Рішення № 64563840, 06.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Шумко А.В.

№22-ц/796/2497/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №752/15426/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря Гоін В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Артеменка ПетраМиколайовича на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача та стягнення суми коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 170 473 ) грн.. 96 коп. в тому числі: - 100 118 ) грн.. 26 коп. - грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1; 65 977 грн. 93 коп. - інфляційних збитків та 4 377 грн. - 3% річних.

В мотивування вимог посилалася на те, що 11.04.2014 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Ялтинської філії ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір на відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1.

В той же день нею були внесені кошти в сумі 139 651,00 гривень на відкритий нею картковий рахунок НОМЕР_2, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 11.04.2014 року. На даний час загальний залишок коштів на її картковому рахунку становить 100118,26 гривень, що підтверджується випискою по рахунку.

З метою отримання коштів з карткового рахунку, вона неодноразово зверталася до відповідача з відповідними заявами, проте, банк до теперішнього часу не повернув кошти, з у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016року позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 100 118 грн. 26 коп., що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1, інфляційні збитки в сумі 65 977 грн. 93 коп. та три проценти річних в сумі 4 377 грн., 77 коп, а всього - 170 473 грн.. 96 коп. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» - Артеменко П.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує, що суд неповно з'ясував обставину, за якої Банк не відмовляв ОСОБА_3, в отриманні нею коштів з карткового рахунку, останні могли бути видані особисто Позивачу за умови надання нею додаткових документів від АНО «Фонд захисту вкладників».

Вимога Банку щодо надання позивачем додаткових документів відповідає п.3.3.1 Регламенту взаємодії структурних підрозділів ПАТ «Укрсоцбанк» в процесі обслуговування клієнтів АР Крим та м. Севастополя, які звернулися за компенсаційним виплатами до Автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників», які затверджено 22.09.2016 року Рішенням Директора Департаменту банківської організації та методології.

Суд першої інстанції не з'ясував наявність у представників ОСОБА_3 повноваження на отримання грошових коштів з карткового рахунка.

Зазначив, що залишок коштів на картковому рахунку позивача НОМЕР_2 на момент ухвалення рішення по справі (06.04.2016 року) складав не 100118,26 грн., а складав 100055,41 грн., що є істотною обставиною справи щодо суми повернення та істотною обставиною при визначенні розміру інфляційних збитків та три проценти річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Уточнений залишок коштів на картковому рахунку на момент ухвалення рішення по справі підтверджується Довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» за №10.4-87/85-3999 від 21.09.2016 року.

Згідно встановлених тарифів Банк щомісячно знімає з карткового рахунку комісію за надання Позивачу послуг sms-банкінгу. Як результат, станом на момент отримання Банком копії рішення суду, залишок коштів на картковому рахунку позивача вже складав 100030,41 грн.

Крім того, позивач не звертався до Банку у квітні 2014 року із заявою про виплату готівкових коштів з його карткового рахунку. Заява позивача про повернення грошових коштів надійшла до установи Банка 16.03.2015 року.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Проте, в повній мірі з таким висновком суду погодитися неможливо, з огляду на таке.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Ялтинської філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 13.10.2008р. укладено договір на відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1.

11.04.2014 року ОСОБА_3 були внесені кошти в сумі 139 651,00 гривень на відкритий нею картковий рахунок НОМЕР_2, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 11.04.2014 року.

Наразі, загальний залишок коштів на її картковому рахунку становить 100 118,26 гривень, що підтверджується випискою по рахунку.

29.06.2015 року позивачем отримано довідку з Автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників» про неотримання позивачем компенсації та надано службовим особам відповідача.

16.03.2015 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявами, в яких просила видати через касу грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_2 в сумі 100 115,91 грн, надати їй копію укладеного з нею договору. Зазначені заяви відповідачем отримані 16.03.2015р.

Листом від 03.12.2015 року № 17-290/96-21941 ПАТ «УКРСОЦБАНК» визнає, що рахунок № НОМЕР_1 належить позивачу, проте повідомляє, що термін дії картки, випущеної до вказаного рахунка, закінчився та відмовляється повертати наявні на вказаному картковому рахунку кошти.

Зобов'язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, визначених законом як юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Так, відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини перша, друга статті 1067 ЦК України).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищезазначене, встановлені судами фактичні обставини, та наявність зобов'язальних відносин між ОСОБА_3 та банком, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з банку суми вкладу у розмірі 100 118 грн. 26 коп., на підставі статей 1066, 1068 ЦК України.

Однак суд дійшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі в частині стягнення грошових сум на підставі статті 625 ЦК України, оскільки зазначена стаття передбачає нарахування процентів та індексу інфляції на суму боргу за весь час прострочення з моменту вимоги кредитора про повернення вкладу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 року у справі № 6-352цс16.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 звернулась до банку про повернення банківського вкладу 16.03.2015 року (а.с.5), то саме з цього моменту підлягають нарахуванню проценти та індекс інфляції на суму боргу на підставі статті 625 ЦК України, а тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення грошових сум на підставі статті 625 ЦК України підлягає зміні.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 24 328 грн. 72 коп. інфляційних збитків та 3 % річних у розмірі 1 637 грн. 55 коп. (100 118,26 грн. х 3 х199 днів (з 17.03.2015 року по 30.09.2015 року) : 365 : 100 = 1 637 грн. 55 коп.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Умовами ч.1 ст. 88 ЦПК України визначено, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, рішення суду в частині стягнення судових витрат з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь держави слід змінити та зменшити суму присудженого судового збору з 1 704 грн. 74 коп. до 1 260грн. 85 коп.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

При цьому послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє , використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначено статтями 3, 5 Закону України «Про судовий збір».

У пункті 7 частини першої статті 5 Закону було передбачено, що споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору.

Проте, Законом України від 22 травня 2015 № 484-VIIІ, який набрав чинності 1 вересня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та викладено статтю 5 цього Закону в новій редакції, у якій звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом 15.09.2015 року, тобто на момент чинності статті 5 Закону України «Про судовий збір» у новій редакції, якою не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, то правові підстави для звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_3 відсутні.

Така ж думка була висловлена Верховним Судом України в ухвалах від 16 січня 2016 року у справі №6-3084ц15, від 29.01.2016 року №6-209ц16, від 03.02.2016 року №6-228ц16, від 09.02.2016 №6-36ц16 та від 01.03.2016 року №6-484ц16.

Отже, з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 443,89 грн.

З позивача ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 488 ,28 грн. за подання апеляційної скарги

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення в частині стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» 3 % річних, інфляційних втрат та судового збору.

Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 інфляційних збитків в сумі 65 977 грн. 93 коп., трьох процентів річних в сумі 4 377 грн. 77 коп. та судового збору у розмірі 1 704 грн. 74 коп. змінити зменшивши розмір інфляційних збитків з 65 977 грн. 93 коп. до 24 328 грн. 72 коп., трьох процентів річних з 4 377 грн. 77 коп. до 1 637 грн. 55 коп.та судового збору з 1 704 грн. 74 коп. до 1 260 грн. 85 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 488 гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання позову у розмірі 443 грн. 89 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді