Постанова № 64568698, 08.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 487/6376/16-п 08.02.2017 08.02.2017 08.02.2017

Номер провадження: 33/784/61/17

.

Провадження: № 33/784/61/17 Суддя суду першої інстанції: Агєєва Л.І.

Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Суддя апеляційного суду: Маркова Т.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

судді - Маркової Т.О.

за участю секретаря - Клімової Л.В.

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 січня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, непрацюючий, проживає в АДРЕСА_1,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік; постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 275 грн. 60 коп. в дохід держави,

в с т а н о в и в :

В постанові суду першої інстанції вказано, що водій ОСОБА_2 29.10.2016 року о 16.00 год. по вул. Юстінград в с. Соколівка Жашківського району Черкаської області керував автомобілем «DAEWOO» державний номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. В присутності двох свідків відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

При цьому апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає закону, матеріалам та обставинам справи.

Стверджує, що при вирішенні справи суд не дотримався вимог ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, оцінив докази однобічно, розглянув адміністративну справу без виклику ОСОБА_2

Вважає, що дані протоколу, письмові пояснення свідків, рапорт працівника поліції за своїм змістом не відповідають дійсним обставинам справи.

Апелянт вказує на порушення п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп'яніння від 09.11.2015 року № 1452/735, яке на його думку полягає в тому, що працівник поліції залучив двох свідків, які є членами громадського формування, а тому є підпорядкованими особами та не могли бути залучені в якості свідків.

Також стверджує, що в порушення вищезазначеної Інструкції працівник поліції не пропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спецзасобу на місці зупинки автомобіля, а відразу наполягав проїхати до медичного закладу, який розташований більше чим за 100 км від зупинки.

Крім того вказує на порушення п. 7, 8 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення від 06.11.2015 року № 1376, яке полягає у неврученні ОСОБА_2 копії протоколу.

Вказує на те, що місце вчинення правопорушення в протоколі визначено неправильно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних обставин.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій зобов'язаний на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, підтверджується наступними зібраними та дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серія АП1 № 217910 від 29.10.2016 року, складеного відносно ОСОБА_2, він 29.10.2016 року о 16.00 годині по вул. Юстінград в с. Соколівка Жашківського району Черкаської області керував автомобілем автомобілем «DAEWOO» номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини). Відмовився проходити в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків.

Зазначено, що вказаними діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).

Протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 296 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

В протоколі відсутні виправлення чи дописки, про які стверджує апелянт.

Факт відмови водія ОСОБА_2 на вимогу патрульних поліцейських пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння підтверджений письмовими поясненнями двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Так, з пояснень вказаних осіб вбачається, що в їх присутності водій автомобіля «DAEWOO Sens» д/н/з НОМЕР_3 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, при цьому поводив себе агресивно, від нього відчувався різкий запах алкоголю (а.с. 2, 3).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є членами громадського формування с. Соколівка з охорони громадського порядку. Відповідно до Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 № 1835-III координацію діяльності таких формувань здійснюють місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Громадські формування знаходяться у взаємодії з правоохоронними органами, а не у підпорядкуванні. Цим спростовується твердження апелянта стосовно неправомірності залучення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості свідків.

Таким чином документальне оформлення події проведено з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає крім керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Отже вчинення особою хоча би одного з вищевказаних діянь є грубим порушенням безпеки дорожнього руху та тягне за собою передбачену законом адміністративну відповідальність.

Дії правопорушника ОСОБА_2 полягають в ухиленні (відмові) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння і є порушенням п. 2.5. Правил дорожнього руху України та утворюють склад адміністравтиного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відмовився надавати пояснення по суті порушення під час оформлення події, відмовився підписувати протокол. ОСОБА_2 не скористався своїм правом прийняти участь у розгляді справи в суді першої інстанції для того, щоби надати пояснення. Також апеляційний суд приймає до уваги той факт, що ОСОБА_2 раніше вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 6).

На переконання апеляційного суду вказані факти свідчать про обізнанінсть ОСОБА_2 стосовно неправомірності своїх дій та бажання уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.

Є необгрунтованим твердження апелянта стосовно порушення судом першої інстанції його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 двічі викликався до суду першої інстанції - 14 грудня та 23 грудня 2016 року. Повістки направлялися на вказану в протоколі адресу (АДРЕСА_1). Ця адреса збігається із адресою, зазначеною самим апелянтом в його апеляційній скарзі (а.с. 12, 13, 18).

Тобто на момент розгляду справи суд першої інстанції мав підтвердження належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи, а тому оскільки ст. 130 КУпАП не входить до переліку статей, передбачених ч. 2 ст. 268 КУпАП, за якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, суд першої інстанції прийняв законне рішення про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2

Стягнення за адміністративне правопорушення накладено з урахуванням загальних правил, визначених в ст. 33 КУпАП та в межах строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Стягнення обране в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всі інші доводи апелянта на законність постанови не впливають.

Таким чином, в ході апеляційного перегляду твердження апелянта щодо неповного та необ'єктивного розгляду, порушення судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм, свого підтвердження не знайшли. Оскаржуване рішення є законним, обгрунтованим та вмотивованим, а тому апеляційний суд не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 січня 2017 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Миколаївської області Т.О. Маркова