Ухвала суду № 64567786, 08.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 153/1334/16-ц Провадження № 22-ц/772/390/2017Головуючий в суді першої інстанції Дзерин М. М.Категорія 27Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

головуючого судді Голота Л.О.

суддів Кучевського П.В., Рибчинського В.П.

при секретарі Топольська В.О.

за участю представника позивача Ткач Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Сокуренко Н.В. на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.12.2016 року -

встановила:

01.11.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Станом на 12 жовтня 2016 року прострочена заборгованість відповідача становить 14594, 54 грн., яка складається з: 6960,16 - тіло кредиту, 1748,81 -нараховано відсотків за користуванням кредитом, 3864.40 грн. - нараховано пені за прострочення зобов'язання, 850, 00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 671,17 грн. - штраф (процентна складова). Добровільно повертати борг відповідач не бажає, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.12.2016 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 травня 2011 року в сумі 14 594,54 гривень відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Сокуренко Н.В. подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції зазначає те, що суд не взяв до уваги, що строки позовної давності позивачем пропущено не було, а надані Банком докази є допустимими та належними на підтвердження факту надання відповідачу кредиту у розмірі 8 000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «Приватбанк» підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з»явилась про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. У задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи відмовлено з підстав відсутності доказів про поважність причин неявки.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Завданням апеляційного провадження є перегляд за апеляційною скаргою справи і судового рішення на предмет правильності встановлення судом першої інстанції обставин у справі та застосування норм права.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлені наступні обставини.

04 травня 2011 року між позивачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_6 укладений договір №б/н, згідно якого останній було видано заробітну картку(а.с.10).

Відповідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду від 10 жовтня 2010 року встановлено, що вона була підписана ОСОБА_6 (а.с.11).

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04 травня 2011 року станом на 12 жовтня 2016 року у відповідача прострочена заборгованість становить на загальну суму 14594, 54 грн., яка складається з: 6960,16 - тіло кредиту, 1748,81 -нараховано відсотків за користуванням кредитом, 3864.40 грн. - нараховано пені за прострочення зобов'язання, 850, 00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи: 500,00 грн. - фіксована частина; 671,17 грн. - процентна складова (а.с.6-9).

Підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначає те, що позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано суду достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт надання кредиту за договором б/н від 04 травня 2011 року ОСОБА_3 у сумі 8000 гривень 00 копійок.

Зважаючи на викладене, колегія суддів відхиляє заперечення апелянта щодо безпідставного застосування судом строків позовної давності, оскільки суд відмовив у позові з інших підстав. Заява про застосування строків позовної давності відповідачем до суду не подавалась та судом першої інстанції не розглядалась.

Посилання апелянта на те, що надані позивачем докази є належними та допустимими та доводять як і факт укладення договору, так і факт отримання відповідачем кредитних грошових коштів колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04.05.2011 року ОСОБА_6 погодилась з тим, що ця заява разом із Пам»яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею і банком Договір про надання банківських послуг.

Стаття 6 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринкових послуг» ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначає умови, які має містити договір про надання фінансових послуг( банківських послуг). Так, серед іншого, у договорі про фінансові послуги має бути зазначено найменування фінансової операції та права і обов»язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Із змісту анкети-заяви, підписаної відповідачем, слідує, що ОСОБА_6 просила Банк надати їй послугу - зарплатна картка.

Доказів того, що відповідач отримала кредитну картку, подавала заяву про надання їй кредитного ліміту чи взяла на себе будь-які кредитні зобов»язання Банком надано не було.

Посилання апелянта на порушення відповідачем відповідних пунктів Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку ( далі Умов та правил), які були подані разом з позовною заявою та які, як стверджує апелянт являються невід»ємною складовою Договору, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що із змісту наданих Банком Умов та правил вбачається, що у даній редакції цей документ не міг існувати на час підписання ОСОБА_6 анкети-заяви, а отже не доводить про порушення відповідачем конкретних умов договору.

Так, пункт 1.1.7.58 Умов та правил визначає дії, які зобов»язаний вчинити клієнт у зв»язку з анексією АР Крима./ а.с. 28/

Загальновідомим є той факт, що АР Крим була анексована протягом березня 2014 року, а отже Умови та правила, які надані позивачем не могли існувати у даній редакції станом на 04.05.2011 року - дату підписання анкети-заяви.

Умови та правила у редакції, що існували на час укладення договору та із змістом яких було ознайомлено відповідача Банком надано не було.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до п.2 ст.303 ЦПК України колегія суддів відхиляє посилання апелянта на виписку про рух коштів за рахунком, як на доказ видачі Банком відповідачу кредитних коштів та на довідку про зміну умов кредитування, оскільки дані документи, як докази до суду першої інстанції позивачем не подавались та їх неподання не було зумовлено поважними причинами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 14 Постанови від 24.10.2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а відтак не дають підстав для висновку про незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Сокуренко Н.В. відхилити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.12.2016 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.О. Голота

Судді П.В. Кучевський

В.П. Рибчинський