ» та ТОВ «ВБК «Аквілон» без мети їх фактичного виконання, колегія суддів вважає необґрунтованими.

З наведених підстав колегія суддів вважає також необґрунтованим висновок відповідача про те, що ТОВ «ІТЦ» неправомірно задекларувало податковий кредит та витрати по правовідносинах із ТОВ «ВБК «Аквілон».

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ІТЦ», суд першої інстанції посилався на те, що позивач не надав доказів виконання ТОВ «ВБК «Аквілон» робіт у обсязі, який би відповідав розміру задекларованого податкового кредиту.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ВБК «Аквілон» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 3731401 грн. 00 коп., в той час як вартість виконаних робіт, згідно актів, складає 1180481 грн. 00 коп.

На переконання суду першої інстанції, формування податкового кредиту та витрат, за відсутності первинних фінансово-господарських документів, які б підтвердили факт отримання результатів робіт від ТОВ «ВБК «Аквілон», є неправомірним.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованим.

Правила формування податкового кредиту визначені у Податковому кодексі України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як раніше зазначалося, відповідно до умов договорів підряду від 09 липня 2012 року № 2012/09-07, від 04 вересня 2012 року № 2012/04-09 та від 21 вересня 2012 року № 2012/21-09 оплата робіт здійснювалася шляхом перерахування авансових платежів.

Згідно з матеріалами справи, а також актом перевірки від 16 грудня 2013 року № 10704/10/22.7/34309090 ТОВ «ІТЦ» перерахувало ТОВ «ВБК «Аквілон» у якості передплати 3731401 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 696897 грн. 00 коп.

Податковий кредит по правовідносинах із ТОВ «ВБК «Аквілон» позивач задекларував за першою з подій, передбачених п. 198.2 ст. 198 ПК України, якою у даному випадку було списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Дії платника податку у разі, якщо після декларування податкового кредиту, настають обставини, які впливають на його розмір, визначені у ст. 192 ПК України.

Згідно з п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Таким чином, повернення суми передплати є підставою для коригування податкового кредиту, а не для визнання незаконним його декларування.

Відповідно до абз. «б» пп. 192.1.1 п.192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Зазначена норма права вказує на те, що коригування податкового кредиту відбувається у тому податковому періоді, протягом якого був проведений перерахунок.

На виконання вимог ухвали суду від 19 січня 2017 року представник позивача надала додаткові пояснення, у яких зазначила, що вартість оплачених, проте не виконаних ТОВ «ВБК «Аквілон» робіт на даний час не повернута, у зв'язку з чим коригування податкового кредиту не здійснювалося.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІТЦ» зверталося до суду з позовними заявами про стягнення з ТОВ «ВБК «Аквілон» суми передплати. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року у справі № 904/3600/13 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ВБК «Аквілон» на користь позивача переплату у сумі 249224 грн. 81 коп. та відмовлено у стягненні переплати у сумі 1834 грн. 01 коп. у зв'язку з тим, що роботи були прийняті позивачем за актом приймання виконаних робіт за грудень 2012 року. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року у справі № 904/3599/13 стягнуто з ТОВ «ВБК «Аквілон» на користь позивача переплату у сумі 581280 грн. 73 коп. у зв'язку з припиненням відповідачем робіт за договором підряду № 2012/09-07. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року у справі № 904/3598/13 відмовлено у стягненні з ТОВ «ВБК «Аквілон» на користь позивача переплати у сумі 363931 грн. 64 коп., у зв'язку з тим, що роботи були прийняті позивачем за актом приймання виконаних робіт за грудень 2012 року.

Разом з тим, зазначені судові рішення, згідно додаткових пояснень позивача, залишаються невиконаними.

Таким чином, у період, що був предметом перевірки (липень-листопад 2012 року) у ТОВ «ІТЦ» не виникало обов'язку здійснювати коригування податкового кредиту по правовідносинах із ТОВ «ВБК «Аквілон». Перевірка правомірності дій позивача щодо коригування податкового кредиту у інших періодах, ніж охоплених актом перевірки від 16 грудня 2013 року № 10704/10/22.7/34309090, виходить за межі предмету доказування у даній справі.

Висновок про неправомірність декларування позивачем податкового кредиту у розмірі 696897 грн. 00 коп. суд першої інстанції обґрунтував також тим, що податкові накладні ТОВ «ВБК «Аквілон» були підписані іншими особами, ніж керівник підприємства, а підтвердження повноважень таких осіб на підписання податкових накладних у матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 201.2 п. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

На час виникнення спірних правовідносин форма податкової накладної та порядок її заповнення були затверджені наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений вказаним наказом, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Таким чином, податкова накладна підписується особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, а не обов'язкового керівником підприємства.

Під час проведення перевірки ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим не ставила під сумнів повноваження осіб, які підписали податкові накладні ТОВ «ВБК «Аквілон». Підстави вважати, що відповідні податкові накладні були підписані не уповноваженими особами у суду першої інстанції також були відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи суду першої інстанції щодо недоліків у оформленні податкових накладних.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ІТЦ» у частині скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, колегія суддів виходить з того, що сума коштів, віднесених позивачем до складу витрат, дорівнює вартості (без податку на додану вартість) тієї частини робіт, яка була виконана ТОВ «ВБК «Аквілон» та прийнята позивачем.

Згідно з п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), не включається до складу витрат.

Як раніше зазначалося, матеріалами справи підтверджується виконання ТОВ «ВБК «Аквілон» робіт вартістю 1180481 грн. 00 коп. (сума без податку на додану вартість - 932978 грн. 20 коп.) До витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, позивач відніс 932978 грн. 20 коп.

Відтак, сума витрат по правовідносинах із ТОВ «ВБК «Аквілон» була визначена і задекларована позивачем у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що адміністративний позов ТОВ «ІТЦ» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим від 27 грудня 2013 року № 0016782270 та № 001672270 є законним, обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 28 листопада 2016 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не вірно встановив фактичні обставини справи, надав не належну оцінку дослідженим доказам та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «ІТЦ» задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міністерства доходів і зборів в Автономній республіці Крим від 27 грудня 2013 року № 0016782270 та № 001672270.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Постанова складена у повному обсязі 07 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С