Ухвала суду № 64562472, 01.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 р. Справа № 876/8080/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника апелянта Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» (далі - ТзОВ «ЛКПФ») звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області ( далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003611402 від 29.08.2016 року про застосування штрафних санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та зобов'язання здійснити перерахунок нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті за період з 08.02.2016 року по 08.06.2016 року по контракту № 02-ZED від 18.12.2015 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року позов задоволений.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач - ГУ ДФС у Волинській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Волинській області зазначає, що датою надходження виручки в іноземній валюті є дата надходження коштів на поточний рахунок резидента. Вказує на те, що валютна виручка позивача надійшла з порушенням встановленого законодавством терміну, а висновок на продовження терміну розрахунків не видавався.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу.

Представник позивач ТзОВ «ЛКПФ» в судове засідання не з'явився про дату, місце і час судового розгляду був належним чином повідомлений. Суд ухвалив провести розгляд за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області у період з 03.08.2016 року по 09.08.2016 року проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ЛКПФ» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно інформації ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» від 09.06.2016 року № 086-06/1221, від 07.07.2016 року №086-06/1446 по контракту №02-ZED від 18.12.2015 року за період з 18.12.2015 року по 09.08.2016 року.

За результатами перевірки був складений акт від 16.08.2016 року №354/03-20-14-02/38272943, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003611402 від 29.08.2016 року та застосовано штрафні санкції (пеню) за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 50892,64 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що зазначене в акті перевірки запізнення в зарахуванні еквіваленту іноземної валюти на поточний рахунок викликане не бездіяльністю підприємства або невчасним розрахунком контрагента, а невірним трактуванням перевіряючими та обслуговуючого банку понять - «дата надходження валютної виручки» та «дата розподілу частини виручки, що вже надійшла резиденту після її обов'язкового продажу на поточний рахунок резидента».

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної митної декларації) продукції, що експортується.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші

строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 04.12.2015 року №863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у період з 05.12.2015 року по 04.03.2016 року здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 року №9140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у період з 05.03.2016 року по 08.06.2016 року здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Пунктом 2 постанови Правління Національного банку України від 03 березня 2016 року № 140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» (далі - розподільчий рахунок). Не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок уповноважений банк зобов'язаний без доручення клієнта здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті в розмірі 75% (після набрання сили Постанови НБУ №342 від 07.06.2016р. - 65%) відсотків.

Пунктом 5.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція), визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України. Кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентом, зараховуються на поточні рахунки резидентів - юридичних осіб через розподільчі рахунки (п. 5.3 Інструкції).

Відповідно до п. 1.8 Інструкції банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року за N 280, розподільчі рахунки є рахунками виключно суб'єктів господарювання, на яких знаходяться кошти таких суб'єктів - клієнтів банку (Клас 2 - Операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами), підклас 26 "Кошти клієнтів банку", підклас 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання").

З огляду на вищезазначене, аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (розподільчий рахунок) є частиною поточного рахунку підприємства, але з спеціальним режимом використання, відповідно, день надходження грошових коштів на нього в іноземній валюті є датою надходження валютної виручки, як виручки резидента в розумінні ст. 1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Подальший обов'язковий продаж частини валютної виручки банком без згоди клієнта є порядком розподілу цієї виручки, яка здійснюється, згідно нормативних актів НБУ, який не впливає на дату надходження цих коштів на рахунок резидента від нерезидента.

Відтак, фактичне надходження валютної виручки від здійснення зовнішньоекономічної діяльності на розподільчий рахунок резидента в уповноваженому банку відбувається на декілька днів раніше від дати її продажу та зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок резидента, що підтверджується виписками банку (а.с. 37-71); зарахування на поточний рахунок гривневого еквіваленту від обов'язкового продажу частини валютної виручки, яка надходить на розподільчий рахунок резидента, залежить від операційної діяльності уповноваженого банку, тобто від термінів, напротязі яких банк здійснить продаж валюти на міжбанківському валютному ринку та не впливає на дату фактичного зарахування коштів, що надійшли від нерезидента на поточний рахунок резидента-юридичної особи.

Тобто, розподільчі рахунки підприємств в установах банку нерозривно пов'язані з поточними рахунками та не можуть відкриватись без відкриття поточних рахунків і функціонувати самостійно від них. Розподільчі рахунки призначені виключно для цілей внутрішньобанківського аналітичного бухгалтерського обліку і виконують суто технічну функцію контролю чи розподілу коштів підприємства, що зараховуються на його поточний рахунок.

Такі висновки суду першої інстанції є цілком правильними, обґрунтованими і ґрунтуються на Законі.

Доводи апелянта, що датою зарахування коштів в іноземній валюті є дата перерахування коштів з розподільчого на відповідний поточний рахунок підприємства є помилковими, оскільки датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок, а подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у справі № 803/1329/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді Т.В. Онишкевич

Р.Б. Хобор

ухвала складена в повному обсязі 03.02.2017 року