Постанова № 6450714, 20.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 жовтня 2009 р. № 2/140-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Шмаюн Н.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ПВКП "Пера" на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 у справі№2/140-08

за позовом ДП "Державний насіннєвий фонд України

доПВКП "Пера"

простягнення вартості переданого на зберігання насіння сої

До початку судового засідання від ПВКП "Пера" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з причин хвороби директора ПВКП "Пера" Кравченка В.А., яке (клопотання) підлягає відхиленню у зв'язку з його необгрунтованістю.

В С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2009 (суддя Мельник П.А.) в позові відмовлено з тих мотивів, що позивачем (поклажодавцем) не вжито заходів щодо недопущення втрати насіння сої, не забрано передане на зберігання насіння після закінчення строку зберігання, а також не виконано умов договору зберігання від 22.12.2005 №С-222 щодо оплати послуг зберігача (відповідача).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 (судді:Черпак Ю.К., Веденяпін О.А., Іоннікова І.А.) рішення скасовано, позов задоволено –на підставі ч.1 ст.950 та ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України стягнуто з ПВКП "Пера" 68720,08 грн. вартості насіння сої другої репродукції сорту "Золотиста".

Постанова мотивована обставинами продовження після 01.09.2006 року дії договору зберігання від 22.12.2005 на невизначений строк (п.7.5 договору) та подальшої втрати 20 тонн насіння сої внаслідок невжиття зберігачем заходів для забезпечення схоронності насіння сої та самовільного розпорядження відповідача цим обсягом насіння, підтвердженням чого є дії останнього по перерахуванню поклажодавцю 29200 грн. (за платіжним дорученням від 19.06.2008 №70), що становить вартість 20 тонн насіння сої за цінами станом на грудень 2005 року.

ПВКП "Пера" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, первісне рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.538,591,594,597,946,948,950 Цивільного кодексу України. Зокрема, скаржник вважає, що незважаючи на його неодноразові прохання забрати насіння зі зберігання, позивач не забрав насіння після закінчення строку зберігання. Відповідні листи зберігача були проігноровані позивачем. Окрім того, на думку відповідача, поклажодавець не оплатив заборгованість за строкове та понадстрокове зберігання насіння, в зв'язку з чим у зберігача (кредитора) виникло право зупинити виконання свого зустрічного обов'язку, притримати предмет зберігання у себе або задовольнити свої вимоги з вартості насіння шляхом його реалізації.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про відмову в позові та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що :

26 грудня 2005 року ДП "Держрезервнасінфонд" придбало у ПВКП "Пера" насіння сої другої репродукції сорту "Золотиста" урожаю 2005 року в кількості 40 тон на суму 58400 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 26.12.2005 №П-00000028, банківською випискою від 27.12.2005 і податковою накладною від 27.12.2005 (а.с.47,58,60).

22 грудня 2005 року між ДП "Держрезервнасінфонд" (поклажедавець) і ПВКП "Пера" (зберігач) укладено договір №С-222 про передачу на зберігання насіння сої сорту "Золотиста" другої репродукції урожаю 2005 року у кількості 40 тон, яке передано на зберігання за актом прийому-передачі насіння від 22.12.2005 (а.с.5-7).

Відповідно до пунктів 2.2.4 і 2.2.7 договору зберігач зобов'язався забезпечити зберігання насіння згідно з ДСТУ 2240-93 і правил охорони та зберігання товарів на складах і нести повну відповідальність за понаднормативну нестачу чи псування насіння під час надання послуг.

Згідно з п.6.3 договору у разі самовільного розпорядження або втрати насіння зберігач сплачує поклажедавцю вартість такого насіння за цінами, що склалися на біржовому ринку України на момент розрахунку, але не нижче облікової ціни з урахуванням ПДВ не пізніше п'яти днів після звернення поклажедавця про повернення насіння.

У пунктах 7.1 і 7.5 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 01.09.2006р. У разі ненадходження від однієї із сторін за місяць до закінчення строку дії договору листа про його припинення термін дії договору вважається таким, що продовжується на невизначений строк.

6 травня 2006 року за видатковою накладною №П-00000007 зі складу ПВКП "Пера" сільськогосподарським виробникам було відпущено 20 тон насіння сої другої репродукції сорту "Золотиста" на суму 29200,08 грн. згідно з листом державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" від 05.05.2006 (а.с.58,59).

Таким чином, на відповідальному зберіганні в приватного підприємства "Пера" залишилось 20 тон насіння сої другої репродукції сорту "Золотиста".

У період з 22 грудня 2005 року по листопад 2007 року ця кількість насіння сої знаходиласяу ПВКП "Пера", що підтверджується інвентаризаційними описами від 09.06.2006, від 20.11.2006, від 01.06.2007 та від 01.11.2007 (а.с.54-57,90,91).

28 січня 2007 року ДП "Держрезервнасінфонд" отримало посвідчення про кондиційність насіння №206/207, видане Теплицькою районною державною насіннєвою інспекцією підприємству "Пера", дійсне до 28.05.2007р., в якому зазначалось, що схожість насіння сої другої репродукції сорту "Золотиста" урожаю 2005 року, масою 20 тон, призначеного для реалізації, становить 88%, що відповідає нормам ДСТУ 2240-93 (а.с.88).

Згідно з актом Теплицької районної державної насіннєвої інспекції від 03.03.2007 №4 у ПВКП "Пера" відібрано насіння сої другої репродукції сорту "Золотиста" в кількості 20 тон урожаю 2005 року для проведення аналізу (а.с.110 -111).

За результатами аналізу насіння від 13.03.2007 №849/851, виданого Теплицькою районною державною насіннєвою інспекцією, насіння сої другої репродукції сорту "Золотиста" масою 20 тонн не відповідає нормам ДСТУ 2240-93 за ознакою схожості (а.с.51,112).

За наслідками перевірки, проведеної ДП "Держрезервнасінфонд" на підставі наказу від 05.05.2008 №27, встановлено, що насіння сої другої репродукції сорту "Золотиста" у кількості 20 тон на складі відповідача відсутнє, про що свідчить інвентаризаційний опис від 09.06.2008, підписаний та скріплений печаткою зберігача (а.с.10).

В листі від 06.03.2009 і акті списання від 20.03.2007 №П-00000018 підприємство "Пера" зазначило про факт утилізації сої у зв'язку з її непридатністю до посіву через втрату посівних якостей та товарного вигляду (а.с.120-122).

Платіжним дорученням від 19.06.2008 №70 ПВКП "Пера" перерахувало на рахунок ДП "Держрезервнасінфонд" 29199,92 грн., тобто вартість 20 тон насіння сої за цінами на грудень 2005 року (а.с.53,93,123).

ДП "Держрезервнасінфонд" звернулося до ПВКП "Пера" з листом-вимогою від 02.07.2008 № 138-2/4-14/26 про повернення 20 тон насіння сої другої репродукції сорту "Золотиста" вартістю 97920 грн., який залишено ПВКП "Пера" без відповіді і задоволення (а.с.8-9).

Частиною 1 статті 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Доводи відповідача про надсилання позивачу листів від 01.08.2006 №323 і від 06.09.2006 № 344 про небажання продовжувати договір зберігання і необхідність після закінчення строку його дії забрати насіння сої в семиденний строк, є безпідставними (а.с.48,49), оскільки в матеріалах справи відсутні докази про надсилання і вручення позивачу копій вказаних листів ПВКП "Пера" щодо відмови продовжувати договір від 22.12.2005 №С-222.

Витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ПВКП "Пера" не дає змоги з'ясувати зміст листів від 01.08.2006 №323 і від 06.09.2009 №344 на адресу ДП "Держрезервнасінфонд", та не може слугувати доказом їх направлення позивачу (а.с.74-75). Наявне ж у справі поштове повідомлення свідчить про вручення позивачу листа ПВКП "Пера" від 20.10.2006 №377 про розстрочку заборгованості, який не стосувався виконання вказаного договору (а.с.50,89).

Під час проведення інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей у листопаді 2006 року, червні і листопаді 2007 року ПВКП "Пера" не заявляло про свою відмову від надання послуг по зберіганню насіння сої, при підписанні актів інвентаризацій не висловлювало зауважень щодо якісних показників насіння.

Отже, правовідносини щодо зберігання насіння сої на підставі договору від 22.12.2005 продовжували тривати між сторонами і після 01.09.2006р.

Оскільки насіння було втрачено, а відтак не знаходилось на зберіганні у відповідача, який не вжив заходів по належному забезпеченню його зберігання, то підприємство "Пера" має нести відповідальність, встановлену пунктами 2.2.4,2.2.7,6.3 договору від 22.12.2005 №С-222 та ч.1 ст.950, ч.1 ст.951 ЦК України. Про неправомірність поведінки відповідача, який самовільно розпорядився насінням сої, свідчать його дії з перерахування державному підприємству 29200 грн. платіжним дорученням від 19.06.2008.

Вартість однієї тонни насіння сої другої репродукції визначається виходячи із середньозваженої біржової ціни за одну тонну сої, яка склалася на акредитованій товарній біржі на момент розрахунку і становила 2720 грн., та сортової надбавки, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 26.03.2007 №212/29 "Про затвердження розмірів сортових надбавок, що застосовуються при визначенні ціни на насіння і садивний матеріал сільськогосподарських рослин", яка на насіння сої встановлена у розмірі 80 % (а.с.11-20,157-165).

Таким чином, вартість однієї тони насіння сої другої репродукції сорту "Золотиста" становить 4896,00 грн./тонн (2720,00 грн./тонн х 1,8 (80 % сортова надбавка).

Тому, вартість 20 тон насіння сої другої репродукції складає 4896,00 грн./тонн х 20 тонн = 97920,00 грн.

З врахуванням сплачених відповідачем коштів у сумі 29199,92 грн. до стягнення належить 68720,08 грн.

Отже, розрахунок позивача про стягнення 68720,08 грн. вартості насіння є обґрунтованим.

Непроведення позивачем розрахунків з підприємством "Пера" за зберігання зерна сої не є підставою для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності чи зменшення її розміру, оскільки згідно з п.4.1 договору зберігання від 22.12.2005 сторона не вважається такою, що порушує або не виконує свої зобов'язання тільки в період обставин непереборної сили.

Вимоги про стягнення плати за зберігання зерна можуть бути предметом іншого судового розгляду.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

На спірні правовідносини, пов'язані з відшкодуванням вартості належного позивачу насіння сої в обсязі 20 тонн, переданого на зберігання відповідачу за договором зберігання від 22.12.2005 № С-222, поширюється дія ст.ст.938,942,949, ч.1 ст.950 та п.1 ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України, чим спростовуються безпредметні посилання скаржника на ст.ст.538,591,594,597,946 Цивільного кодексу України, які взагалі не стосуються спірних відносин.

Адже, стаття 538 Цивільного кодексу регулює питання зустрічного виконання зобов'язань, які, як правило, виконуються сторонами одночасно. До таких зобов'язань відносяться договори купівлі-продажу, міни, поставки (п.2 ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України), для врегулювання питань щодо виконання яких є прямі посилання на статтю 538 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, ст.ст.591,594,597 Цивільного кодексу України регулюють такі види забезпечення виконання зобов'язання як застава та притримання.

Водночас договір зберігання виходячи зі змісту частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України не містить зустрічних зобов'язань, які повинні виконуватися його сторонами одночасно. Більш того, ст.ст.538,594,597 Цивільного кодексу України, передбачають можливість виникнення у сторони договору права зупинити виконання свого зустрічного обов'язку у разі невиконання контрагентом обов'язку, можливість кредитора притримати річ до виконання боржником обов'язку щодо оплати речі, або ж задовольнити вимоги кредитора за рахунок вартості притриманої речі шляхом її реалізації як предмета застави.

Проте, в даному випадку мала місце втрата належної поклажодавцю на праві власності речі з родовими ознаками шляхом самовільного (без дозволу власника) розпорядження зберігача цією річчю, що не підпадає під правове регулювання вищевказаних статей.

Апеляційна інстанція також правильно зазначила, що порушені відповідачем питання щодо неоплати поклажодавцем послуг по зберіганню насіння сої можуть бути лише предметом іншого позовного провадження.

До того ж, відповідно до імперативних приписів ч.3 ст.101 та ч.3 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України у апеляційній та касаційній інстанціях не приймається та не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зустрічний же позов про стягнення плати за зберігання зберігачем не пред'являвся.

Відповідно до ст.942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно з ч.2 ст.938 цього Кодексу якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Суд апеляційної інстанції з врахуванням умов пункту 7.5 укладеного між сторонами договору зберігання від 22.12.2005 №С-222 та недоведеності надсилання позивачу листа ПВКП "Пера" від 01.08.2006 №323 достовірно встановив, а скаржник не спростував факт продовження дії вказаного договору після 01.09.2006 року на невизначений строк.

В зв'язку з цим не приймаються до уваги посилання відповідача на ст.948 та ч.3 ст.950 Цивільного кодексу України в обґрунтування своїх доводів щодо невиконання позивачем обов'язку забрати насіння після закінчення строку зберігання та відсутності підстав для покладання на зберігача відповідальності за втрату насіння (відсутність умислу або грубої необережності зберігача).

Відповідно до пункту 1 статті 950 Цивільного кодексу України збитки, заподіяні поклажодавцю у разі втрати (нестачі) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору зберігання від 22.12.2005 №С-222 та наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт втрати 20 тон належного позивачу насіння сої (предмет зберігання за вказаним договором) з вини зберігача, а саме внаслідок невжиття останнім заходів для забезпечення схоронності насіння сої та самовільного розпорядження нею, у зв'язку з чим поклажодавцю завдано реальних збитків у розмірі 68720,08 грн.

Зокрема, підтвердженням наведених обставин є підписаний зберігачем інвентаризаційний опис від 09.06.2008, лист ПВКП "Пера" від 06.03.2009 та акт списання від 20.03.2007 №П-00000018, якими зафіксовано факт самовільної утилізації відповідачем переданого на зберігання насіння сої в обсязі 20 тон, яке належало позивачу.

Додатковим підтвердженням визнання відповідачем факту завдання позивачу збитків є платіжне доручення від 19.06.2008 №70, згідно якого зберігач добровільно перерахував поклажодавцю частину заподіяних збитків (29200 грн.), що становить вартість 20 тон насіння сої за цінами грудня 2005 року.

Апеляційний суд з врахуванням пункту 6.3 договору від 22.12.2005 №С-222 правомірно визнав обґрунтованим наданий позивачем розрахунок збитків, яким розмір збитків визначався виходячи з середньозваженої біржової ціни за тонну сої станом на липень 2008 року з врахуванням сортової надбавки, оскільки позивач 02.07.2008 року звернувся до відповідача з листом-вимогою №138-2/4-14/26 про повернення 20 тон насіння.

Визначення позивачем збитків у розмірі 68720,08 грн. (97920 грн. –29199,92 грн. (сума, що добровільно сплачена 19.06.2008 року) цілком узгоджується з вимогами ч.3 ст.623 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі відсутності добровільного задоволення вимоги кредитора збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку для врегулювання розміру збитків, завданих втратою насіння, діє договірне застереження, вміщене в пункті 6.3 договору зберігання від 22.12.2005.

Зважаючи на вищевикладене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 у справі №2/140-08 залишити без змін, а касаційну скаргу ПВКП "Пера"–без задоволення.

Головуючий, суддя           В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун