Рішення № 6452239, 19.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2009Справа №2-24/4261-2009 За позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400 ) до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Кримпродмаш" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе,8, ідентифікаційний код 14315144)

про стягнення 56 033,82 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Омельченко Г.В. - представник, довіреність № 20-3/3313/25 від 25.12.2008р., паспорт ЕЕ 569928 від 14.02.2002р.

Від відповідача – Герасько Н.Т. – ліквідатор, паспорт ЕС 572951 від 03.03.1998р.

Обставини справи: Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства "Кримпродмаш" про стягнення з відповідача на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" суми боргу у розмірі 56033,82 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 39856,89 грн., а також три проценти річних у розмірі 2028,71 грн., інфляційні збитки у розмірі 14148,22 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору № 534 від 13.07.1999р., укладеного між Орендним Об’єднанням "Кримтеплокомуненерго" правонаступником якого є Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" та Відкритим акціонерним товариством "Кримпродмаш", відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати за спожиту теплову енергію.

Позивач у позовній заяві зазначає, що постачання теплової енергії здійснювалось за тарифами, встановленими та затвердженими рішеннями та постановами Ради Міністрів АР Крим та Сімферопольської міської ради АР Крим, відповідно групи споживачів.

Так, відповідно до пункту 1.1. Договору - Відкрите акціонерне товариство "Кримпродмаш" взяло на себе зобов’язання у строк до 5 числа місяця виконувати оплату за теплову енергію, що у повному обсязі відповідачем не виконується, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за теплову енергію за період з 01.07.2006р. до 01.07.2009р. у розмірі 39856,89 грн. Крім того, позивач, посилаючись на пункт 2 статті 625 Цивільного Кодексу України просить стягнути з відповідача за період з 25.08.2006р. до 29.07.2009р. три проценти річних у розмірі 2028,71 грн. та інфляційні збитки у розмірі 14148,22 грн.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував за мотивами відзиву, наданому у судовому засіданні. Так, відповідач підтверджує факт укладання Договору з Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго", проте вказує, що позивач не сповіщав відповідача належним чином про зміну цін на відпускання теплової енергії, у порушення умов вказаного Договору. Відповідач зазначає, що з сумою позовних вимог не погоджується у повному обсязі. Крім того, відповідач доводить до відома суду, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 17.03.2005р. по відношенню до Відкритого акціонерного товариства "Кримпродмаш" відкрито судову процедуру банкрутства – розпорядження майном, постановою Господарського суду АР Крим 20-23.12.05р. - Відкрите акціонерне товариство "Кримпродмаш" було визнано банкрутом, проте на даний час провадження по справі про банкрутство не припинено, справа знаходиться у Господарському суді АР Крим. Так, відповідач посилається на те, що з моменту порушення провадження по справі та до теперішнього часу діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, тобто не нараховуються неустойка, та не застосовуються інші штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, відповідно до норм діючого законодавства. Також, відповідач посилається на сплив строку позовної давності, оскільки позивач просить стягнути заборгованість за відпуск теплової енергії за червень 2006 року, тоді як позов позивачем подано 04.08.2009р.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

13.07.1999 р. між Республіканським орендованим об’єднанням «Кримтеплокомуненерго» (Теплопостачальна організація) та ВАТ "Кримпродмаш" (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 534 (а.с. 6-7)

Згідно з пунктом 1 Договору Теплопостачальна організація зобов’язується відпускати Споживачу теплоенергію, плата стягується за опалюванні площі по 1 та 2 групи споживачів, а також за гаряче водопостачання.

Споживач оплачує отриману теплову енергію у строк до 5 числа місяця, що настав протягом всього року за тарифами прейскуранта К-15-02СФ, який затверджений владою. Підставою для оплати є платіжна вимога теплопостачальної організації, яка виконується у безакцептному порядку (п. 11 Договору).

Договір укладений строком на 5 років з дня його підписання та вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде повідомлено письмово однією зі сторін про припинення або зміну договору (п. 26 Договору).

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Пунктом 12 Договору також встановлено, що при зміни владою цін на енергоресурси, воду та матеріали відповідно автоматично змінюється ціна на теплову енергію, що відпускається, про що Теплопостачальна організація повідомляє Споживачу, із посиланням на нормативний документ.

Рішенням Сімферопольської міської ради АР Крим № 2026 від 02.11.2006 р. «Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання» узгоджений тариф для 2 групи споживачів у розмірі 5,82 грн/кв.м., про що відповідач був повідомлений відповідним листом позивача (а.с.60-61).

Рішенням Сімферопольської міської ради АР Крим № 741 від 23.03.2007 р. «Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання» узгоджений тариф для 2 групи споживачів у розмірі 5,94 грн/кв.м., про що відповідач був повідомлений відповідним листом позивача (а.с.54-55).

Рішенням Сімферопольської міської ради АР Крим № 1181 від 16.05.2008 р. «Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання» узгоджений тариф для 2 групи споживачів у розмірі 6,842 грн/кв.м., про що відповідач був повідомлений відповідним листом позивача (а.с.67-68).

Рішенням Сімферопольської міської ради АР Крим № 2273 від 12.09.2008 р. «Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання» узгоджений тариф для 2 групи споживачів у розмірі 6,42 грн/кв.м., про що відповідач був повідомлений відповідним листом позивача (а.с.71-72).

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання за період з липня 2006 р. по червень 2009 р.

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача у реєстрах про отримання рахунків (а.с. 45-53, 55-59, 61-66, 68-70, 72-73).

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 39856,89 грн. за надані послуги за період з липня 2006 р. по червень 2009 р., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У запереченнях на позов відповідач посилається на те, що позивачем не було його повідомлено про зміну тарифів, як то передбачено умовами договору. Проте під час розгляду справи позивачем були надані належні докази сповіщення відповідача про зміну тарифів протягом спірного періоду, у зв’язку з чим зазначені заперечення відповідача суд відхиляє.

Також у відзиві на позов відповідач посилається на те, що для стягнення суми заборгованості у розмірі 2723,12 грн., що виникла у липні 2006 р. сплинув строк позовної давності.

Розглянувши зазначені заперечення відповідача, суд розцінює їх як заяву про застосування позовної давності до вимоги про стягнення 2723,12 грн. заборгованості.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити у зв’язку з наступним.

За приписами статті 256 Цивільного процесуального кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Так, умовами договору передбачено, що Споживач оплачує отриману теплову енергію у строк до 5 числа місяця, що настав протягом всього року та тарифам прейскуранта К-15-02СФ, затвердженого владою.

Так, заборгованість у розмірі 2723,12 грн. виникла за відповідачем у зв’язку з несплатою вартості теплової енергії, отриманої у липні 2006.

Таким чином суд приходить до висновку, що починаючи з 6 липня 2006 р. у позивача виникло право на стягнення вказаної суми у примусовому порядку.

Однак, позивач не скористався своїм правом звернення до суду за захистом свого порушеного права у межах встановленого законом строку. Відповідно до штампу поштового відділення на конверті, позивач звернувся з позовом до суду 05.08.2009 р. (а.с.20).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Така заява була зроблена відповідачем у відзиві на позов від 25.08.2009 р. та у судовому засіданні.

За такими обставинами суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2723,12 грн. заборгованості за отриману теплову енергію у липні 2006 р. у зв’язку із пропуском позовної давності.

Проте, відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати заборгованості за надані йому послуги згідно виставлених рахунків за договором № 534 від 13.07.1999 р. за період з серпня 2006 р. по червень 2009 р.

За таких обставин матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому позивачем послуг за період з серпня 2006 р. по червень 2009 р., через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 39856,89 грн. підлягають задоволенню частково у розмірі 37133,77 грн. за період з серпня 2006 р. по червень 2009 р.

Слід зазначити, що у матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, з якого вбачається, що відповідач підтвердив наявну за ним заборгованість за отриману теплову енергію за період за період з серпня 2006 р. по червень 2009 р., проте заперечував проти заборгованості у розмірі 2723,12 грн. за липень 2006 р. у зв’язку з пропуском позовної давності для стягнення зазначеної суми.

Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 14148,22 грн., 3% річних у розмірі 2028,71 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 2723,12 грн., суд відмовляє у задоволенні позову в частині нарахування та стягнення на зазначену суму заборгованості 239,26 грн. 3 % річних та 1808,15 грн. індексу інфляції.

У запереченнях на позов відповідач посилається на те, що ухвалою господарського суду АР Крим від 01.11.2004 р. у справі № 2-8/16719-2004 порушено справу про банкрутство боржника – ВАТ «Кримпродмаш»,ухвалою господарського суду АР Крим від 17.03.2005 р. у справі № 2-8/666-2005 відносно боржника введено процедуру розпорядження майном, зобов’язано заявника надати оголошення до 28.03.2005 р., ухвалою господарського суду АР Крим від 17.06-05.07.2005 р. 4у справі № 2-8/666-2005 затверджений реєстр вимог кредиторів боржника. На даний час провадження у справі про банкрутство відповідача не припинено, справа розглядається у господарському суді АР Крим (№ 2-27/3895.3-2009).

Враховуючи викладене, відповідач із посиланням на вимоги п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів), просить суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення інфляції та річних.

З цього приводу суд вважає зазначити наступне.

Ухвалою ГС АР Крим від 01.11.2004 р. у справі № 2-8/16719-2004 було порушено справу про банкрутство ВАТ «Кримпродмаш» - відповідача у цій справі. Вказаною ухвалою був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов’язанням, строки виконання яких наступили до дня порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Приймаючи до уваги те, що позивачем заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за отриману теплову енергію за період з серпня 2006 р. по червень 2009 р., отже, як зобов'язання відповідача перед позивачем, так і строк їх виконання виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абзацом 24 зазначеної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені статтею 12 Закону.

Згідно з частиною 4 зазначеної статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з положень статті 1 Закону, вказані приписи Закону підлягають застосовуванню до конкурсної заборгованості.

Таким чином законодавець звільнив поточні зобов'язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Крім того нараховані індекс інфляції та 3 % річних не відносяться до штрафних санкцій.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв’язку з чим грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв’язку знеціненням грошових коштів, а річні – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов’язань та у зв’язку з цим вимоги статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на нарахування індексу інфляції та річних не застосовуються.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих на суми заборгованості, що виникли за період з серпня 2006 р. по червень 2009 р., за загальний період з 25.09.2009 р. по 28.07.2009 р., суд визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Кримпродмаш" 3% річних у розмірі 1789,45 грн. та індексу інфляції у розмірі 12340,07 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Враховуюче викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних та індексу інфляції підлягають задоволенню частково у розмірі 1789,45 грн. – 3 % річних та 12340,07 грн. - індексу інфляції.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як вбачається із платіжного доручення № 6340 від 30.07.2009 р., позивачем була сплачена сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. N 693 «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361» скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ", у зв'язку з цим відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" ( у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду), розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розгляду господарських справ встановлений у сумі 118,00 грн.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 05.08.2009 р., сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194,50 грн., зайве сплачена позивачем платіжним дорученням № 6340 від 30.07.2009 р., підлягає поверненню з Державного бюджету м. Сімферополя на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго".

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 23.10.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кримпродмаш" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе,8, ідентифікаційний код 14315144) на користь Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593, р/р 2600700145930 в філії ВАТ «Укрсимбанк» м. Ялта, МФО 324786) заборгованість у розмірі 37133,77 грн., 1789,45 грн. річних, 12340,07 грн. інфляційних втрат, 5126,33 грн. державного мита та 107,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 2723,12 грн. заборгованості, 239,26 грн. 3 % річних, 1808,15 грн. індексу інфляції.

4.          Повернути з Державного бюджету м. Сімферополя (Одержувач – 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя, р/р 31218259700002 у УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026) на користь Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593) 194,50 грн. зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у Господарському суду АР Крим платіжним дорученням № 6340 від 30.07.2009 р.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.