Рішення № 6452237, 20.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2009Справа №2-24/4766-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" ( 95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 14, ідентифікаційний код 00951971) до відповідача – Приватного підприємства "Епіцентр" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Чехова, 3, ідентифікаційний код 23432481)

про стягнення 5 582,98 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Кулага І.О. – представник, довіреність № б/н від 20.10.2008р., паспорт ЕС 309089 від 21.05.1997р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Приватного підприємства "Епіцентр" про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за Договором купівлі-продажу № КНР-165/09 від 18.03.2009р. та Додатковою угодою від 23 березня 2009 року у розмірі 5000,00 грн., пені у розмірі 582,98 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 102, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору купівлі-продажу № КНР-165/09 від 18.03.2009р. та Додаткової угоди до нього від 23 березня 2009 року, відповідач не оплатив у повному обсязі поставлену позивачем продукцію, у результаті чого у Приватного підприємства "Епіцентр" сформувалась заборгованість у розмірі 5000,00 грн.

Так, позивач зазначає, що за період з 23 березня 2009 року до 28 березня 2009 року Відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" було поставлено відповідачеві продукцію за видатковими накладними на загальну суму 67500,00 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару позивач підтверджує товарно-транспортними накладними. Відповідач же оплатив отриману продукцію частково – у сумі 62500,00 грн. та не відреагував на направлену 20.05.2009р. на адресу Приватного підприємства "Епіцентр" претензію № 528 та направлений акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.05.2009р., що і стало підставою звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав розгорнутий розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені, яку позивач просить стягнути з відповідача складає 582,98 грн.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

18.03.2009 р. між ВАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (Продавець) та Приватним підприємством "Епіцентр" (Покупець) був укладений договір купівлі – продажу № КНР -65/09 (а.с. 9-11).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець продає, а Покупець покупає та сплачує висівки пшеничні не гранульовані фасовані у мішки по 30,0 кг. (далі – товар).

Кількість товару складає 90,0 тон (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна товару складає 500,00 грн. за тону, у тому числі ПДВ 20 % - 83,33 грн. за тону та включає витрати по доставці товару на умовах СРТ, ДП «Феодосійський морський торговий порт», в редакції Інкотермс – 2000.

Платежи за товар, що відвантажується в рахунок дійсного Договору, повинні бути здійснені на поточний рахунок Продавця, вказаний у дійсному договорі в гривнях, прямим платежем, з виказанням номеру та дати укладення договору на умовах 100 % предоплати протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку – фактури на товар (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору, товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем по кількості – відповідно даним рахунку – фактури та товарної накладної.

Строк дії договору встановлений п. 10.1 Договору та становить з моменту підписання його сторонами та діє до 31.03.2009 р.

Також, 23.03.2009 р. між ВАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (Продавець) та Приватним підприємством "Епіцентр" (Покупець) була укладена додаткова угода до договору купівлі – продажу № КНР -65/09 від 18.03.2009 р. (а.с.12).

Відповідно до зазначеної додаткової угоди Продавець продає, а Покупець покупає та сплачує додатково у рамках договору купівлі – продажу № КНР -65/09 від 18.03.2009 р. висівки пшеничні не гранульовані фасовані у мішки по 30,0 кг. у кількості 45,00 тон.

Ціна на додатковий об’єм товару складає 500,00 грн. за тону, у тому числі ПДВ 20 % - 83,33 грн. за тону. На загальну суму 22500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 3750,00 грн.

Зазначена додаткова угода діє до 31.03.2009 р.

На виконання умов Договору та додаткової угоди позивачем на адресу відповідача були спрямовані рахунки № С-Сч00316 від 19.03.2009 р. на суму 45000,00 грн., № С-Сч00347 від 24.03.2009 р. на суму 22500,00 грн. (а.с.13-14).

З виписки банківського рахунку позивача вбачається, що відповідачем було перераховано на користь позивача 36000,00 грн. із посиланням на рахунок № С-Сч00304 від 19.03.2009 р. (а.с.27).

Відповідно до розрахункових накладних № 732 від 23.03.2009 р., № 741 від 24.03.2009 р. позивачем було поставлений на адресу відповідача товар, передбачений договором на загальну суму 22500,00 грн. Зазначений товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис представника відповідача та печатка підприємства відповідача у накладній (а.с.15, 16).

Також з товаро – транспортних накладних від 23.03.2009 р., від 24.03.2009 р. вбачається, що зазначений товар за накладними був поставлений позивачем автомобільним транспортом на адресу ДП Феодосійський морський торговий порт та отриманий відповідачем (а.с.21-22).

З виписки банківського рахунку позивача вбачається, що відповідачем було перераховано на користь позивача також 2000,00 грн. грн. із посиланням на рахунок № С-Сч00304 від 19.03.2009 р. (а.с.28).

Відповідно до розрахункових накладних № 744 від 25.03.2009 р., № 748 від 26.03.2009 р., № 753 від 27.03.2009 р., № 759 від 28.03.2009 р. позивачем був поставлений на адресу відповідача товар, передбачений договором на загальну суму 45000,00 грн. Зазначений товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис представника відповідача та печатка підприємства відповідача у накладній (а.с.17-20).

З товаро – транспортних накладних від 25.03.2009 р., від 26.03.2009 р., від 27.03.2009 р., від 28.03.2009 р. вбачається, що зазначений товар за накладними був поставлений позивачем автомобільним транспортом на адресу ДП Феодосійський морський торговий порт та отриманий відповідачем (а.с.23-26).

У подальшому відповідачем із посиланням у призначенні платежу на рахунок № С-Сч00304 від 19.03.2009 р. 31.03.2009 р. було сплачено 22500,00 грн., 17.04.2009 р. – 2000,00 грн. (а.с.29-30).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору та додаткової угоди до нього було поставлено на адресу відповідача товару на загальну суму 67500,00 грн., який відповідач отримав у повному обсязі, проте виконав свій обов’язок щодо оплати отриманого товару лише частково на загальну суму 62500,00 грн., в результаті чого за ним склалася заборгованість за отриманий товар у розмірі 5000,00 грн., що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Позивачем 20.05.2009 р. на адресу відповідача була спрямована вимога про сплату заборгованості за отриманий товар у розмірі 5000,00 грн., яка залишена відповідачем без уваги (а.с.31-33).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивачем виконано своє зобов’язання за договором та додатковою угодою до нього, поставлений товар на суму 67500,00 грн., що підтверджено наданими до матеріалів справи накладними про отримання товару та товаро – транспортними накладними.

Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання щодо оплати отриманого товару у відповідності з умовами договору, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення Приватного підприємства "Епіцентр" 5000,00 грн. заборгованості за отриманий товар підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 582,98 грн. пені.

Позовні вимоги в цій частині позивач мотивує посиланням на Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З цього приводжу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

В силу ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач доказів укладення такого правочину не надав, а умови укладених між сторонами договору № КНР -65/09 від 18.03.2009 р. та додаткової угоди від 23.03.2009 р. не містять домовленості сторін щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання відповідачем як Покупцем щодо прострочення оплати отриманого товару.

За такими обставинами, у задоволенні позову в частині стягнення 582,98 грн. пені слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 23.10.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Епіцентр" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Чехова, 3, ідентифікаційний код 23432481) на користь Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" ( 95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 14, ідентифікаційний код 00951971) 5000,00 грн. заборгованості, 91,35 грн. державного мита та 211,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 582,98 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.