Ухвала суду № 64562464, 01.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 876/6531/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В , Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

01.07.2016 року Львівський міський центр зайнятості звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення коштів в сумі 22 366,70 грн..

В обґрунтування вимог зазначає, що ОСОБА_2 після звільнення з податкового органу отримувала допомогу по безробіттю, проте за рішенням суду її поновлено на роботі з дати звільнення, а тому Головне управління ДФС у Львівській області, як роботодавець, має повернути позивачу зазначені виплати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2016 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Головного управління ДФС у Львівській області на користь Львівського міського центру зайнятості кошти в сумі 22 366 (двадцять дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 70 коп за наступними реквізитами: одержувач - Львівський міський центр зайнятості, банк - ГУ ДКСУ у Львівській області, ЄДРПОУ 25555035, МФО 825014, КЕКВ 2710 - повернення допомоги з безробіття ОСОБА_3 від ГУ ДФС у Львівській області.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем, Головним управлінням ДФС у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 будучи звільненою 12.02.2015 року з Головного управління Міндоходів відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України зареєструвалась 05.03.2015 року у Львівському міському центрі зайнятості з метою пошуку роботи.

Відповідно до наказу Львівського міського центру зайнятості ОСОБА_2 було надано статус безробітної 05.03.2015 і було призначено допомогу з безробіття та розпочато виплату допомоги з безробіття відповідно до п.п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Виплата допомоги по безробіттю була проведена за період з 13.03.2015 по 15.01.2016 у сумі 22 366,70 грн..

Наказом Головного управління ДФС у Львівській області від 20.01.2016 року №18-0 ОСОБА_2 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу інформаційної-політики управління комунікацій з 13.02.2015 року на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року .

Львівським міським центром зайнятості 18.02.2016 року скеровано до ГУ ДФС у Львівській області претензію про повернення коштів в суму 22 366,70 грн., яка залишена без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що роботодавець повинен відшкодувати центру зайнятості виплачені суми допомоги по безробіттю за весь період з моменту призначення такої допомоги і до моменту поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що є єдиною та достатньою умовою для такого відшкодування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Норми статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» надають Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Львівський міський центр зайнятості є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), що діє від імені Фонду відповідно до вищезазначеного законодавства та, зокрема, Положення про державну службу зайнятості України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 45 цього ж Закону, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 198 (далі Порядок) передбачено, що статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Також даним Порядком передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до пункту 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Із матеріалів справи встановлено, що сума виплаченого матеріального забезпечення безробітній ОСОБА_2 з 13.03.2015 року по 15.01.2016 року складає 22366 грн. 70 коп., відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача виплаченої допомоги по безробіттю та задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року у адміністративній справі № 813/2166/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 06.02.2017 року.