Ухвала суду № 64562611, 01.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 876/10239/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Борсук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року в адміністративній справі № 803/1565/16 за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив: визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205050700/2016/00411 від 12.10.2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням неправомірно відмовлено у пропуску через митний кордон України транспортного засобу марки «Mersedes-Benz» Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1, у зв'язку з ввезенням, на думку митниці, товарів комерційного призначення без сплати відповідних митних платежів, оскільки всі пасажири транспортного засобу перевозили товар не більше ніж на 500 Євро та не важче 50 кг, як того вимагає частина перша статті 374 Митного кодексу України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Волинська митниця ДФС, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи, при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що транспортний засіб позивача заїхав на митний пост «Устилуг» по зеленому коридору і під час прийняття документів до митного оформлення та внесення інформації до ПІК «Інспектор-2006», АСАУР згенеровано ризик щодо багаторазового перетину вказаним автомобілем митного кордону. Автомобіль було переведено на червоний коридор та здійснено його повний митний огляд, за результатом якого встановлено наявність товару в наступній кількості: легінси 764 шт., чоловіча спідня білизна 648 шт., шкарпетки 2220 шт., бюстгальтери 634 шт., чулки 360 шт., жіноча білизна 1680 шт., які переміщувалися в вантажному відсіку в мішках, коробках та добре зв'язаних тюках. Під час усного опитування пасажирів з'ясувалося, що вони не орієнтуються стосовно інформації про товар. Таким чином, митниця вважає, що автомобілем позивача перевозився товар комерційного призначення без сплати відповідних митних платежів, що стало підставою для винесення спірної картки відмови.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 12 жовтня 2016 року о 07 год. 18 хв. ОСОБА_2 разом з 8 пасажирами в'їхав на автомобілі марки «Mersedes-Benz» Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1 на митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС через «зелений коридор». Надалі він був переведений у «червоний коридор», що підтверджується витягом з інформаційної бази ДФС.

За результатами проведеного огляду транспортного засобу посадовими особами митниці складено акт, у якому встановлено наявність товару в наступній кількості: легінси 764 шт., чоловіча спідня білизна 648 шт., шкарпетки 2220 шт., бюстгальтери 634 шт., чулки 360 шт., жіноча білизна 1680 шт., які переміщувалися в вантажному відсіку в мішках, коробках та добре зв'язаних тюках.

При цьому, як видно зі змісту цього акта, та наданих фактур, кожним пасажиром та водієм перевозилося товару не більше ніж на 500 євро.

Проте, ОСОБА_2 було відмовлено у пропуску через митний кордон України транспортного засобу, у зв'язку з порушенням вимог частини першої статті 364 Митного кодексу України, про що винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205050700/2016/00411 від 12.10.2016 р.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що Волинська митниця ДФС не навела суду доказів того, що вказаний товар перевозився для комерційного використання.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Відповідно до частини першої статті 374 Митного кодексу України (далі - МК України) товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.

Частиною другою статті 374 МК України визначено, що норма частини першої цієї статті застосовується у разі, якщо особа, яка ввозить товари на митну територію України, в'їжджає в Україну не частіше одного разу протягом однієї доби. З метою забезпечення дотримання цієї умови посадові особи органів охорони державного кордону, які здійснюють паспортний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України, безпосередньо в процесі здійснення такого контролю інформують посадових осіб органів доходів і зборів про громадян, які в'їжджають в Україну частіше одного разу протягом однієї доби. У разі якщо товари в обсягах, що не перевищують обмежень, встановлених у частині першій цієї статті, ввозяться на митну територію України особою, яка в'їжджає в Україну частіше одного разу протягом однієї доби, такі товари підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що вищезазначений автомобіль та пасажири перетинали митний кордон не частіше одного разу на добу, а вартість товарів, що перевозилася становить менше ніж 500 євро на кожного з 9 громадян на яких виписані відповідні фактури, кількість товару, яка зазначена у фактурах відповідає фактичній кількості, яка встановлена за результатом митного огляду про що складений відповідний акт та не заперечується представником митниці. Вищезазначене підтверджується витягами з інформаційних баз даних митниці та копіями фактур.

Враховуючи вищенаведене та те, що доводи відповідача, що товар перевозився громадянами (зокрема, позивачем) для комерційних потреб не підтверджується жодними доказами, колегія суддів вважає, що ні позивач, ні його пасажири, переміщуючи товар через митний кордон України, не порушили вимог статті 374 МК України, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правових підстав для винесення спірної картки відмови не було.

За таких обставин, розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року в адміністративній справі № 803/1565/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 06 лютого 2017 року.