Рішення № 64516492, 01.02.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7753/16-ц

2/212/817/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Дехта Р.В., за участю секретаря судового засідання Більченко Ю.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

20 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив що перебував з відповідачем у трудових відносинах в період з 23.02.1995 року по 02.03.2015 р. (шахта «Октябрська») за професіями: ремонтник плоскостних споруд, тренер в КСК, доставник матеріалів в шахту 3 розряду , машиніст електровозу та 02.03.2015 р. був звільнений із підприємства відповідача за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України у звязку із виходом на пенсію. Внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах отримав професійне захворювання та часткову втрату професійної працездатності у розмірі 55 %. Зазначив, що через факт втрат працездатності зазнає фізичних та моральних страждань які оцінює в 275600 грн. і саме цю суму просить стягнути на його користь з відповідача .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, при цьому зазначив обставини, вказані в позовній заяві, та просив їх задовольнити. Зазначив, що в звязку з отриманими професійними захворюванням, втратою працездатності в розмірі 55% його довіритель зазнає фізичного болю та моральних страждань. Просить стягнути з ПАТ «КЗРК» моральну шкоду на користь ОСОБА_3 в розмірі 275600 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Представник Відповідача ПУБЛІЧНОГО акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала. Зазначала, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги, а саме йому надавалося харчування, засоби індивідуального захисту, додаткова відпустка, скорочений робочий день. Вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, не надано доказів, які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 213 та ст.215 ЦПК України, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що також зазначено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом було роз'яснено представнику позивача та відповідача право заявляти клопотання про витребування судом доказів, якщо у сторін існують складності в їх отриманні, подавати відповідні докази, заявляти клопотання про витребування документів та призначення експертиз по справі.

Відповідно до записів в трудової книжці яка міститься в матеріалах справи на імя ОСОБА_3, видно, що останній працював в шахтоуправлінні «Октябрське» обєднання «Кривбасруда» (15.09.1998 року ГПО «Кривбассруда» перейменовано в Криворізький державний залізорудний комбінат, в 2000 році шахтоуправління скасовано, шахта «Октябрська» наділена правами відокремленого структурного підрозділу комбінату, Згідно наказу від 01.08.2001 року ДП «КЗРК» реорганізовано ВАТ «Криворізрудком» ) в період з 23.02.1995р. по 02.03.2015р. за професіями: ремонтник плоскостних споруд, тренер в КСК, доставник матеріалів в шахту 3 розряду, машиніст електровозу 4 розряду. 02.03.2015 року позивач був звільнений із підприємства відповідача за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.08.2016 року, комісією в складі представників керівництва ПАТ «КЗРК», страхового експерту Фонду соціального страхування, в пункті 16 Акту вказано обставини, при яких ОСОБА_3 отримав професійні захворювання, а саме: тривала дія з 04.03.1996р. по 02.03.2015р. шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту. В пункті 17 Акту вказано, що причиною виникнення професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу: вміст пилу з вмістом кристалічного кремнію діоксиду від 10% до 70% в повітрі робочої зони, яка в 2,6 раз перевищує ГДК (5,2 мг/м3 при гранично допустимій 2,0 мг/м3 по СанПіН 4617 88). Мікроклімат: рівень відносної вологості повітря становив 100%, що на 20% перевищує нормативні параметри 80% до ДСН 3.3.6.042 99. Вібрація: рівень загальної вібрації становив 108 дБ при нормі до 107 дБ по ДСН 3.3.6.039 99.

В пункті 19 конкретних винних осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, встановити не можливо, в звязку з тривалою роботою на підприємстві .

Відповідно до висновку МСЕК від 16.06.2015 року ОСОБА_3 первинно 08.11.2016р. було встановлено 55% втрати професійної працездатності, із яких: 35% - по вібраційній хворобі, 20% - по ХОЗЛ. Наступний переогляд призначено на 01.10.2017р. Згідно виписних епікризів позивачу протипоказана: робота в умовах дії вібрації, тяжкої фізичної праці, пилу та несприятливого мікроклімату, уникати переохолодження, підземно. Відповідно до медичних довідок, ОСОБА_3 в звязку з погіршенням стану здоровя неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в Українському науково дослідному інституті промислової медицини. Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини 14.06.2016 року встановлено два професійні захворювання за діагнозами: хронічне обструктивне захворювання легень першої другої ст. (пиловий бронхіт першої другої ст., емфізема легень першої другої ст.). Легенева недостатність першого другого ст.; вібраційна хвороба першої другої ст. від дії загальної вібрації з церебрально периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з радикулярним синдромом з трофічними порушеннями кистей. Згідно медичних документів лікарями встановлено рекомендації: постійний нагляд лікарів, щорічні курси реабілітації, прийом медикаментів групи НПЗП, вітамінні комплекси, препарати, що поліпшують трофіку та проведення імпульсів в нервово м`язових сінапсах, уникати переохолодження, оздоровлення в санаторії профілакторії, санаторно курортне лікування (ОСОБА_4, Приморськ, Бердянськ, Одеса, Хмільник). Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем ОСОБА_3 професійної працездатності, в зв'язку з двома отриманими професійними захворюваннями, які виникли через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу у відповідача, йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст.237-1КЗпП Україниможе бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обовязку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку шуму, показники котрих перевищували нормативні значення через недосконалість робочого місця, як одного із шкідливих факторів, що став причиною отримання професійного захворювання позивача, а причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання.

Моральна шкода, завдана ОСОБА_3 полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я через професійне захворювання. У результаті професійного захворювання у стані його здоров'я виникли незворотні зміни, що свідчить про настання негативних явищ (фізичних, душевних та соціальних). Фізичний біль та страждання, яких зазнав позивач та продовжує і далі зазнавати полягають у тому, що кожного дня він зазнає та терпить: задуха, приступи сухого кашлю, біль у грудній клітці та інше .

Статтею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року" Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно дост.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку саме відповідач ПАТ «КЗРК» повинен виплатити Позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої професійним захворюванням, повинен вирішуватися на підставі нормКЗпП Українипри доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення Позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати Позивачу Відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом форми П-4 від 18.08.2016 року, що призвело до ушкодження його здоров'я на виробництві, та моральних страждань потерпілого.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу була заподіяна шкода здоровю внаслідок професійного захворювання що призвело до втрати ним працездатності в розмірі 55%. Позивачка переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання, змушений звертатися до лікарів та перебувати під їх наглядом . При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки ОСОБА_3

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає частковій компенсації.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення Відповідачем ПАТ «КЗРК» Позивачу шкоди здоровю, провину відповідача в її спричиненні та причинно - наслідковий звязок між винними діями підприємства - відповідача (а саме: порушенням адміністрацією ПАТ «КЗРК» вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», яке встановлено актом розслідування нещасного випадку ) та настанням у Позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності розмірі 55 відсотків які призвели до моральних переживань.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних Позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, обставини нещасного випадку , факт втрати професійної працездатності, винність підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках позивача.

Обговорюючи розмір відшкодування Позивачу моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних Позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_3 40 000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які вона щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову слід відмовити.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивач звільнений від сплати судового збору. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218, 367 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоровя задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (Ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (Ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь держави судовий збір в розмірі 551 гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення усіма учасниками процесу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 05 лютого 2017 року.

Суддя: Р. В. Дехта