Ухвала суду № 64562530, 01.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 р. Справа № 876/9881/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І.О.

з участю: секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Прикарпатжитлобуд» на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі №809/2938/14 за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано - Франківську до закритого акціонерного товариства «Прикарпатжитлобуд» про стягнення заборгованості в сумі 79 147 гривень 31 коп.,

УСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано - Франківську звернулося до Івано - Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства «Прикарпатжитлобуд», яким просить стягнути з закритого акціонерного товариства «Прикарпатжитлобуд» на користь позивача заборгованість по відшкодуванню витрат на доставку та виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, в сумі 79 147 гривень 31 коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що закрите акціонерне товариство «Прикарпатжитлобуд» в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано - Франківську зареєстрований як юридична особа та відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України, оскільки ст. 14 Закону визначає відповідача страхувальником. Згідно з п. 6.8 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» підприємства щомісячно до 25 - го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Проте, добровільно, в строки, встановлені законодавством, борг відповідачем не сплачено, а тому він підлягає стягненню в примусовому порядку.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. У поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, суд при прийняті рішення не врахував вимоги розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а саме: позивач не надсилав ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» вимогу про сплату недоїмки по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 79 147 гривен 31 коп. за період з 01 квітня 2014 року по 01 червня 2014 року. Тому вважає, що відповідно до чинного законодавства України єдиним документом, що підтверджує наявність заборгованості у відповідача є узгоджена вимога Управління Пенсійного фонду України в м. Івано - Франківську. Однак така вимога до матеріалів справи позивачем не долучена.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання представників не направили, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому, від осіб, які беруть участь у справі відсутні клопотання про розгляд справи за їх участі.

У зв'язку з цим справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, а керуючись ст. ст. 41, 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності представників осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачується одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць. При цьому, відповідачем не надано доказів щодо сплати ним заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Отже, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати органу Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, що здобули стаж, який дає право на даний вид пенсії.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що закрите акціонерне товариство «Прикарпатжитлобуд» (код ЄДРПОУ 05423969) зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано - Франківську, як юридична особа, та відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України, оскільки ст. 14 Закону визначає відповідача страхувальником.

Листами від 12 березня 2014 року та 16 травня 2014 року відповідача повідомлено про зобов'язання за фактичними витратами на виплату та доставку пільгових пенсій у зазначеній сумі, що підтверджується розрахунками суми відшкодувань фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

За період з 01 квітня 2014 року по 01 червня 2014 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам в розмірі 79 147 гривень 31 коп.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 1 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до приписів пунктів 6.4, 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України №21 - 1 від 19 грудня 2003 року, Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20 - го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах

із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі

роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Обов'язок підприємств, які використовували найману працю на роботах

із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2, затвердженим Кабінетом Міністрів України, відшкодовувати фактичні витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайнятті на вищевказаних роботах, введено пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тобто, відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодуванню підлягали лише пенсії, призначені за пунктами «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Із набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2004 року витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійного фонду України після 01 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Оскільки відповідачем не надано суду нових доказів, обставини, на які посилається відповідач на обґрунтування доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України в м. Івано - Франківську суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.п. «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Прикарпатжитлобуд» - залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі №809/2938/14 за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано - Франківську до закритого акціонерного товариства «Прикарпатжитлобуд» про стягнення заборгованості в сумі 79 147 гривень 31 коп. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Повний текст ухвали виготовлено 06 лютого 2017 року.