Рішення № 6452227, 20.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2009Справа №2-24/4351-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" ( 04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп 5, ідентифікаційний код 34480657) До відповідача - Дочірнього підприємства "Діорит-М" Торгового приватного унітарного підприємства "Хімагроопт" (юридична адреса: 98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Севастопольська, 70, кв. 2, адреса для листування: 98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Кримська, 2 , ідентифікаційний код 332 67741)

про стягнення 211 505,02 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача - не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Дочірнього підприємства "Діорит-М" Торгового приватного унітарного підприємства "Хімагроопт" про стягнення з відповідача на користь "Райффайзен Лізинг Аваль" суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 202467,54 грн., пені у розмірі 6905,20 грн., три проценти річних у розмірі 2132,30 грн. – загальною сумою 211 505,02 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов договору фінансового лізингу № L358-03/07 від 20 березня 2007 року, відповідно до яких позивач придбав предмет лізингу та передав його у тимчасове володіння за актом приймання-передачі, відповідач не виконував взяті на себе зобов’язання щодо сплати лізингових платежів, у зв’язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 188230,27 грн.

Посилаючись на норми діючого законодавства, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції, пеню, три проценти річних.

Позивач крім того, зазначає, що найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна – предмету лізингу визначаються в Специфікації (у додатку 2 до Договору № L358-03/07 від 20 березня 2007 року ).

Позивач у судовому засіданні 03 вересня 2009 року надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" просить стягнути з Дочірнього підприємства "Діорит-М" Торгового приватного унітарного підприємства "Хімагроопт" суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 257800,22 грн., пеню у розмірі 20741,25 грн, три проценти річних у розмірі 3341,85 грн. – загальною сумою 20741,25 грн. та покласти на відповідача судові витрати: витрати зі сплати державного мита у розмірі 2818,83 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03 вересня 2009р. вказані збільшення позовних вимог прийняті судом до розгляду.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідач явку представника до судового засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Ухвала Господарського суду АР Крим, направлена на адресу відповідача повернута поштою з відміткою « за зазначеною адресою не проживає».

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

20.03.2007 р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) та Дочірнім підприємством "Діорит-М" Торгового приватного унітарного підприємства "Хімагроопт" (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L358-03/07 (а.с.8-9)

Пунктом 1.1 Договору передбачено, Лізингодавець на підставі Договору купівлі – продажу (поставки) (надалі Договір купівлі – продажу) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в Специфікації (додаток № 2 до цього Договору) (далі – предмет лізингу), а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) (надалі – Графік) та не може бути менше одного року (п. 1.2 Договору) (а.с. 10).

Вартість предмету лізингу становить 603667,06 грн. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 8.1 цій договір набуває чинності з дня його підписання обома Сторонами та сплати Лізингоодержувачем авансового платежу і адміністративної комісії згідно Графіку і діє до повного виконання Сторонами своїх обов’язків за цим Договором.

Угодою від 04.04.2007 р. про внесення змін до договору лізингу сторони погодили змінити предмет лізингу, а Специфікацію до договору викласти в іншій редакції (а.с.16).

Відповідно до зазначеної угоди предметом лізингу є гідромолот та гідрокліщі на загальну суму 603667,06 грн.

Згідно акту приймання – передачі предмету лізингу від 23.05.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, обумовлені угодою від 04.04.2007 р. про внесення змін до договору лізингу (а.с.15).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмету лізингу, та комісію Лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.

Згідно з Загальними умовами фінансового лізингу (додаток №4 до Договору), Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3 Загальних умов) (а.с.13-14).

З пункту 5.4 Загальних умов фінансового лізингу вбачається, що Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Акт приймання передачі предмету лізингу за договором фінансового лізингу №L358-03/07 від 20 березня 2007 року підписаний 23 травня 2007 року, отже першим періодом лізингу є червень 2007 року, другим - липень 2007 року і т.д. в прямому порядку.

Відповідно до п.6.1. Загальних умов Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):

1.          У випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.

2.          У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором.

3.          У разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.

4.          В інших випадках, визначених Договором та додатками до нього.

Оскільки для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні Сторони обрали валюту - долари США, то у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до доларів США (п. 3 Додатку № 1 до договору лізингу).

Відповідно до п. 6.2. загальних умов змінений за правилами п. 6.1 загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Таким чином, у випадку зміни встановленого Національним Банком України курсу гривні до долара США, а також ставки USD LIBOR на період 1 місяць відбувається зміна розміру, визначених у Графіку лізингових платежів. Розмір платежів за кожний з періодів лізингу підлягає зміні пропорційно зміні ставки USD LIBOR на період 1 місяць, а також курсу долара США, встановленого Національним Банком України, на день сплати Лізингоодержувачем кожного з передбачених Договором та додатками до нього лізингових платежів.

Так, на виконання умов договору лізингу та додатків до нього позивачем були спрямовані відповідачу рахунки за період з жовтня 2008 р. по серпень 2009 р., у яких зазначена дата сплати кожного з них, значення USD LIBOR на дату виставлення рахунку, курс НБУ грн./долара США на дату виставлення рахунку та коефіцієнт індексації платежу, а саме рахунки № L358-03/07/17 від 01.10.2008 р. - 16 254,77 гривень; № L358-03/07/18 від 03.11.2008 р. - 18 977,12 гривень; № L358-03/07/19 від 01.12.2008 р. - 22 100,52 гривень; № L58-03/07/20 від 02.01.2009 р. - 24 126,48 гривень; № L358-03/07/21 від 02.02.2009 р. - 23 956,10 гривень; № L358-03/07/22 від 02.03.2009 р. - 23 818,30 гривень; № L358-03/07/23 від 01.04.2009 р. - 23 659,77 гривень; № L358-03/07/24 від 05.05.2009 р. - 23 475,85 гривень; № L358-03/07/25 від 01.06.2009 р. - 23 049,15 гривень; № L358-03/07/26 від 01.07.2009 р. - 22 957,15 гривень; № L358-03/07/27 від 03.08.2009 р. - 22 969,98 гривень (а.с. 18-27,41-42).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з заявами або листами про неотримання рахунків до позивача не звертався, докази, що підтверджують зворотне, відповідачем до суду надано не було.

Проте у порушення умов договору відповідачем отримані рахунки сплачені не були, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з жовтня 2008 р. по серпень 2009 р. на суму 245345,19 грн.

Наявність заборгованості за відповідачем стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" з позовом до суду про її примусове стягнення.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що відповідач свій обов’язок щодо своєчасності сплати лізингових платежів, визначених договором фінансового лізингу № L358-03/07 від 20.03.2007 р. не виконав, таким чином на час розгляду справи за відповідачем існує заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з жовтня 2008 р. по серпень 2009 р. у розмірі 245345,19 грн.

За таких обставин, відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання по сплаті лізингових платежів, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Отже, збільшені вимоги позивача в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Діорит-М" Торгового приватного унітарного підприємства "Хімагроопт" 245345,19 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до заяви про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 3341,85 грн. 3 % річних, нарахованих за загальний період з 08.10.2008 р. по 28.08.2009 р. по кожному рахунку окремо та 12455,03 грн. індексу інфляції за загальний період з жовтня 2008 р. по серпень 2009 р. по кожному рахунку окремо.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідач припустився порушень умов договору від 20.03.2007 р. в частині своєчасності внесення лізингових платежів, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та індексу інфляції, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов’язання відповідача, суд визнає суму 3 % річних у розмірі 3341,85 та індексу інфляції у розмірі 12455,03 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Позивач також просить суд відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог стягнути з відповідача суму пені у розмірі 20741,25 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.1 договору лізингу передбачено, що за несвоєчасну сплату будь –я кого платежу (його частини) за Договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якою відповідно до ст.230 ГК України є пеня), якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розглянувши розрахунок пені позивача, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов’язання відповідача щодо сплати лізингових платежів, суд визнає суму пені у розмірі 20741,25 грн., розрахованої по кожному рахунку, за яким мале пророчення, окремо за 6 місяців обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства "Діорит-М" Торгового приватного унітарного підприємства "Хімагроопт" (юридична адреса: 98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Севастопольська, 70, кв. 2, адреса для листування: 98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Кримська, 2 , ідентифікаційний код 332 67741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" ( 04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп 5, ідентифікаційний код 34480657; п/р 2600514928 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) 245345,19 грн. заборгованості, 12455,03 грн. індексу інфляції, 3341,85 грн. 3 % річних, 20741,25 грн. – пені, 2818,83 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.