Постанова № 6450164, 15.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 жовтня 2009 р. № 22/126

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Ходаківська І.П.

суддіДанилова Т.Б., Ковтонюк Л.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Настоянка"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.06.2009р.

у справі

господарського суду №22/126

міста Києва

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Настоянка"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Захід"

про

за участю представників сторін:

позивача –

відповідача – стягнення коштів директор Крамченко О.А. паспорт КВ №934097 пр. Волков В.В. –дов. б/н від 12.10.09р. директор Єсакова Ж.В. паспорт АН №795624 Розпорядженням №02.03-10/651 від 14.10.2009р. у зв'язку з відрядженням судді Першикова Є.В. та поверненням з відпустки судді Ходаківської І.П. змінено склад колегії суддів у справі №22/126 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя – Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Ковтонюк Л.В. В С Т А Н О В И В: У жовтні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Настоянка" звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Захід" про стягнення заборгованості в сумі 54950,00грн., інфляційних у розмірі 12764,54грн., пені в сумі 5382,74грн., 3% річних у розмірі 1933,26грн. До прийняття рішення по суті спору товариство з обмеженою відповідальністю "Настоянка" зверталось до суду із заявами про уточнення позовних вимог та просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Захід" заборгованість в сумі 42550,00грн., інфляційних втрат у розмірі 21472,93грн., пені в сумі 5119,84грн., 3% річних в розмірі 3093,44грн. та 20840,37 грн. судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2009р. (суддя Самсін Р.І.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4100,00грн. основного боргу. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

          Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Настоянка" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009р. (судді Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І) рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2009р. змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Захід" (02225, м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, код ЄДРПОУ 31980480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Настоянка" (79049, м. Львів, пр. Червоної Калини, 117/17, код ЄДРПОУ 34711070) 9100 (дев'ять тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Настоянка" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постанову по справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ "Схід-Захід" та ТОВ "Настоянка" 05.02.2007р. укладено договір №7-1360 про надання транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого, експедитор здійснює перевезення вантажу замовника за дорученням та за рахунок останнього від свого імені.

Відповідно до п.2.2 договору експедитор, зокрема, для забезпечення процесу експедирування вантажів, має право наймати транспорт інших організацій, забезпечує подачу транспортного засобу під загрузку в узгоджені сторонами строки та у стані, у всіх відношеннях належному для перевезення такого вантажу.

Розділом 3 договору передбачено, що зобов'язання замовника в повному обсязі розподіляється на зазначених в замовленні відправника та одержувача. Відповідальність за виконання одержувачем та відправником умов даного договору повністю лягає на замовника; замовник надає експедитору замовлення на перевезення. Замовленням на перевезення є також товаротранспортна накладна.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник сплачує експедитору протягом трьох банківських днів після надання експедитором оригіналів документів.

Розмір плати за перевезення вантажу визначається за згодою сторін до подачі заявки на перевезення. Погоджені розміри плати за перевезення фіксуються в заявці замовника, яка є невід'ємною частиною договору. Оплата проводиться в національній валюті України, а вартість транспортно-експедиційних послуг включає в себе вартість перевезення та суму винагороди експедитора.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем складались заявки на транспортно-експедиційні послуги та подавались позивачу для виконання, а позивачем, в свою чергу, здійснювались перевезення вантажів за маршрутами, зазначеними у заявках, для чого були використані послуги інших перевізників, що не забороняється договором №7-1360.

Актом звірки розрахунків від 04.09.2007р. №85, який скріплений печатками та підписами представників сторін підтверджується надання послуг з перевезення вантажу на загальну суму 310575,24грн., з яких відповідачем позивачу сплачено 256899,24грн., а кошти в сумі 19400,00грн. сплачено безпосереднім перевізникам. Залишок на користь позивача станом на 04.09.2007р. склав 53676,00грн.

Доказом, який підтверджує наявність заборгованості відповідача, на думку позивача, є саме акт від 04.09.2007р. №85, але до нього не включені заявка від 29.06.2007р. №0000001468, від 14.07.2007р. №0000001577, від 14.08.2007р. №0000001840, акт приймання виконаних робіт №0823, товарно-транспортна накладна від 15.08.2007р., банківські виписки БВ-0002395, БВ-0002428, БВ-0002450, БВ-0002485, а також, позивач погодився врахувати здійснені відповідачем сім проплат підрядникам ТОВ "Настоянка" напряму і на суму проплат за ці перевезення, яка становить 19400,00грн., а тому зменшив суму позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 26050,00грн.

Згідно із ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач погодився із наявною у нього перед позивачем сумою заборгованості в розмірі 4100,00грн., яка складається із послуг, наданих за заявками від 29.06.2007р. №0000001468 на суму 2500,00грн. та від 15.08.2007р. №0000001863 на суму 1600,00грн.

В підтвердження надання послуг за зазначеними заявками є товарно-транспортні накладні від 30.06.2007р. серії 01 АААН №478006, серії 01 АААН №478005, серії 01 АААН №478004, товарно-транспортні накладні від 16.08.2007р., натомість доказів надання позивачем відповідачу цих накладних, що підтверджують виконання заявок від 29.06.2007р. №0000001468 на суму 2500,00грн. та від 15.08.2007р. №0000001863 на суму 1600,00грн. судам не надано, тому суди обґрунтовано дійшов висновку, що за відсутності доказів направлення цих документів відповідачу, відповідно до умов п.4.1 договору, строк виконання зобов'язання для оплати для відповідача не настав.

Однак, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем подано до суду клопотання з відповідними додатковими документами про часткове відновлення товариством документів з перевізниками та замовниками в термін з 01.04.2009р. по 12.05.2009р. на суму 5000,00грн. за актом №0822 (заявка від 14.08.2007р. №0000001836 на суму 1900,00грн.), актом №0720 (заявка від 23.07.2007р. №0000001646 на суму 1300,00грн.), актом №0824 (заявка від 14.08.2007р. №0000001841 на суму 1800,00грн.).

Розглянувши зазначене клопотання та додані до нього документи, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про його обґрунтованість та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 9100,00грн. та пропорційно судових витрат.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст.ст.11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Настоянка", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Настоянка" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009р. у справі №22/126 залишити без змін.

Головуючий           І. Ходаківська

Судді           Т. Данилова

Л. Ковтонюк