Ухвала суду № 64520075, 31.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/1364/16-ц Головуючий у І інстанції Карпович В. Д.Провадження № 22-ц/780/628/17 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 53 31.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючогоБерезовенко Р.В., суддівЛівінського С.В., Волохова Л.А.,при секретаріСпеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Баришівської районної ради Київської області на рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Баришівської районної ради Київської області, Баришівської центральної районної лікарні, третя особа: Голова Баришівської районної ради ОСОБА_6, про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, який обґрунтовував тим, що він із 17 грудня 2012 року призначений на посаду головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні, що підтверджується розпорядженням Баришівської районної державної адміністрації Київської області від 17 грудня 2012 року №114-к.

Рішенням Баришівської районної ради Київської області від 17 січня 2013 року №786-30-06, його затверджено на вказаній посаді, на якій він працював більше трьох років. За весь час роботи дисциплінарні стягнення до нього не застосовувались.

20 листопада 2013 року він пройшов атестацію в атестаційній комісії при Головному управлінні охорони здоров'я Київської облдержадміністрації і йому присвоєно першу кваліфікаційну категорію.

У липні 2016 року Баришівська районна рада повідомила його про необхідність укладення контракту. При цьому, жодним чином не проінформував його про подальші умови роботи та постійно ігнорував його звернення з цього приводу.

Оскільки він працював на основі безстрокового трудового договору, то укладення контракту з обмеженим строком дії у будь-якому випадку є зміною істотних умов праці та погіршенням його становища. З метою вирішення цього питання 21 липня 2016 року, він направив Баришівській районній раді листа за №536.

27 липня 2016 року листом №01-04(06)/275 Баришівська районна рада у порядку ст. 32 Кодексу законів про працю України повідомив його про зміну істотних умов праці та необхідність укладення контракту, а також припинення трудового договору у разі не згоди продовження роботи на нових умовах. Разом з цим, районна рада не надала йому ні проект контракту, ні відомості про його умови.

Він продовжував виконувати свою роботу, від укладення контракту не відмовлявся.

05 серпня 2016 року внаслідок постійних переживань, стресу та тиску з боку роботодавця, стан його здоров'я погіршився і він опинився на лікуванні у терапевтичному відділенні Яготинської центральної районної лікарні. Цього ж дня - 05 серпня 2016 року, до моменту закінчення двомісячного строку для зміни істотних умов праці, у період його тимчасової непрацездатності, відповідачі звільнили його з роботи.

Підстава звільнення - ст. 7 КЗпП України, порушення вимог ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (призначення на посаду без укладення контракту).

Наведені обставини підтверджуються рішенням Баришівської районної ради Київської області від 05 серпня 2016 року №228-09-07 та наказом Баришівської центральної районної лікарні від 08 серпня 2016 року №92-к.

Крім того, відповідачі не ознайомили його з рішенням і наказом про звільнення, не повернули йому трудову книжку та не провели з ним повний розрахунок, тобто порушили порядок звільнення з роботи, також порушили встановлені законом строки.

Просив визнати незаконними та скасувати рішення Баришівської районної ради Київської області від 05 серпня 2016 року №228-09-07 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади головного лікаря комунального закладу «Баришівська центральна районна лікарня», наказ Баришівської центральної районної лікарні від 08 серпня 2016 року №92-к «Про звільнення з роботи»; поновити його на роботі на посаді головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні; стягнути з Баришівської центральної районної лікарні на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути з Баришівської районної ради Київської області на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення Баришівської районної ради Київської області від 05 серпня 2016 року №228-09-07 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади головного лікаря комунального закладу «Баришівська ЦРЛ», як незаконне.

Скасовано наказ Баришівської ЦРЛ від 08 серпня 2016 року №92-к «Про звільнення ОСОБА_5 з посади головного лікаря» комунального закладу «Баришівська ЦРЛ», як незаконний.

Поновлено ОСОБА_5 на роботі - на посаді головного лікаря Баришівської ЦРЛ.

Стягнуто з Баришівської ЦРЛ на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме із 01.09.16 року по 16.11.16 року в сумі 23 564 грн. та моральну шкоду у розмірі 6000 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 10 038 грн., та поновлення ОСОБА_5 на роботі - на посаді головного лікаря КЗ « Баришівська ЦРЛ» .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Баришівська районна рада Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що розпорядженням голови Баришівської районної державної адміністрації за №114 від 17.12.2012 року, ОСОБА_5 призначений на посаду головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні в порядку переведення з Яготинської ЦРЛ з 17.12.2012 року. Підстава - заява ОСОБА_5 та лист - погодження головного управління охорони здоров'я Київської ОДА / а.с. 11 /.

Листом від 15.01.2013 року за № 06-21-14 на ім'я Баришівської районної ради, голова Баришівської РДА просив розглянути на сесії районної ради питання про затвердження на посаді головного лікаря Баришівської ЦРЛ -ОСОБА_5 / а..с. 53 /.

Рішенням голови Баришівської районної ради від 17.01. 2013 року за № 786-3-06, ОСОБА_5 затверджено на посаді головного лікаря Баришівської ЦРЛ /а.с. 12 /

Працюючи на вказаній посаді, 20.11.2013 року ОСОБА_5 пройшов атестацію в атестаційній комісії при Головному управлінні охорони здоров'я Київської облдержадміністрації, і йому присвоєно першу кваліфікаційну категорію / а.с. 13 /.

Листом від 01.02.2016 року на ім'я головного лікаря Баришівської ЦРЛ ОСОБА_5, голова районної ради ОСОБА_6 просив ОСОБА_5 терміново до 02.02.2016 року надати до районної ради копію контракту, укладеного з ОСОБА_5 - призначеним на посаду головного лікаря Баришівської ЦРЛ / а.с. 70 /.

У відповідь на даний лист, ОСОБА_5 надіслав на ім'я голови Баришівської районної ради ОСОБА_6 лист від 01.02.2016 року в якому вказав, що контракт з ним не укладався. /а.с. 71/.

В листі на ім'я голови Баришівської районної ради від 02.02.2016 року, голова Баришівської РДА також повідомив про те, що ОСОБА_5 був призначений на посаду головного лікаря Баришівської ЦРЛ за погодженням Головного Управління охорони здоров'я від 13.12.2012 року та контракт з ОСОБА_5 не укладався. / а.с. 72 /

В листі від 21.07.2016 року за № 536 на ім'я голови Баришівської районної ради, ОСОБА_5 посилаючись на рішення Конституційного суду України від 09.07.1998 року за № 12-рп/98 вказав, що передбачений контрактом тимчасовий характер трудових відносин є однією з умов які ускладнюють становище працівника. Таким чином, примушування працівника, який працює на умовах безстрокового трудового договору, до укладення контракту з обмеженим строком його дії, є погіршенням його становища, що може стати підставою для визнання такого контракту недійсним. / а.с. 14 /.

Листом від 27 липня 2016 року за 01-04(06)/275 Баришівська районна рада у порядку ст. 32 Кодексу законів про працю України, повідомила ОСОБА_5 за два місяці про зміну істотних умов праці та необхідність укладення контракту, а також припинення трудового договору у разі не згоди продовження роботи на нових умовах, за п. 6 ст. 36 КЗПП України / а.с. 15 /

Також місцевий суд зазначав, що із пояснення ОСОБА_5 вбачається, що районна рада не надала йому ні проект контракту, ні відомості про його умови.

Після отримання попередження, він продовжував виконувати свою роботу, від укладення контракту не відмовлявся, але постійно з боку адміністрації Баришівської районної ради відчував тиск з наміром його звільнення з посади.

Відчуваючи тиск на головного лікаря з боку Баришівської районної ради, колектив медичних працівників перш за все лікарів, та профспілкова організація звернулася із листом до депутатів Баришівської районної ради на захист головного лікаря ОСОБА_5, який за три роки роботи на посаді головного лікаря вніс значний вклад в охорону здоров'я населення Баишівського району. Під даним листом підписались 110 осіб / а.с. 20-23 /.

05 серпня 2016 року внаслідок постійних переживань, стресу та тиску з боку роботодавця, та в зв'язку з цим погіршення здоров'я, ОСОБА_5 був поміщений до стаціонарного відділення терапевтичного відділення Яготинської ЦРЛ /за місцем реєстрації та постійного місця проживання/, що підтверджується довідкою Яготинської ЦРЛ, листом непрацездатності, листком лікарських призначень та копіями чеків на придбання ліків відповідно до призначень лікуючого лікаря / а.с. 24-29 /

Цього ж дня, Рішенням Баришівської районної ради від 05.08.2016 року за № 228-09-07 за підписом голови Баришівської районної ради ОСОБА_6, головного лікаря Баришівської ЦРЛ ОСОБА_5, було звільнено з займаної посади /головного лікаря / в зв'язку з порушенням вимог статті 16 Закону України «Основи законодавства України, про охорону здоров'я» / призначення на посаду без укладення контракту /а.с. 16 /.

Наказом виконуючого обов'язки головного лікаря Баришівського району від 08.08.2016 року за № 92, головного лікаря Баришівської ЦРЛ ОСОБА_5 звільнено з роботи з 05.08.2016 року, відповідно до ст. 7 КЗпП України, у зв'язку з порушенням вимог статті 16 Закону України « Основи законодавства України про охорону здоров'я» / призначення на посаду буз укладення контракту /а.с. 18/

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до п. 9 ст. 16 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» в редакції від 18.10.2012 року /на час призначення ОСОБА_5 на посаду головного лікаря/ - Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту.

Відповідно до пункту 8.3.2. Статусу «Баришівска центральна районна лікарня», який затверджений рішенням Баришівської районної Ради за №660-26-06 від 19.11.2012 року - «Керівництво лікарнею здійснює головний лікар центральної лікарні, який призначається та звільняється з посади сесією районної ради за поданням голови райдержадміністрації та погодженням департаментом охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації, а відсторонюється від виконання обов'язків розпорядженням голови Баришівської РДА. / а.с. 86-102 /.

На час призначення ОСОБА_5 на посаду головного лікаря Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» в редакції від 18.10.2012 року передбачав укладення з ним контракту, але укладення контракту з ним не було передбачено статутом «Баришівської ЦРЛ» який діяв на час його призначення.

Відповідно до п. 8.3.2 Статуту, ОСОБА_5 був призначений на посаду сесією Баришівської районної ради від 17.01.2013 року за поданням голови Баришівської РДА та погодженням департаментом охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації./ а.с. 11 /.

Відповідно до п. 9 ст. 16 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» в редакції від 19.11.2013 року «Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком від трьох до п'яти років. Якщо після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою відповідно до закону. Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я та типова форматакого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Конституційний Суд України роз'яснив, що укладення трудових договорів у формі контракту є обов'язковим лише для осіб, які призначаються на посади керівників закладів охорони здоров'я після 01 січня 2012 року (Рішення від 01 серпня 2013 року №22-14-17/1749).

16 жовтня 2014 року прийнято Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я та Типової форми контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №642 . Порядок набув чинності 04 грудня 2014 року.

Отже, до 04 грудня 2014 року норма ст. 16 Основ про порядок укладення контракту була декларативною, оскільки не мала механізму реалізації, який на даний час визначений Порядком.

Оскільки прийом на роботу здійснює роботодавець і саме він перевіряє відповідність працівника вакантній посаді, то і відповідальність за прийняте рішення несе він особисто.

Неналежний рівень законодавства та його прогалини не повинні перешкоджати здійсненню особою її права на працю.

Рішенням п'ятої сесії Баришівської районної ради сьомого скликання від 24.03.2016 року за № 5,6 була затверджена Типова Форма Контракту з керівниками комунальних підприємств./ а.с. 73-78 /.

Після затвердження Сесією Баришівської районної ради Типової форми Контракту з керівниками комунальних підприємств, за поданням депутатів районної ради було сформовано новий статут в новій редакції, який був затверджений рішенням Баришівської районної ради № 106-05-06 від 24.03.2016 року.

Відповідно до п.8.3. Статуту «Баришівської ЦРЛ» в новій редакції затвердженої 24.03.2016 року - Голова Баришівської районної ради діє в межах повноважень відповідно до Порядку управління об'єктами та майном спільної власності територіальних громад затвердженого Баришівської районною радою, укладає та розриває контракт з головним лікарем Баришівської ЦРЛ відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством / а.с. 131-145 /

Відповідно до Рішення Баришівської районної ради від 05.08. 2016 року за № 228-09-07 за підписом голови районної ради ОСОБА_6 та наказу виконуючого обов'язки головного лікаря Баришівського району ОСОБА_7 від 08.08. 2016 року за № 92, ОСОБА_5 був звільнений з посади головного лікаря Баришівської ЦРЛ з 05.08. 2016 року відповідно до статті 7 КЗпП України в зв'язку з порушенням вимог статті 16 ЗУ « Основи законодавства України про охорону здоров'я» / призначення на посаду без укладення контракту /а.с. 16-18 /.

В пункті 29 постанови Пленуму Верховного суду України « Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року роз'яснено, що вирішуючи справи про припинення трудового договору в зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу, суди повинні враховувати, що звільнення з цих підстав може мати місце у випадках, коли відповідно до с т. 7 КЗпП України спеціальною нормою законодавства України передбачено обмеження на прийняття на роботу за певних умов / наприклад, осіб позбавлених вироком суду права займати певні посади або займатись певною діяльністю протягом визначеного судом с троку; прийняття на роботу пов'язану з матеріальною відповідальністю осіб, що раніше судились за розкрадання, хабарництво та інші корисливі злочини, якщо судимість не знята і не погашена /

Таким чином, з врахуванням вимог ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», посада головного лікаря комунального закладу «Баришівська ЦРЛ» не відноситься до «деяких категорій працівників за певних умов», які можуть бути звільнені за ст. 7 КЗпП України, при порушенні встановлених правил прийняття на роботу.

В силу ст. 32 КЗпП України, про зміну істотних умов праці /контракт укладається від трьох до п'яти років, /працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Отже, ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що листом за підписом голови Баишівської районної ради ОСОБА_6, головний лікар ОСОБА_5 був повідомлений про зміну істотних умов праці відповідно до ст. 32 КЗпП України, 27 липня 2016 року / а.с. 15 /. Проте, через 8 днів після попередження, а саме 05.08.2016 року рішенням Баришівської районної ради за підписом голови районної ради ОСОБА_6, ОСОБА_5, з порушенням вказаних вище строків, був звільнений з посади головного лікаря за ст. 7 КЗпП України та ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» / а.с. 16,17 /.

Також, як видно із листка непрацездатності, у день звільнення ОСОБА_5 із 05.08.2016 року по 01.09.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні терапевтичного відділення Яготинської ЦРЛ / а.с.25 /.

Таким чином, на день звільнення ОСОБА_5 перебував на лікарняному, а отже його звільнення було незаконним, а тому рішення Баришівської районної ради Київської області від 05 серпня 2016 року №228-09-07 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади головного лікаря комунального закладу «Баришівська ЦРЛ» та наказ Баришівської ЦРЛ від 08 серпня 2016 року №92-к «Про звільнення ОСОБА_5 з посади головного лікаря» комунального закладу «Баришівська ЦРЛ» підлягають до скасування.

Крім того, встановивши, що звільнення позивача було незаконним, суд першої інстанції вірно вважав обгрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 23 564 грн. При цьому, навів змістовний та детальний розрахунок сумми, яка підлягає до стягнення та зазначив наступне.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а саме, в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

22 серпня 2016 року ОСОБА_5 Баришівською ЦРЛ було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про необхідність отримання трудової книжки. За трудовою книжкою до Баришівської ЦРЛ, ОСОБА_5 звернувся 01.09.2016 року. Трудову книжку вручено 01.09.2016 року, тобто в перший робочий день після закриття лікувального листка./ а.с. 54/.

Таким чином, днем звільнення ОСОБА_5 з посади головного лікаря необхідно вважати, день отримання ним трудової книжки, а саме 1 вересня 2016 року.

Як видно із пояснення ОСОБА_5, 01.09.2016 року в бугалтерію Баришівської ЦРЛ він передав листок непрацездатності, пізніше на його карточку були зараховані кошти за перебування його на лікуванні.

Із довідки Баришівської ЦРЛ від 22.09.2016 року видно, що заробітна плата ОСОБА_5 за травень 2016 року становила 10 224,40 грн, за червень 9 851,56 грн./а.с. 122/. Тому, розмір середньої заробітної плати складає: 10 038 грн. /10224,40 + 9851,56 : 2 /. Розмір заробітної плати за один робочий день / враховуючи, що в місяці 23 робочі дні, буде складати: 436 грн / 10038 грн. : 23 /.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 01 вересня по 16 листопада 2016 року буде складати: 23 564 грн. / 10038 грн. за вересень + 10038 грн. за жовтень та 3488 грн. за 8 робочих днів в листопаді /.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а також вважає вірними висновки суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та судових витрат у даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Верховним Судом України роз'яснено про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП України), які стосуються як передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України випадків, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (п. 17 Постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Дану правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 26 грудня 2012 року у справі №6-156цс12.

ВІдповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний Суд України звернув увагу на те, що право на відшкодування моральної шкоди встановлено Конституцією України і є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації тощо (п.п. 1, 9 Постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Як видно із пояснення ОСОБА_5, він та його сім»я тривалий час проживають в м. Яготині, де він до призначення на посаду головного лікаря Баришівської ЦРЛ, працював головним лікарем Яготинської ЦРЛ. Має велике коло знайомих та друзів та користується авторитетом, як серед жителів Баришівського, так і серед жителів Яготинського районів. В зв»язку з його незаконним звільненням з посади головного лікаря Баришівської ЦРЛ він переніс нервове перевантаження, стрес та моральне пригнічення. В той час як його дочка є студентом денної форми навчання Національного університету імені Шевченка, він був позбавлений можливості надавати їй матеріальну допомогу/ а.с. 154, 155 /.

Відповідно Методичних рекомендацій Міністерства юстиції України від 13.05. 2004 року «Про відшкодування моральної шкоди» п.6.4- моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь яка компенсація моральної шкоди, не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи.

У будь якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Враховуючи глибину моральних страждань перенесених ОСОБА_5 в зв»язку з його незаконним звільненням з посади головного лікаря Баришівської ЦРЛ, суд першої інстанції, на думку колегії суддів вірно визначив моральну шкоду в розмірі шести тисяч гривен, і у зв»язку з цим задовольнив позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом судової справи, належить: п.2- витрати на правову допомогу.

В силу ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п.п. 47-48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цвільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року " Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу", положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правої допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правою допомогою сторін, на користь ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазнаній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимог.

Як видно з матеріалів справи, а саме наданого розрахунку, адвокатом ОСОБА_8, що здійснює свою діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 487/10, виданого 29.09.1994 року за №13, надано клієнту ОСОБА_5 відповідно до договору про надання правової допомоги від 26.09.2016 року правову допомогу наступного характеру: поточні консультації 580 грн / 1450 грн.х40%/; вивчення та правовий аналіз документів 580 грн/ 1450х40% /; вивчення та аналіз законодавства та судової практики 1160 грн / 1450х40%х2 /; участь в судових засіданнях- 4640 грн.

Дані суми сплачені відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру. / а.с. 156, 157 /. Відповідно до ст. 8 Закону України « Про держаний бюджет України на 2016 рік, розмір мінімальної заробітної плати з 01.07 становить - 1450 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення в частині стягнення витрат за надання правової допомоги, суд першої інстанції правильно врахував усі надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог та вірно визнав їх належними та допустимими доказами.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Баришівської районної ради Київської області - відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Л.А. Волохов

С.І.Лівінський