Постанова № 6450697, 20.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 жовтня 2009 р. № 20/243-08-5393

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Оксюта В.В.,

відповідача

третіх осіб- не з'явився,

- Чумаков Д.Д.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Кооперативу селянських (фермерських) господарств "Багач" (далі –КСФГ "Багач") на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 у справі№20/243-08-5393

за позовом КСФГ "Багач"

до

(треті особиВиноградівської сільської ради

- ФГ "Жумерка", ПП "Карп", Болградська райдержадміністрація")

про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.01.2009 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково –на підставі ст.ст.328,331 ЦК України визнано за КСФГ "Багач" право власності на комплекс насосної станції, який розташований в с.Виноградівка Болградського району Одеської області по вул.Лиманній, 58, та складається зі споруди насосної станції загальною площею 125,2 кв.м., та обладнання насосної станції, яке включає в себе два електричні двигуни потужністю 55 кВт кожний, два насоси для перекачування води, два запірні крани, вакуумний пристрій з електричним двигуном, електричний силовий щит, лінію електропередач, трансформатор перемінного струму 2 кВт, канал підводу води, два напірні трубопроводи, два колодязя для забору води, три пристрої для випуску води. В решті позовних вимог (про визнання дійсним договору купівлі-продажу комплексу насосної станції від 15.12.1993р., укладеного між КСП „Виноградівка” та КС(Ф)Г „Багач”) у позові відмовлено.

Рішення мотивоване тими обставинами, що договір купівлі-продажу від 15.12.1993р. укладений у встановленій законом формі, повністю виконаний сторонами, та право власності на майно у КС(Ф)Г „Багач” виникло з моменту передачі майна. Чинним на момент укладення вказаного договору Цивільним кодексом УРСР не було передбачено обов’язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, укладеного між юридичними особами, тому його слід вважати укладеним у встановленій законом (простій письмовій) формі, а, отже, у суду відсутні підстави для визнання його дійсним.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) рішення змінено шляхом відмови в позові в повному обсязі.

Постанова мотивована недоведеністю факту укладення між КСФГ "Багач" та КСП „Виноградівка” договору купівлі-продажу від 15.12.1993р. та безпідставним визначенням в якості відповідача Виноградівської сільської ради, оскільки, по-перше, в матеріалах справи відсутні докази ліквідації КСП „Виноградівка” (код ОКПО 19042082), по-друге, копія рахунку від 02.10.1992р. та копія платіжного доручення №24 (а.с.33,34 том 1) не можуть бути доказами укладення та виконання договору купівлі-продажу від 15.12.1993р., з причин відсутності у вказаних документів посилань на договір купівлі-продажу від 15.12.1993р. Відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу від 15.12.1993р. дійсним обумовлює відсутність підстав для задоволення пов'язаної позовної вимоги КС(Ф)Г „Багач” про визнання права власності на спірне майно, яка (позовна вимога) ґрунтується на договорі купівлі-продажу від 15.12.1993р. Окрім того, апеляційна інстанція встановила пропуск позивачем строку позовної давності в цій частині без поважних причин, що згідно зі ст.80 чинного на той час ЦК УРСР також є підставою для відмови в позові.

КСФГ "Багач" просить постанову скасувати, первісне рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.47,75,80,153,225 ЦК УРСР, ст.ст.220,261,267,657 ЦК України та ст.ст.32-34,38,101 ГПК України.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача і ПП "Карп", дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 21.01.2009 –скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області з наступних підстав.

Як встановлено судами, 15.12.1993р. між КСП „Виноградівка” (продавець) та КС(Ф)Г „Багач” (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив комплекс насосної станції (комплекс силового обладнання), розташований за адресою: с.Виноградівка Болградського району Одеської області, який складається з будівлі насосної станції загальною площею 125,2кв.м. та обладнання насосної станції (два електричних двигуна потужністю 55 кВт кожний, два насоси для перекачування води, два запірних крани, вакуумне обладнання з електричним двигуном, електричний силовий щит, мережа електропередач, трансформатор перемінного току потужністю 2 кВт, канал підводу води, два напірних трубопроводи, колодязь для забору води - 2 шт., 3 обладнання для випуску води), вартістю 192000крб. Право власності у покупця насосної станції виникає з моменту підписання даного договору.

В результаті розгляду даного господарського спору судами прийнято рішення та постанову, що стосуються прав та обов’язків юридичних осіб, які не були залучені до участі у справі в якості відповідачів, а саме КСП „Виноградівка” (продавця за договором купівлі-продажу від 15.12.1993р.) та ПП "Карп". Це обумовлено наступними обставинами.

Предметом даного господарського спору є визнання права власності на нерухоме майно та визнання дійсним договору купівлі-продажу цього майна від 15.12.1993р.

Проте, відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Зміст апеляційної скарги ПП "Карп" переконливо свідчить про те, що вказане підприємство, як набувач спірного майна за договором купівлі-продажу від 01.02.2006, є особою в розумінні ст.392 Цивільного кодексу України, яка оспорює та не визнає право власності КСФГ "Багач" на спірне нерухоме майно, а тому повинен також виступати відповідачем у даній справі.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що Виноградівська сільська рада не оспорює право власності позивача на спірний об’єкт, Більше того, відповідач в апеляційній скарзі прямо вказує на те, що одним з відповідачів у справі слід було б визначити ПП "Карп". Обставина безпідставного визначення в якості відповідача Виноградівської сільської ради встановлена і апеляційним судом.

У зв'язку з цим, суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.24 ГПК України, слід було вирішити питання про залучення до участі в справі іншого відповідача, повинного відповідати за цим позовом.

Окрім того, відповідно до ст.47 ЦК УРСР (чинного на момент укладення договору купівлі-продажу від 15.12.1993р.) нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу, Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Отже, відповідачем за позовом про визнання договору дійсним має виступати інша сторона за договором, яка ухиляється від нотаріального оформлення угоди. В даному випадку такою іншою стороною є саме КСП „Виноградівка”, недоведеність ліквідації якого достовірно встановлено судом апеляційної інстанції.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинним на момент укладення вказаного договору Цивільним кодексом УРСР не було передбачено обов’язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між юридичними особами, тому достатнім є його укладення у встановленій законом простій письмовій формі, а, отже, у суду відсутні підстави для визнання його дійсним. Адже, ст.227 ЦК УРСР вимагала обов'язкового нотаріального посвідчення лише договору купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Разом з тим, наведене не виключає наявність підстав для припинення провадження у справі у частині позовних вимог про визнання дійсним вказаного договору у зв'язку з відсутністю предмету спору (п.1 ч.1 ст.80 ГПК України).

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв’язку з цим касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.11112 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи врахувати вимоги ст.ст.24,80 ГПК України.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції стосовно необхідності визначення належного відповідача дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про визнання права власності (постанова ВСУ від 04.07.2006 у справі №2-20/11842-2005).

Водночас касаційна інстанція також зазначає наступне.

Положеннями частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Зазначені вимоги процесуального закону судом апеляційної інстанції виконані не були.

Так, у поданій до Одеського апеляційного господарського суду заяві КС(Ф)Г „Багач” від 05.03.2009 про зупинення провадження у справі №20/243-08-5393 до вирішення пов’язаної з нею справи №15/30-09-1055 за позовом КС(Ф)Г „Багач” до ПП „Карп” про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва риборозподільника (будівель, споруд і обладнання) від 01.02.2006 позивач вказував на те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2009 порушено провадження у справі №15/30-09-1055, а заперечення ПП „Карп” щодо визнання права власності на спірне майно за КС(Ф)Г „Багач”, викладені в апеляційній скарзі ПП „Карп”, ґрунтуються на договорі купівлі-продажу незавершеного будівництва риборозплідника від 01.02.2006, за умовами якого ПП „Карп” (покупець) і набув право власності на спірне майно.

Проте, суд апеляційної інстанції, незважаючи на пов'язаність обох справ між собою підставою виникнення спірних правовідносин власності, що зумовлювало зупинення провадження в даній справі в силу імперативних вимог ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі №20/243-08-5393 не зупинив.

За таких обставин, апеляційний суд передчасно дійшов висновку про наявність підстав для відмови в позові в частині визнання права власності на майно.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з безпідставним незастосуванням ст.79 ГПК України (постанови ВСУ від 27.12.2005 у справі №38/43-05 та від 18.07.2007 у справі №18/104).

Що стосується наданих в судове засідання касаційної інстанції копії рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2009 у справі №15/30-09-1055, яким задоволено первісний позов КСФГ "Багач" до ПП "Карп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва риборозплідника від 01.02.2006 та відмовлено в зустрічному позові про визнання цього договору дійсним і визнання права власності на майно, а також копії рішення господарського суду Одеської області від 24.09.2009 у справі №30/12-09-336, яким відмовлено в позові ПП "Карп" до КСФГ "Багач" та Виноградівської сільської ради про визнання правочину дійсним і визнання права власності на майно, то касаційна вважає за необхідне на підставі ст.11112 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді даної справи передусім чітко з'ясувати, чи набрали вказані судові рішення законної сили, та з врахуванням вищенаведеного вирішити спір відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог п.3 ст.1119 та п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосуються прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі. Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування Вищим господарським судом України згаданих статей до спірних правовідносин, оскільки відсутність залучення КСП „Виноградівка” та ПП "Карп" в якості інших (належних) відповідачів при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови істотно зачіпає їх права та обов’язки, а, відтак, перешкоджає правильному об’єктивному та всебічному вирішенню даного спору з врахуванням прав та охоронюваних законом інтересів всіх учасників спірних майнових правовідносин. При цьому судова колегія враховує, що згідно з ч.2 ст.11110 ГПК України викладені вище обставини є в будь-якому випадку достатньою окремою підставою для скасування рішення і постанови та подальшого нового розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117, п.3 ст.1119, п.3 ч.2 ст.11110, ст.ст.11111,11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кооперативу селянських (фермерських) господарств "Багач" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2009 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 у справі №20/243-08-5393 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Доручити господарському суду Одеської області вжити відповідних процесуальних заходів для залучення до участі у справі КСП „Виноградівка” та ПП "Карп" в якості інших відповідачів.

Головуючий, суддя                                                   В.Овечкін

Судді:                                                                                           Є.Чернов

                                                                                           В.Цвігун