Рішення № 64516488, 01.02.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7470/16-ц

2/212/714/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Дехта Р.В., за участю секретаря Більченко Ю.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_4» про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

07 грудня 2016 року позивачка ОСОБА_3, звернулася до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначила що перебувала з відповідачем у трудових відносинах в період з 05.01.1994р. по 09.06.2012р. за професіями: учень стовбурового, підсобний робітник 1 розряду, машиніст конвеєра 2 розряду, учень оператора пульта управління підземний, оператор пульта управління підземний та 09.06.2012 року була звільнена із підприємства відповідача за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України. Внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах отримала професійне захворювання та часткову втрату професійної працездатності у розмірі 15 %. ОСОБА_3 зазначила, що через факт втрат працездатності зазнає фізичних та моральних страждань які оцінює в 275600 грн. і саме цю суму просить стягнути на її користь з відповідача .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, при цьому зазначив обставини, вказані в позовній заяві, та просив їх задовольнити. Зазначив, що в звязку з отриманим професійним захворюванням, втратою працездатності в розмірі 15% з 18.04.2016 року його довірителька зазнає фізичного болю та моральних страждань. Просить стягнути з ОСОБА_5 «Євраз ОСОБА_4» моральну шкоду на користь ОСОБА_3 в розмірі 275600 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Представник Відповідача - Приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_4» ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала. Зазначала, що позивач свідомо обрала даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знала та повинна була знати про шкідливі фактори та умови праці, за це вона мала певні пільги, а саме їй надавалося харчування, засоби індивідуального захисту, додаткова відпустка, скорочений робочий день. Вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, не надано доказів, які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 213 та ст.215 ЦПК України, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що також зазначено в п.3 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_4 України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

ОСОБА_4 було роз'яснено представнику позивача та відповідача право заявляти клопотання про витребування судом доказів, якщо у сторін існують складності в їх отриманні, подавати відповідні докази, заявляти клопотання про витребування документів та призначення експертиз по справі.

Представники позивача, відповідача в судових засіданнях відмовився надати судові додаткові докази, просили суд розглянути справу на підставі доказів, що є в матеріалах справи.

Рудоуправління ім. ХХ партзїзду яке з 01.10.1989 виділилось зі складу Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у самостійне підприємство , з 13.12.1991 року було перейменовано у Державний рудник «Суха Балка» правонаступником якого є ВАТ «Євраз ОСОБА_4» , нині ОСОБА_5 «Євраз ОСОБА_4» (приватне акціонерне товариство «Євраз суха балка» до зміни типу мало назву Публічне акціонерне товариство «Євраз суха балка», та є повним правонаступником Публічного акціонерного товариства «Євраз суха балка», ВАТ «ОСОБА_4 балка», Державного рудника «Суха Балка», що підтверджується пунктом 1.2 Статуту ОСОБА_5 «Євраз суха балка», затвердженого Рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Євраз ОСОБА_4 балка», протокол № 29(7) від 29 квітня 2016 року та випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.)

Відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці на імя ОСОБА_3, видно, що вона дійсно в період з 05.01.1994р. по 09.06.2012р. перебувала у трудових відносинах з відповідачем працюючи за посадами: учень стовбурового, підсобний робітник 1 розряду, машиніст конвеєра 2 розряду, учень оператора пульта управління підземний, оператор пульта управління підземний. 09.06.2012 року була звільнена із підприємства відповідача за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України.

15.03.2016р., комісією в складі представників керівництва ОСОБА_5 «Євраз ОСОБА_4» було складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання в якому вказано обставини, при яких ОСОБА_3 отримала професійне захворювання, а саме: працюючи на дільниці внутрішньо шахтного транспорту шахти імен Фрунзе підземним оператором пульта керування, виконувала роботи щодо організації роботи підземного внутрішньо шахтного транспорту для доставки гірничої маси з ортів на перекидач, підтримку заданого режиму роботи устаткування. При цьому внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мало місце порушень систем вентиляції та пило давлення підпадала під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Згідно медичного висновку лікарсько експертної комісії Українського науково дослідного інституту промислової медицини від 15.01.2016р. №062 підставою для встановлення професійного характеру захворювання, також прослужив маршрут: 05.01.1994р. 17.01.1994р. учень стовбурового, шахта імені Фрунзе РУ «Суха Балка»; 22.03.1994р. 07.08.1995р. машиніст конвеєра, шахта імені Фрунзе РУ «Суха Балка». В пункті 17 Акту зазначено, що причиною виникнення професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Винних осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці не встановлено.

Відповідно до висновку МСЕК ОСОБА_3 первинно 18.04.2016р. було встановлено 15% втрати професійної працездатності - по ХОЗЛ. Наступний переогляд призначено на 01.04.2017 р.

Згідно виписних епікризів ОСОБА_3 протипоказана: важка фізична праця, переохолодження, робота в умовах пилу, несприятливого мікроклімату, підземно. Відповідно до медичних довідок, ОСОБА_3 в звязку з погіршенням стану здоровя неодноразово знаходилася на стаціонарному лікуванні в лікарнях. Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини 15.01.2016р. встановлено професійне захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої другої ст. (пиловий бронхіт першої другої ст., емфізема легень першої другої ст.). Легенева недостатність першого - другого ст. Згідно медичних документів лікарями встановлено рекомендації: спостереження у лікарів, постійний прийом лікарських засобів, оздоровлення в санаторії профілакторії, санаторно курортне лікування, щорічні курси реабілітації терапії. Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем ОСОБА_3 професійної працездатності, в зв'язку з отриманим професійним захворюванням, яке виникло через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу у відповідача, їй спричинена моральна шкода, яка згідно ст.237-1КЗпП Україниможе бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обовязку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку шуму, показники котрих перевищували нормативні значення через недосконалість робочого місця, як одного із шкідливих факторів, що став причиною отримання професійного захворювання позивача, а причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання.

Моральна шкода, завдана ОСОБА_3 полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнає у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я через професійне захворювання. У результаті професійного захворювання у стані її здоров'я виникли незворотні зміни, що свідчить про настання негативних явищ (фізичних, душевних та соціальних). Фізичний біль та страждання, яких зазнала позивачка та продовжує і далі зазнавати полягають у тому, що кожного дня вона зазнає та терпить: задуха, приступи сухого кашлю, біль у грудній клітці та інше .

Статтею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного ОСОБА_4 України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Як зазначено у Рішенні Конституційного ОСОБА_4 №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_4 України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно дост.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ОСОБА_5 «Євраз ОСОБА_4» повинен виплатити Позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої професійним захворюванням, повинен вирішуватися на підставі нормКЗпП Українипри доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення Позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати Позивачу Відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом форми П-4 від 20.10.2015 року, що призвело до ушкодження його здоров'я на виробництві, та моральних страждань потерпілого.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу була заподіяна шкода здоровю внаслідок професійного захворювання що призвело до втрати ОСОБА_3 працездатності в розмірі 15%. Позивачка переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання, змушена звертатися і перебувати під наглядом лікарів. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки ОСОБА_3

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає частковій компенсації.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення Відповідачем ОСОБА_5 «Євраз ОСОБА_4» Позивачу шкоди здоровю, провину відповідача в її спричиненні та причинно - наслідковий звязок між винними діями підприємства - відповідача (а саме: порушенням адміністрацією ПАТ «Євраз ОСОБА_4» вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», яке встановлено актом розслідування нещасного випадку від 04.12.2012 року) та настанням у Позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності розмірі 15 відсотків які призвели до моральних переживань.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних Позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, обставини нещасного випадку , факт втрати професійної працездатності, винність підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках позивача.

Обговорюючи розмір відшкодування Позивачу моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних Позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_3 12 000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які вона щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову слід відмовити.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивач звільнений від сплати судового збору. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218, 367 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Євраз ОСОБА_4" про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоровя задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Євраз ОСОБА_4" (Ідентифікаційний код юридичної особи 00191329) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 суму грошових коштів в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Євраз суха балка" (Ідентифікаційний код юридичної особи 00191329) на користь держави судовий збір в розмірі 551 гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення усіма учасниками процесу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 05 лютого 2017 року.

Суддя: Р. В. Дехта