Рішення № 64545899, 25.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/1448/16-ц Головуючий у І інстанції Тетервак Н. А.Провадження № 22-ц/780/111/17 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 51 25.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Мережко М.В.,

суддів: Журби С.О., Суханової Є.М.,

секретар: Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 30 червня 2016 року у справі за позовом виконавчого органу Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області - орган опіки та піклування, в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

встановила:

У травні 2016 року виконком Олізарівської сільської ради, як орган опіки та піклування, звернувся до суду з позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_2,ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_4, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнення аліментів.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що подружжя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_7 є батьками малолітніх ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11. Сім»я проживає за адресою : АДРЕСА_1 , в будинку, який належав покійному батьку відповідача - ОСОБА_9.

Позивач зазначає , що м відповідачі , маючи чотирьох малолітніх дітей, батьки належним чином не виконують свої батьківські обов»язки. Батьки зловживають спиртними напоями, вихованням дітей не займаються, застосовують до дітей фізичну силу,замикають від дітей продукти харчування, внаслідок чого в пошуках їжі діти вимушені вчиняти крадіжки.

По місцю проживання батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 характеризуються негативно.

ОСОБА_10 учениця 6 класу, ОСОБА_8 учень 3 класу, ОСОБА_6 учениця 1 класу. Відповідно до характеристики зі школи діти проявляють інтерес до навчання, систематично виконують домашні завдання, мають охайний зовнішній вигляд, шкільним приладдям забезпечені частково. Батьки за дітьми не доглядають, вихованням не займаються, навчанням не цікавляться, батьківські збори не відвідують. У будинку для дітей не відведено окреме місце для навчання і відпочинку.

Відповідно до актів обстеження від 21 січня 2015 року , 30 липня 2015 року, 30 листопада 2015 року, 16 березня 2016 року , 28 березня 2016 року , 14 квітня 2016 року, від 25 квітня 2016 року, в будинку, де проживають відповідачі з дітьми, неналежні санітарно-гігієнічні умови, стіни сирі та чорні, їжа присутня, але діти вільного доступу до продуктів не мають.

Олізарівська сільська рада, як орган опіки та піклування, дійшла висновку, що в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_14, ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_16, слід позбавити батьківських прав їх батьків: батька - ОСОБА_2 та матір - ОСОБА_3, про що було прийнято рішення №6 від 17 червня 2016 року.

Позивач просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 - ОСОБА_3, та стягнути з них, з кожного, на користь дітей аліменти в розмірі 1\4 частини доходів щомісячно , але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку .

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 30 червня 2016 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_22, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_23, ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_24 Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 з кожного , на утримання дітей аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку(доходів), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 26 травня 2016 року і до повноліття кожної дитини . Накладено заборону на відчуження будинку.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про від мову у позові. В апеляційній скарзі посилалися на неповне з»ясування судом обставин , що мають значення для вирішення справи , зокрема судом не взято до уваги принцип п.6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року,за яким дитина не може бути розлучена із матір»ю, висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам, позивач не надав суду належних і допустимих доказів неналежного виконання відповідачами батьківських обов»язків, експлуатації дітей .

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі по справі не виконують своїх батьківських обов»язків по відношенню до своїх неповнолітніх дітей, не приділяють їм достатньо уваги, застосовують до дітей покарання, житлові умови є. незадовільними .

Однак такі висновки не відповідають обставинам і матеріалам справи .

Як видно із матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 29 березня 2008 року ( а.с. 15-16).

Подружжя має дітей -

ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_17 ( а.с. 11),

ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_18 ( а.с. 12),

ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_19 ( а.с. 13) ,

ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_20 ( а.с. 14) ,

ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_21 ( а.с. 107).

Проживає сім»я у будинку , який належав батьку ОСОБА_2 - ОСОБА_9 ( а.с. 37, 107) .

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов»язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім»ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов»язані піклуватися про здоров»я дитини,її фізичний,духовний та моральний розвиток. Батьки зобов»язані забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов»язані поважати дитину. Забороняється будь-які види експлуатації батькам своєї дитини . Забороняється фізичне покарання дитини батьками,а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Декларація прав дитини , прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено , що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння . Вона повинна , коли це можливо , рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості , малолітня дитина не повинна, крім тих випадків , коли є виняткові обставини , бути розлучена зі своєю матір»ю.

Позиція,що дитина може бути розлучена із матір»ю у виняткових випадках , також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08 грудня 2008 року № 39948\06 у справі « Савіни проти України» .

Зокрема у рішенні зазначено про те ,що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною , вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв»язків означає позбавлення дитини її коріння , а це можна виправдати лише за виняткових обставин . Отже відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, а саме - держава - відповідач, повинна переконатися в тому,що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини . Крім того українські судові органи не здійснили аналіз щодо того , якою мірою стверджувань незадовільність виховання дітей зумовлювала саме непоправна нездатність заявників забезпечувати належну опіку і піклування, а не їхні фінансові труднощі та об»єктивний стан фрустрації,що можна було виправити за допомогою цільової фінансової та соціальної допомоги й ефективного консультування .

Наведене Рішення Європейського Суду з прав людини засвідчує обов»язок судових органів під час розгляду та вирішення справ щодо встановлення державної опіки над дітьми враховувати саме добросовісність виконання батьківських обов»язків та оцінювати пропорційність застосованих заходів та тієї цілі,задля яких застосовуються ці заходи,що є одним із основних фундаторів концепції « найкращих інтересів дитини» при реалізації матеріально- правових норм .

Окреслений принцип зумовлює необхідність пошуків з метою встановлення допустимої межі втручання держави в сімейне життя задля забезпечення належних умов виховання та розвитку дитини ,що створить підгрунтя при вирішенні справ щодо позбавлення батьківських прав, встановлення місця проживання дитини , опіки й піклування, участі одного з батьків у вихованні дитини .

Однак судом першої інстанції не враховано вищевказаних положень норм матеріального права та практики Європейського Суду з прав людини , не встановлено фактичних обставин , які мають значення для правильного вирішення справи , а саме не встановлено дійсного ставлення батьків до виконання своїх обов»язків, не встановлено будь-яких виключних обставин , які б викликали крайню необхідність розлучення малолітніх дітей з матір»ю, батьком , та не наведено належних доказів ухилення батьків від виховання , матеріального забезпечення дітей , при цьому суд посилався лише на пояснення та докази , надані позивачем , таким чином обмеживши права відповідачів.

Так , із висновку служби у справах дітей та сім.»ї Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 25 травня 2016 року ( а.с. 4-5 ) , видно ,що сім»я ОСОБА_10 із 11 червня 2008 року перебуває в центрі соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді на обліку сімей , які опинились в складних життєвих обставинах у зв»язку із невиконанням батьківських обов»язків відносно своїх дітей .

Крім того у висновку зазначено , що в актах обстеження житлових умов вказано про неналежні санітарно-гігієнічні умови, діти вільного доступу до продуктів не мають, а тому в пошуках їжі вчиняють крадіжки . Щодо навчання дітей , то діти проявляють інтерес до навчання , систематично виконують домашні завдання , шкільним приладдям забезпечені частково . Батьки зловживають алкогольними напоями, вихованням дітей не займаються.

Відповідно до ст. 5 Закону України « Про соціальні послуги» визначені види соціальних послуги та форми їх надання .

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування . Матеріальна допомога надається особам , що знаходяться у складній життєвій ситуації у вигляді грошової або натуральної допомоги, продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності , палива , а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Незважаючи ,на те ,що сім»я ОСОБА_10 перебуває на обліку , як сім»я ,що опинилась в складних життєвих обставинах у зв»язку із невиконанням батьківських обов»язків відносно своїх дітей, із наданої позивачем карти надання соціальних послуг за період 2013- 2016 роки , сім»ї надавалися лише соціальні послуги у вигляді «бесід» і «проведення роз»яснювальної роботи». Будь- якої реальної допомоги ( фінансової, натуральної, придбання їжі , одягу для дітей , санітарно-гігєничних засобів тощо ) ,за її наявної потреби , позивач сім»ї не надавав. ( а.с. 223 ) .

Рішенням № 15 від 18 квітня 2016 року і № 16 від 20 квітня 2016 року Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області дітей ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5 тимчасово вилучено із сім»ї для вирішення питання про подальше перебування дітей в сім»ї в зв»язку із загрозою життю та здоров»ю дітей .( а.с. 50,51 ) .

Наказами № 104-107 від 09 листопада 2016 року Служби у справах дітей та сім»ї ( після ухвалення рішення суду) , наказано влаштувати на тимчасове проживання дітей ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 в сім»ю родичів / знайомих ОСОБА_13 ( а.с. 266-269) .

Натомість , як пояснили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у них таких родичів немає , і вони розшукували дітей , тому що не знади де вони знаходяться.

Відповідно до ст.. 31 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 , яким затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності , пов»язаної із захистом прав дитини , тимчасове влаштування дитини , яка залишилася без батьківського піклування , у ому числі дитини ,розлученої із сім»єю, проводять у межах компетенції служба у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції за місцем виявлення дитини, і тимчасово така дитини може бути влаштована

у сім»ю громадян України , притулок для дітей служби у справах дітей ,

центр соціально -психологічної реабілітації дітей,

соціально-реабілітаційний центр , будинок дитини , навчальний або іншій дитячий заклад ( крім дитячого будинку та загально-освітньої школи -інтернату для дітей сиріт і дітей , позбавлених батьківського піклування).

Відповідно до вимог Порядку ведеться журнал обліку, повідомлень про дітей , які залишились без батьківського піклування , складається Акт про факт передачі дитини, Акт проведення оцінки рівня безпеки дитини , тощо .

В матеріалах справи наявні докази , щодо направлення дітей на тимчасове перебування до Благодійної християнської місії « Надії Єремії» ( а.с. 49) , та заява громадянина ОСОБА_13 від 08 листопада 2016 року - вихователя цього центру про влаштування дітей ОСОБА_10 в його сім»ю ( а.с. 270- 272) . Крім того як видно із акту обстеження житлових умов ОСОБА_13 , метою обстеження було тимчасове влаштування дітей в дитячий табір малолітніх дітей .

Разом з тим , в матеріалах справи відсутні докази щодо родинних зв»язків ОСОБА_13 із сім»єю ОСОБА_10 , правового статусу благодійного центру« Надії Єремії» , чи він пристосований для перебування у ньому дітей . Належних і допустимих доказів щодо належного тимчасового влаштування дітей відповідно до вимог , встановлених Постановою КМ України від 24 вересня 2008 року № 866 , позивач суду не надав, а відтак, такі обставини викликають сумнів щодо доцільності тимчасового вилучення дітей від батьків.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав « ухилення батьків від виконання своїх обов»язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини , її навчання , підготовку до самостійного життя , зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Як видно із матеріалів справи, діти позитивно характеризуються за місцем навчання , отримували похвальні грамоти за здобутки у навчанні , при цьому слід зауважити , що це протягом 2013-2016 років , хоча як уже зазначалося , сім»я із 2008 року перебуває в центрі соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді на обліку сімей , які опинились в складних життєвих обставинах у зв»язку із невиконанням батьківських обов»язків відносно своїх дітей . Будь - яких доказів відповідно до ст. 60 ЦПК України , що діти характеризуються позитивно за місцем навчання , виконують завдання , сумлінно відвідують шкоду завдяки старанням органів опіки та піклування , позивач на суду першої інстанції , ні суду апеляційної інстанції не надав, а тому підстави вважати ,що батьки ОСОБА_2 ухиляються від виховання своїх дітей відсутні .( а.с. 6-8,178-184) .

Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

4. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України , позивач не надав суду безсумнівних доказів , які свідчать про ухилення відповідачів ОСОБА_2 від виконання своїх обов»язків щодо виховання дітей , свідомого нехтуання ними своїх обов»язків , вживання до них заходів реагування . Крім того не встановлено судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції, що незадовільність виховання дітей зумовлювала саме непоправна нездатність заявників забезпечувати належну опіку і піклування, а не їхні фінансові труднощі та об»єктивний стан фрустрації,що можна було виправити за допомогою цільової фінансової та соціальної допомоги й ефективного консультування , належного виконання з боку органів опіки та піклування своїх обов»язків щодо надання допомоги , соціальних послуг сім»ї ОСОБА_10, допомоги у вихованні дітей , а відлтак висновок суду про позбавлення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолтініх дітей є помилковим , і рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Що стосується рішення в частині стягнення аліментів воно піджлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у позхові , оскільки відповідно до ст. ч.3 ст. 193 Сімейного Кодексу України в разі передання дитини органу опіки та піклування , суди стягують аліменти з перерахуванням їх на особьистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України .

Керуючись ст.ст. 303, 307,309, 313-315,316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити . .

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 30 червня 2016 року - скасувати . Ухвалити нове рішення .

У задоволенні позову виконавчого органу Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області - орган опіки та піклування, в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий М.В. Мережко

Судді С.О. Журба

Є.М. Суханова