Ухвала суду № 64506268, 31.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/800/2554/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 січня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, третя особа - Головне управляння Державної казначейської служби у Харківській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Прокуратури Харківської області, третя особа - Головне управляння Державної казначейської служби у Харківській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі. Просив суд визнати протиправними дії Прокуратури Харківської області, зобов'язати нарахувати та виплатити йому заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 91657,45 грн за період з 1 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1697-VII) із відрахуванням необхідних податків та зборів, а також із застосуванням статті 34 Закону України «Про оплату праці»

В обґрунтування своїх вимог вказує, що до грудня 2015 року працював в прокуратурі Орджонікідзевського району м. Харкова, 14 грудня 2015 року звільнений з посади у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів, на підставі пункту 9 частани 1 статті 51 Закону № 1697-VII. Вважає, що відповідачем на момент його звільнення не виплачено в повному обсязі заробітну плату, оскільки при її обчисленні не враховано розмір посадового окладу, визначеного Закону № 1697-VII, у зв'язку з чим просить позов задовольнити.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалене ними судові рішення скасувати та прийняти ухвалити нове - про задоволення його позовних вимог.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що у діях відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за спірний період відсутнє порушення законодавства, оскільки Кабінетом Міністрів України не було приведено нормативно-правові акти у відповідність із Законом № 1697-VII, відтак прокуратура Орджонікідзевського району міста Харкова не могла самостійно встановити підвищений посадовий оклад та виплачувати відповідні кошти на користь позивача

15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII, частиною 1 статті 12 якого встановлено, що з 15 грудня 2015 року у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Розділом VIII Перехідних положень Закону № 1697-VII встановлено, що до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

До набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом 3 пункту 1 розділу XII Прикінцевих положень цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються, зокрема, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

Наказом Прокуратури Харківської області від 14 грудня 2015 року № 3425к позивача звільнено з посади прокурора прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова та з органів прокуратури Харківської області у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з виплатою допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України.

Нарахування заробітної плати позивачу за період з липня 2015 року по грудень 2015 року здійснювалось на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року № 505, зі внесеними до неї змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 763.

Частинами 1 - 3 статті 81 Закону N 1697-VII установлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Так суди дійшли висновку, що у період з липня 2015 року по грудень 2015 року позивач не працював на посадах прокурора місцевої прокуратури.

Правовий статус є засобом нормативного закріплення основних принципів взаємодії особи та держави, тобто характеризує становище особи у взаємовідносинах із суспільством та державою.

Пунктом 1-1 Розділу VIII Перехідних положень Закону № 1697-VII встановлено, що до утворення їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури і на зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

Отже, лише за умови успішного проходження тестування та зарахування на посаду прокурора місцевої прокуратури позивач мав можливість отримувати заробітну плату, в розмірах, встановлених частиною 3 статті 81 Закону №1697-VII.

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» набрала чинності 15 грудня 2015 року, тобто після звільнення позивача з органів прокуратури.

З урахуванням викладеного, висновки судів про відсутність підстав задоволення позовних вимог є правильними.

Такий висновок суду узгоджується з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, третя особа - Головне управляння Державної казначейської служби у Харківській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.І. Мойсюк