Ухвала суду № 64563838, 06.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Волошин В.О.

№22-ц/796/2472/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №761/25684/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря Гоін В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Ковальова Віктора Михайловича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Трейд» до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», ОСОБА_1 про визнання зобов'язання припиненим

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк». Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Трейд» про визнання зобов'язання припиненим,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ТОВ «Карго-Трейд» та ОСОБА_1 звернулися до суду із зустрічними позовами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року - зустрічні позовні заяви ТОВ «Карго-Трейд» та ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою позивачів.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та зупинити провадження у справі до розгляду справи № 927/948/16 за заявою ліквідатора боржника ТОВ «Карго-Трейд» про порушення справи про банкрутство, що перебуває у провадженні Господарського суду Чернігівської області, посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Вказує на те, що судом першої інстанції було грубо порушено норми процесуального права, зокрема застосовано п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України після розміщення оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Трейд» на сайті Вищого господарського суду України 27.10.2016 року та всупереч ч. 2 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не застосовано п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України.

Необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі.

Факти встановлені в справі № 927/948/16 будуть мати преюдиційне значення для справи № 761/25684/14-ц, що підтверджує існування тісного матеріально- правового зв'язку між ними, тому дані обставини зумовлюють зупинення провадження по справі №761\25684\14-ц.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовні заяви без розгляду, суд виходив з того, що позивачі - ТОВ «Карго-Трейд» та ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 01.08.2016 року та 03.11.2016 року не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяву про розгляд справи у їх відсутність не направляли.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Як убачається з матеріалів справи, суд повідомляв позивачів ТОВ «Карго-Трейд» та ОСОБА_1 про судові засідання, призначені на 01.08.2016 року та 03.11.2016 року.

Проте, до суду повернулися конверти з відміткою «За зазначеною адресою не знаходиться». (а.с.195,208)

Згідно ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Отже, суд, дотримуючись вимог процесуального законодавства, здійснював виклик позивачів за вказаною ними адресою.

Стаття 129 Конституції України визначає, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Системний аналіз п.3 частини першої ст. 207 ЦПК України та положень ст. 169 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже , колегія дійшла висновку, що ухвала суду постановлена у відповідності до норм процесуального закону, а доводи апелянта про те, що у разі неявки сторін у судові засідання суд мав би зупинити провадження у справі - є надуманими та не містять правового обґрунтування.

Відповідно до ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції її постановлено з додержанням вимог закону.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав до її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218,312-315,317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді