Постанова № 6451498, 21.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 жовтня 2009 р. № 49/100-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –Ткаченко Н.Г,

суддів –Білошкап О.В.,

Катеринчук Л.Й., за участю представників сторін: ДПІ у Святошинському районі м.Києва –Ясніцького Д.С.;

ТОВ "ГРАСА" –Галузинського Є.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 15квітня 2009р. у справі №49/100-б Господарського суду міста Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАСА" про банкрутство, –

встановив:

У березні 2009р. ТОВ "ГРАСА" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13березня 2009р. за вказаною заявою порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ"ГРАСА" у порядку статті 51 вищезазначеного Закону.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15квітня 2009р. ТОВ"ГРАСА" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено Голову ліквідаційної комісії СапачоваС.В.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція в Святошинському районі м.Києва подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 15квітня 2009р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 5 червня 2009р. відмовлено скаржнику у прийняті апеляційної скарги з тих підстав, що відповідно до ст.91 ГПК України право на апеляційне оскарження судового рішення має лише сторона у справі.

У касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м.Києва просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 5 червня 2009р. та постанову Господарського суду міста Києва від 15квітня 2009р., посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 7, 14, 23, 32, 40, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. 33, 34, 43 ГПК України.

В судовому засіданні представник ДПІ у Святошинському районі м.Києва уточнив свої вимоги і просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 15квітня 2009р. та направити справу на новий розгляд до місцевого суду на стадію здійснення ліквідаційної процедури.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо вартості майна боржника –юридично особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутись в господарський суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридично особи.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15квітня 2009р. в порядку ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ТОВ"ГРАСА" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ст. 107 ГПК України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили та постанову апеляційного суду; касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав чи обов'язків.

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ч.5.3.1 ст.5.3 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності –протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Таким чином, безпідставне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Тому податкова інспекція має право на оскарження в касаційному порядку відповідно до ст.107 ГПК України постанови про визнання боржника банкрутом, оскільки внаслідок її прийняття змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобов'язання.

Постанова Господарського суду міста Києва від 15квітня 2009р. про визнання банкрутом ТОВ"ГРАСА" в порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мотивована тим, що боржник припинив свою господарську діяльність, а вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Однак колегія суддів вважає, що з такими висновками Господарського суду міста Києва погодитись не можна, оскільки вони є передчасними та зробленими без врахування особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова суду вказаним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження в справі про банкрутство ТОВ"ГРАСА" було порушене господарським судом міста Києва на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржникаё який ліквідується в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

За частиною 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Частиною 1 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Зі змісту ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.

Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

З матеріалів даної справи вбачається, що у заяві про банкрутство ТОВ"ГРАСА" відсутні відомості про те, чи проводилася належним чином оцінка наявного майна боржника, до заяви не доданий проміжний ліквідаційний баланс, складений відповідно до вимог ст. 111 ЦК України та затверджений учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи з відомостями про склад майна ТОВ"ГРАСА", переліком пред'явлених кредиторами вимог, та про результати їх розгляду.

Вказані обставини та вимоги закону повинні бути виконані на момент звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство, а також перевірні та з'ясовані судом на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, що господарським судом зроблено не було.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою Державна податкова інспекція у Святошинському районі м.Києва вказує на те, що ТОВ"ГРАСА" подано до ДПІ декларації з податку на прибуток за 2008р. з показниками, які свідчать про отримання прибутку та здійснення фінансово-господарської діяльності. Однак, судом не з’ясовані обставини щодо відсутності коштів на рахунках боржника або відсутність активів боржника.

В матеріалах справи відсутні докази щодо заборгованості боржника перед кредиторами та докази, що підтверджують неспроможність боржника погасити заборгованість.

Відповідно до абз.4 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Тому суд при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повинен з'ясувати актив і пасив боржника.

Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте суд на них уваги не звернув і залишив без належної правової оцінки.

Таким чином, тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, в порядку ст.60 Господарського кодексу України, публікації комісією з припинення юридичної особи повідомлення в порядку ст. 105 ЦК України для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та можливе звернення до господарського суду, після закінчення строку, який передбачений ст.105 ЦК України, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи з викладено, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що справа про банкрутство ТОВ"ГРАСА" порушена безпідставно, без належного з'ясування кола кредиторів боржника та обсягу кредиторської заборгованості та без належного встановлення того факту, що вартості майна боржника, щодо якого власником прийняте рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторі, у зв'язку з чим у Господарського суду міста Києва були відсутні правові підстави для визнання боржника банкрутом на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, постанову Господарського суду міста Києва від 15квітня 2009р. у справі про банкрутство ТОВ"ГРАСА" не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а провадження у справі –припиненню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду міста Києва від 15квітня 2009р. у справі №49/100-б скасувати.

Провадження в справі №49/100-б припинити.

Державному реєстратору за місцем знаходженням ТОВ"ГРАСА" (03134, м. Київ, вул.Булгакова, 15, кв. 58 код ЄДРПОУ 33641144) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови Господарського суду міста Києва від 15квітня 2009р. у справі №49/100-б та припинення провадження у справі №49/100-б про банкрутство ТОВ"ГРАСА".

Головуючий: Ткаченко Н.Г. Судді:Білошкап О.В. Катеринчук Л.Й.